Враховуючи тісні зв'язки між фінансовою системою та монетарною політикою, Національний банк України має зобов'язання забезпечувати фінансову стабільність. Для цього забезпечується належна організація моніторингу макроекономічних змін, які можуть вплинути на фінансову стабільність. Якщо раніше основна увага регуляторів приділялась платоспроможності та стійкості окремих фінансових установ, то криза довела необхідність системної роботи у фінансовому секторі, тобто належного регулювання та нагляду за фінансовим сектором у цілому. Відповідно до такого підходу особлива увага приділяється системним фінансовим установам і взаємозв'язкам у фінансовому секторі. Це обумовлено тим, що ризик системної стабільності залежить від колективної поведінки учасників фінансового сектору, в результаті чого ризики фінансової системи з точки зору регулятора набувають зовнішнього характеру.
Системний ризик (systemic risk) – 1. Ризик порушення діяльності всієї фінансової системи з потенційними серйозними негативними наслідками для внутрішнього ринку та реального сектору економіки. 2. Ризик дестабілізації у наданні ключових фінансових послуг, що можуть мати серйозні наслідки для реальної економіки.
Узагальнені матеріали опитування респондентів про системні ризики свідчать про те, що у листопаді 69% респондентів оцінили поточний стан фінансового сектору як задовільний, 12% – як добрий, 19% вважають, що сектор перебуває в поганому стані. Порівняно з минулим опитуванням оцінки майже не змінилися, про що свідчать баланси відповідей 1 : -5% у травні 2018 року та -6% у листопаді.
Оптимістичні оцінки попередніх періодів, які характеризували позитивні зміни фінансового ринку протягом останніх 6 місяців, зменшилися з 43% у травні до 35% в листопаді. Більшість опитаних (54%) вважає, що змін не було. У листопаді учасники опитування мали менш позитивні очікування перспектив сектору протягом наступних 6 місяців, ніж півроку тому. Баланс відповідей знизився з 11% до 2%. 15% опитаних фінустанов (проти 35% у травні) прогнозували покращення стану фінансового сектору в наступні 6 місяців. Майже три чверті не прогнозує змін. Майже чверть (23%) опитаних фінустанов вважали загальний рівень ризику в фінансовому секторі України вищим за середній, водночас, на думку 69% він середній, і лише 8% респондентів переконані, що рівень ризику низький. Оцінка стійкості фінансового сектору до значних негативних подій покращилася в порівнянні з попереднім опитуванням. Баланс відповідей підвищився з -26% до -8%. Так, 19% респондентів (48% у травні) вважали стійкість сектору низькою та дуже низькою, 69% опитаних назвали її середньою, а 12% – високою (0% у травні).
Досить схожим за результатами підсумків обох опитувань є сталість джерел ризиків, на які указують респонденти. Головними джерелами ризику, на думку респондентів, для фінансового сектору України є:
корупція;
діяльність правоохоронних органів;
діяльність судової системи.
Варто підкреслити, опитані 80% респондентів вважають, що цей фактор формує високий або дуже високий рівень ризику. Опитані вважають, що до п’ятірки найбільших джерел ризику також входять стан співпраці з міжнародними фінансовими організаціями (для 69% це фактор високого або дуже високого ризику), стан захисту прав кредиторів та інвесторів, політична й соціальна ситуація в країні (по 65% опитаних), а також шахрайство та кібернетичні загрози (62%).
Рис. - Рівень ризику в фінансовому секторі за окремими факторами у листопаді 2018 року
Які ж негативні зміни відбулися на думку респондентів, у порівнянні з попереднім опитуванням? Найбільше зростання ризиків відбулося за факторами доступу до фондування (з 23% у травні до 54% у листопаді) та конкуренції на ринку фінансових послуг (з 13% до 38%). Найбільш помітно зменшилися ризики можливості банкрутства чи суттєвих фінансових труднощів фінансових установ (з 26% до 15%), а також загрози зміни вартості активів та погіршення якості застави (з 43 до 31%). 23% опитаних засвідчили, що за останні півроку схильність їхніх фінустанов до ризику зменшилася, 62% – що не змінилася. Баланс відповідей за цим запитанням не змінився в порівнянні з травнем – 4%.
Необхідно визнати, що неоднозначність прогнозів щодо змін у макроекономічній системі, нестача конструктивної або ж надмірність неважливої, порожньої інформації на момент оцінювання реальних ситуацій, недостатня професійність топ-менеджерів, наділених правами приймати стратегічно важливі рішення, а також надмірно суб’єктивізовані пріоритети економічної політики породжують системні ризики.
Підсумовуючи викладене вище, зазначимо, аналіз опитування щодо системних ризиків свідчить про те, що комплекс серйозних проблем, які провокують засилля ключових ризиків визнаних респондентами, практично зводиться до таких чинників:
Нестабільність законодавства, яка не дозволяє здійснювати дієвий контроль за економічною політикою на макрорівні та діяльністю суб’єктів господарювання.
Недосконалість ринкових інститутів (фінансово-банківської системи, фондового ринку, торговельної мережі тощо), які містять стимули для утвердження тіньових відносин та корупційних діянь, а також відсутність ринкових інституцій, які удосконалюють конкурентне середовище та мінімізують втручання держави в бізнес.
Неефективна система державного управління та регулювання бюджетного процесу.
Недосконала фіскалізація економічних відносин. Роками податкова система обумовлює значний деструктивний вплив на українського товаровиробника.
Недостатній розвиток виробництва з високим рівнем доданої вартості.
Низький рівень ефективності системи управління власністю та захисту прав інвестора. Керівники галузей, монополістичних об’єднань нерідко очолюють корупційні схеми. Водночас очільники акціонерних товариств фактично непідконтрольні акціонерам – державі або приватним особам.
