Фіаско ердоганоміки: центробанк Туреччини різко підвищив облікову ставку повністю вичерпавши резерви
Центральний банк Туреччини, який з 2018 року опинився під жорстким контролем президента Реджепа Ердогана, не поспішав підвищувати ключову ставку, намагаючись вплинути на ринок, продаючи валюту з резервів. Але Туреччина продовжує тонути в гострій валютній кризі з нестачею доларових доходів, виснаженням резервів та стрімкій девальвації ліри, яка пробиває «дно» за «дном» практично в щоденному режимі.
Проте, вичерпавши міжнародні резерви, центральний банк Туреччини нарешті перейшов до різкого посилення монетарної політики після безуспішних спроб зупинити падіння турецької ліри, яка втратила 30% з початку 2020 року і стала найгіршою серед валют Emerging market (ЕМ).
Перманентні інтервенції центробанку Туреччини практично вичерпали золотовалютні резерви країни. Почавши 2020 рік з обсягом валютних активів на рівні $74 млрд, до початку вересня поточного року регулятор мав уже лише $44,9 млрд., а якщо відняти від суми резерви комерційних банків ($44 млрд), то чисті золотовалютні резерви Туреччини практично дорівнюють нулю, відзначають аналітики Moody's.
Варто зазначити, у вересні агентство знизило колись «сміттєвий» суверенний рейтинг Туреччини до B2 - рівня Руанди та Уганди, попередивши, що країну чекає «масштабна криза платіжного балансу».
Попередження указує на ситуацію, коли доходи від експорту не покривають витрати на імпорт та обов'язкові платежі за кордон (в тому числі зобов’язання щодо погашення зовнішніх боргів), провокуючи брак іноземної валюти – проблеми, які наразі переживає економіка Венесуели.
При практично нульових резервах зовнішній державний борг Туреччини досягає $100 мільярдів. При цьому сам центробанк заборгував $50 млрд за операціями своп, в рамках яких він здійснює залучення валюти на грошовому ринку.
Це означає, що всіх валютних резервів банків на рахунках в центробанку не вистачало, щоб здійснити розрахунки за боргами регулятора, якщо той втрачатиме можливість пролонгувати угоди, зазначає Moody's.
Варто зазначити, вже у липні турецька економіка завершила місяць з дефіцитом торгового та платіжного балансу: доходів від експорту виявилося менше за витрати на імпорт — на $1,85 мільярда.
У минулому покривати негативне сальдо допомагали залучення іноземного капіталу й доходи від туризму, але через пандемію ці напрямки виявилися марними: завантаження готелів становить лише 40% від норми, водночас інвестори поспіхом позбуваються від турецьких активів: у липні вони продали акції на $467 млн й облігації на $390 млн.
«Криза платіжного балансу призведе до серйозних перебоїв у функціонуванні економіки й подальшого погіршення фінансового становища уряду», - попереджали тоді експерти Moody's.
З травня турецька влада переймалася пошуком іноземної підтримки. За даними Habertürk, Анкара намагалася домовитися про своп-лінії в розмірі $20 млрд з Японією та Британією. Очікувалося, що про операцію буде оголошено в ході візиту до Туреччини японського прем'єра Сіндзо Абе, але вона не відбулася.
Варто зазначити, певний порятунок Реджеп Ердоган отримав у вигляді кредиту на $10 млрд від Катару, який збільшив своп-лінію з турецьким центробанком втричі, до $15 млрд. Це допомогло уповільнити падіння ліри на позначці 6,95 в травні-липні 2020 року, але починаючи з серпня ринок знову стрімко покотився вниз.
«Причини девальваційного тиску здебільшого мають фундаментальний характер: недостатньо жорстка боротьба центрального банку з інфляцією та негативні реальні процентні ставки», - зазначає аналітик Commerzbank.
Дещо більше ніж за рік центробанк Туреччини знизив ключову ставку на 1,5 відсоткового пункту, до 8,25% річних, тримаючи її нижче рівня інфляції. Така стратегія була б виправдана, якби реалізувався сценарій зі швидким відскоком економіки від дна і відновленням туристичного потоку, зазначає аналітик з ринків Societe Generale.
Ринок сигналізував, що центробанку конче необхідно підвищувати відсоткову ставку, але для влади це було рівнозначно визнанню, що вся стратегія останніх років була помилкою, наголошує стратег Rabobank з валют Emerging market.
Проте до останнього проти посилення політики рішуче виступав Ердоган, який потребував дешевих грошей, щоб підтримати економіку, засуджуючи в падінні ліри спекулянтів та зловмисників на Заході.
Нагадаємо, рішення Moody's щодо зниження рейтингу він назвав частиною «економічної війни» проти Туреччини. «Робіть що хочете. Ваші рейтинги нічого не значать», - заявляв Ердоган.
Ердоган визнав провал
Центральний банк Туреччини нарешті перейшов до різкого посилення грошово-кредитної політики після безуспішних спроб зупинити падіння турецької ліри, яка втратила 30% з початку року.
За підсумками засідання в четвер 2020 року турецький центробанк відразу на 4,75 відсоткового пункту накрутив ключову ставку, піднявши її на рівень 15% річних.
Ставка LLW (Late Liquidity Window), під яку регулятор проводить основний обсяг кредитних операцій, була також збільшена до 19,5% річних. Це перевершило очікування ринку, який прогнозував у середньому 18,75%.
У заяві центробанку Туреччини підкреслюється, що ухвалене рішення направлено на «прозоре та істотне посилення монетарної політики з метою усунення ризиків для прогнозу інфляції», яка розігналася до двозначних величин, при рівні інфляційної цілі центробанку в 5%.
Розворот в політиці центробанку Туреччини відбувся після звільнення його голови Мурата Уйсала, якого було призначено на цю посаду у 2018 році, намагаючись з того часу втілити в життя нетрадиційні економічні ініціативи президента Реджепа Ердогана.
Президент Ердоган неодноразово заявляв, що високі процентні ставки не гальмують інфляцію, а розганяють її, й вимагав дешевих грошей, щоб підтримати економічне зростання. Уйсал не смів перечити президенту. За два роки на посаді глави центробанку він втричі знижував відсоткову ставку — з 24% до 8% річних — й утримувався від посилення навіть після того, як пандемія обвалила експортні доходи турецької економіки, залишивши її з «діркою» в платіжному балансі розміром $4-5 млрд на місяць.
Рятувати ліру центробанк намагався продажем валюти із золотовалютних резервів, спаливши їх повністю. Тоді Moody's знизило суверенний рейтинг, і ліра до того моменту звалилася в штопор, оновлюючи історичні мінімуми чи не щоденному режимі: почавши рік на рівні 5,9 ліри за долар, в серпні вона пішла вище 7, в кінці жовтня пробила позначку 8, а 6 листопада встановила антирекорд - 8,58 ліри за долар.
Через два дні Ердоган звільнив Уйсала з посади глави центробанку, призначивши на його місце ексгубернатор Наси АГБА. Ринки відреагували стрімким ралі ліри та фондових індексів в Стамбулі.
В другій половині дня четверга ліра дорожчає до долара на 1,7% й торгується по 7,5728 ліри за долар. За 10 днів курс турецької валюти виріс на 12%.
Через роки ердоганоміки, центробанку потрібно було «здивувати ринки, щоб відновити довіру та передбачуваність, і йому вдалося це зробити», зазначає керівник досліджень та стратегії по ринках Африки та Близького Сходу MUFG.
Ринок акцій Туреччині зростає на 1,7%, а прибутковість суверенних єврооблігацій впали на 20-30 б.п.