Друга за популярністю серед українців політична сила має чітку проросійську позицію і транслює кремлівські погляди на всі події в Україні, включаючи війну на Донбасі.
«Опозиційна платформа – За життя», яка зібрала у своїх лавах колишніх регіоналів та лобістів інтересів Росії, має шанси не тільки пройти на дострокових виборах до Верховної Ради, сформувати солідну фракцію, а й претендує на участь в коаліції і керування урядом.
Довгий шлях від влади до опозиції
«Опозиційна платформа – За життя» - назва політичного руху, який виник із злиття кількох сил з давньою історією. Зареєстрована в 1999 році Всеукраїнська організація «Центр» Вадима Рабиновича починаючи з 2002 року неодноразово балотувалася до парламенту від різних політичних блоків і сил, але безуспішно.
У 2014 році організація об'єдналася з іншими проросійськими силами в Опозиційний блок, але через два роки вийшла з нього. З 2016 була перейменована у партію «За життя». А в 2018 об'єдналася з громадським рухом кума Путіна Віктора Медведчука «Український вибір – право народу». Останнього обрали главою партії.
Віктор Медведчук перебував при владі на різних постах з 1996 року. Був народним депутатом II-IV-го скликань, керував адміністрацією президента Леоніда Кучми. Неодноразово виступав за федералізацію України і тісні зв'язки з РФ в рамках різних торгових та економічних блоків. Олігарх, газовий, енергетичний і медіа-магнат, має тісні зв'язки з російським великим бізнесом.
У листопаді 2018 року колишні регіонали і лідери Опозиційного блоку Юрій Бойко і Сергій Льовочкін підписали угоду з «За життя» про співпрацю на період виборів президента і до парламенту у 2019 році. Тоді група Бойка-Льовочкіна вийшла з лав Оппоблоку і приєдналася до структури Рабиновича-Медведчука. Нова сила отримала назву «Опозиційна платформа – За життя».
Власне Опозиційний блок – це учорашні уламки Партії регіонів, яка після втечі Віктора Януковича до Росії, провела ребрендинг і зібрала в своїх лавах усіх регіоналів, хто лишився в Україні та їх прихильників. У 2014 році Оппоблок пройшов до парламенту як опозиційна проросійська сила, «голос» російськомовних громадян Східної України. До цього, в руках регіоналів концентрувалася вся повнота державної влади у країні.
Опозиція за своїм визначенням – це конструктивна альтернатива владної політики. Що стосується об'єднання Медведчука-Рабиновича-Бойка, то за своїми поглядами і відкритою діяльністю, це скоріше – деструктивний антидержавний рух, спрямований на захист і просування інтересів країни-агресора в Україні. Оцінки їхньої діяльності періодично перевіряються СБУ на предмет державної зради і посягання на територіальну цілісність держави.
Цікаво, що під час президентської виборчої гонки, крім висунення Юрія Бойка кандидатом в президенти, нова партія підтримувала Володимира Зеленського, чекаючи від його приходу до влади зміни проєвропейського курсу України та повороту до Росії. Також – на повернення свого колишнього впливу у державі.
Уже після інавгурації Зеленського, Віктор Медведчук заявив, що розчарувався в новому президентові. Що не заважає соратникам Медведчука проходити за списками пропрезидентської «Слуги народу» на виборах в Раду.
«Опозиційна платформа – За життя» вважає себе опозиційною вже до нової влади у країні, але згідно реплік її лідерів, претендує на входження у коаліцію і навіть на прем'єрський пост. Що безумовно нівелює увесь сенс опозиційної діяльності. Хоча б з тієї причини, що лідер гонки «Слуга народу» декларує проєвропейський курс і рух в НАТО, які неприйнятні для групи Медведчука і ко.
Ідеологія партії
Ідеологічно партія, як і її ватажки, відкрито проросійські. Війна РФ проти України називається «внутрішнім конфліктом» або «громадянською війною», сепаратисти на Донбасі - «повстанцями за свої права», факти наявності регулярної російської армії і озброєння ігноруються, як і пряме керівництво усім, що відбувається на сході України з Кремля.
Віктор Медведчук і його соратники, що наближені до Володимира Путіна або бізнес-зацікавлені особи, відкрито відстоюють інтереси сусідньої держави – Росії. Відповідно риторика опозиціонерів, як і їхня передвиборча програма, звернена на підтримку політики Владіміра Путіна щодо України.
«Оппоплатформа – ЗЖ» виступає за:
- Позаблоковість України та відмову від НАТО;
- Відновлення відносин з РФ;
- Автономний статус Донбасу у складі Україні;
- Амністію для сепаратистів, яких вважає «сторонами конфлікту» і прямі переговори з ватажками Л/ДНР;
- Відмову від економічної блокади Донбасу і санкцій на адресу Росії.
Про Крим у партії вважають за краще не згадувати. Крім цього, опозиціонери мають намір відмовитися від багатьох реформ, що проводяться Україною:
«Платформа» обіцяє знизити податки і ліквідувати «тарифний геноцид», списати заборгованість за комуналку, істотно збільшити пенсії, зарплати та соціальну допомогу. Про бюджетні компенсатори, якими необхідно перекривати такі щедрі обіцянки, в програмі нічого не сказано.
Передвиборчі рейтинги і шанси на виборах
Відповідно до більшості опитувань, «Оппоплатформа – За життя» займає друге місце серед фаворитів виборів у Раду. Відверта проросійська і часто антиукраїнська позиція партії знаходить підтримку близько 10-12% населення. А згідно з останнім опитуванням групи «Рейтинг» за 4 липня, цю політичну силу готові підтримати на виборах вже 13,4% громадян.
Аналіз Українського інституту соціологічних досліджень ім. Олександра Яременка і центру «Соціальний моніторинг» за 1 липня показав 12% симпатій українців. А опитування Фонду «Демократичні ініціативи» і соціологів Центру Разумкова від 26 червня – 11%. Іншими словами, рейтинг проросійських сил в Україні зростає.
Партійні списки
Список партії «опозиціонерів» на виборах в Раду – це зібрання великого капіталу і лобі Росії, колишніх регіоналів, фігурантів корупційних справ та українофобів. Виглядає одіозна «десятка» таким чином:
- Юрій Бойко – позафракційний народний депутат, екс-віце-прем'єр, колишній міністр енергетики при Вікторі Януковичі, бізнес-партнера опального Дмитра Фірташа, фігурант масштабного антикорупційного розслідування «вишок Бойка»;
- Вадим Рабинович – позафракційний народний депутат, бізнесмен, за радянських часів отримав 14-річний термін за розкрадання держкоштів, учасник кримінальних розслідувань;
- Віктор Медведчук – олігарх, кум Володимира Путіна, проходить під слідством СБУ за статтями держзради і посягання на територіальну цілісність України;
- Наталія Королевська – народний депутат від Оппоблоку, екс-глава міністерства соціальної політики при Януковичі;
- Сергій Льовочкін – позафракційний народний депутат, глава Адміністрації президента при Януковичі;
- Василь Німченко – народний депутат від Оппоблоку;
- Нестор Шуфрич – народний депутат, Оппоблок, активний проросійський лобіст;
- Сергій Ларін – народний депутат, Оппоблок;
- Сергій Дунаєв – народний депутат, Оппоблок;
- Тарас Козак – народний депутат від Оппоблоку, соратник Медведчука та медіа-магнат.
Владні амбіції
«Оппоплатформа – За життя» планує увійти до складу правлячої коаліції в Раді. І вже висуває кандидатуру Юрія Бойка на посаду глави Кабінету Міністрів. Його соратник і бізнес-компаньйон Сергій Льовочкін упевнений у перевагах Бойка:
Амбіції на коаліцію і уряд зрозумілі, адже для вчорашніх регіоналів парламентські вибори – шанс на реабілітацію і реванш у владі. Інше питання, що проукраїнські сили не готові йти на коаліцію з регіоналами, так як у розрізі країни в цілому, відвертих прихильників Кремля меншість.
Пропрезидентська «Слуга народу», яка ймовірно буде грати першу скрипку при формуванні коаліції та у якій також присутнэ лояльне до Росії крило, з більшим бажанням буде блокуватися із молодим «Голосом» Вакарчука. Ідейно і програмно, у цих сил багато спільного, до того ж громадський запит на оновлення еліт знаходить відповідь у цих партіях.
Що залишається партійцям групи Медведчука-Бойка? Швидше за все, подальше перебування в статусі позасистемної опозиції. Або ж переорієнтація у поглядах, ймовірність чого вкрай мала.