Гаазьке рішення: розпродаж майна РФ за борги Україні

Гаазьке рішення: розпродаж майна РФ за борги Україні
Фото: AP Photo

9 травня 2018 року Третейський суд в Гаазі оголосив історичне рішення на користь позивачів з України. Суперечка про компенсацію збитків, понесених в результаті дій Росії по анексії Криму. Міжнародний суд зобов’язав РФ відшкодувати збитки у розмірі 159 млн доларів США для 18 компаній та одного резидента з України.

Рішення – прецедентне і може послужити початком судової кампанії проти Російської Федерації з вимогами про відшкодування втрат від націоналізації кримських активів.

Кремль не визнає рішення Гаазького арбітражу, мотивуючи це формальною відсутністю представництва своїх інтересів при розгляді спору. Україна наполягає, рішення підлягає примусовому виконанню. Чи зможуть українські інвестори стягнути компенсацію за збитки від анексії, читаємо нижче.

Правова позиція України

Після початку анексії Криму у березні 2014 року підприємства півострова були націоналізовані окупаційною владою. Як повідомляв генпрокурор Юрій Луценко, було захоплено понад 4 тис українських компаній, а загальна цифра збитків становить 1 трильйон гривень.

У червні 2015 року українська сторона подала перший колективний позов про відшкодування збитків у Постійну палату Третейського Суду в Гаазі, при якій діє міжнародний арбітраж. У його компетенції – розгляд комерційних та інвестиційних суперечок. Справа розглядалася на підставі Арбітражного Регламенту, прийнятого Комісією ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) від 1976 року.

Підставою для звернення до цього суду стала Нью-Йоркська «Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень» 1958 року. Її підписантами є більше 150 країн, включаючи Україну і РФ. А це значить – визнання рішень обов’язковими для виконання, як свідчить стаття 3 Конвенції:

«Кожна договірна держава визнає арбітражні рішення як обов’язкові і виконує їх відповідно до процесуальних норм тієї території, де порушене клопотання про визнання і виконання цих рішень»

Аргументом позивачів є порушення Росією договору про заохочення та взаємний захист інвестицій, підписаного з Україною у 1998 році. Анексувавши півострів, РФ перешкоджала інвестиційній діяльності компаній у їх власність в Криму, а пізніше примусово вилучила майно у законних власників.

Суд визнав націоналізацію активів порушенням інвестиційного договору сторін і задовольнив позов заявників:

«2 травня 2018 року, порадившись, склад арбітражу прийняв одноголосне рішення, що стосується питань відповідальності за шкоду»

Початок відповідальності визначено з 21 березня 2014 року, коли були прийняті перші рішення президента Путіна про анексію Криму.

Серед позивачів – компанії, що були у сфері впливу Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова:

  • ТОВ «Дайріс»,
  • ТОВ «Дан-Панорама»,
  • ТОВ «Еверест-Естейт»,
  • ТОВ «ІММЕ»,
  • ТОВ «Крим Девелопмент»,
  • ТОВ «Нива-Тур»,
  • ТОВ «Приватланд»,
  • ТОВ «Приватофіс»,
  • ТОВ «Санаторій Енергетик»,
  • ТОВ «Телерадіокомпанія «Жиса»,
  • ТОВ «КУА Фінансовий вектор»,
  • ТОВ «КУА Фінансовий капітал»,
  • ТОВ «Едельвейс-2000»,
  • ТОВ «Планета»,
  • ЗАТ «Аеробуд»,
  • ЗАТ «Фортуна»,
  • ЗАТ «УБК-Інвест»
  • а також – Олександр Дубілет, колишній глава правління «ПриватБанку».

Загальна сума компенсації складається із задоволення 130 млн доларів прямих збитків, близько 20 млн доларів відсотків, а також зобов’язання Росії відшкодувати витрати позивачів на юридичні послуги та участь у процесі. У пресі є інформація про те, що сума початкових вимог за позовом задоволена частково.

Українські позови проти РФ

Як повідомила заступник міністра закордонних справ з питань європейської інтеграції Лана Зеркаль, це рішення – перше серед інвестиційних скарг українських компаній до Росії через анексію:

«Це тільки перша перемога. В процесі знаходиться цілий ряд справ українських компаній, в тому числі від «Нафтогазу», «Ощадбанку», «Укрнафти» і «ПриватБанку». Динаміка розгляду цих справ набирає обертів. У цьому місяці проходять слухання у справі «Нафтогазу» й очікується прийняття рішення по справі «Ощадбанку»»

Деталі процесу за участю «Нафтогазу» компанія розмістила на своїй сторінці у facebook:

««Нафтогаз» і шість наших дочірніх компаній там же в Гаазі вимагають від Росії компенсацію за захоплені активи в Криму. Наступного тижня ми очікуємо слухання по юрисдикції і по суті. Під час цих слухань суд визначить, чи має «Нафтогаз» підстави судитися щодо російсько-української двосторонньої угоди про взаємний захист інвестицій і чи порушила Російська Федерація свої зобов’язання. Рішення по юрисдикції і по суті юристи очікують у першому кварталі 2019 року»

Відомі й інші позови власників майна в Криму до Росії, ініційовані в тому ж Гаазькому арбітражному суді та інших міжнародних арбітражах:

  • з березня 2017 року тривають слухання за позовом «Ощадбанку» до Росії в Парижі;
  • з липня 2017 року розпочався процес за позовом «Укрнафти» і ще 11 українських компаній до РФ в Міжнародному арбітражному суді;
  • у квітні 2018 року «Укренерго» ініціювало інвестиційний спір за активи компанії в окупованому Криму, про що повідомило російську сторону.

Лана Зеркаль зазначила, що Росія ігнорує процеси проти неї у зв’язку з анексією, але закликала власників підприємств приєднатися до розпочатої судової кампанії.

Позиція РФ

У повідомленні Суду сказано про те, що Росія уникала участі в процесі і не визнає його юрисдикцію, про що повідомила арбітраж у 2015 році:

«Угода про інвестиційну діяльність не може бути підставою для формування арбітражу, Росія не визнає юрисдикцію міжнародного арбітражу при постійній палаті третейського суду з розгляду спору з позивачами»

Після оголошення вердикту за позовом України РФ заявила, що відмовляється виконувати рішення суду, мотивуючи це тим, що не була представлена ​​під час розгляду справи. Таку позицію озвучив спікер президента Путіна Дмитро Пєсков:

«Росія ніяк не була представлена ​​(на цьому суді) і не направляла свого представника на цей судовий процес, тому ми не вважаємо себе стороною (процесу) в даному випадку»

Судовий процес за участю ЮКОСа, в результаті чого Росію зобов’язали відшкодувати збитки у розмірі 50 млрд доларів США, приклад того, як відповідач ігнорує рішення міжнародних арбітражів з інвестиційних спорів. У випадку з українськими активами, ситуація схожа в плані складності отримання компенсації. Але реальна, як вважають експерти.

Чи буде Росія платити

Економіст аналітичного центру Atlantic Council Андерс Аслунд вважає, що домогтися виплат українські компанії можуть за допомогою звернень до європейських судів на стягнення майна РФ за межами Росії:

«Згідно з Нью-Йоркською конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 1958 року, сторона-переможець має право стягувати державну власність фактично в будь-якій точці світу, і країни Заходу реально виконують її. Судові витрати високі і процес повільний, але працює»

Постійний представник президента України в Автономній Республіці Крим Борис Бабин передбачає, що за рішенням від 9 травня Росія все ж заплатить компенсацію, але буде робити це негласно:

«Можна припускати, що в середньостроковій перспективі компенсація буде надана і що, швидше за все, РФ буде пробувати конфіденційно домовлятися з компаніями, які виграли арбітраж, про порядок її надання. Політично визнавати факти виплат для них вкрай небажано, але оплатити ці кошти добровільно без розголошення буде їм значно дешевше, ніж втрачати майно за кордоном в рамках неконтрольованих з їх боку проваджень, які можуть призвести до суттєвих додаткових втрат та упущену вигоду»

Мова про примусове стягнення в разі відмови від добровільного виконання рішення арбітражу. Деталі процедури роз’яснює заступник міністра Зеркаль:

«Процесуальні норми більшості держав світу передбачають примусове виконання рішень. Тому по виконанню цього і наступних рішень інвестори будуть звертатися у судові органи інших країн-учасниць Конвенції. Порядок примусового виконання звичайний. Суб’єкти, які отримали право на компенсацію, будуть звертатися до судів у державах, де є майно РФ, яке можна стягнути як компенсацію. У будь-якій країні, яка є стороною Конвенції»

Неучасть у процесі, до чого апелює Росія, не є підставою для відмови у примусовому стягненні. У статті 5 Нью-Йоркської конвенції йдеться про можливість відмови, але в разі непроінформованності відповідача про суперечку. Що необхідно доводити стороні, яка виступає проти стягнення. Цей аргумент для Росії програшний, вважає Зеркаль. Експерт прогнозує, що росіяни будуть вдаватися до інших хитрощів:

«Наприклад, Вищий арбітражний суд РФ посилався на статтю 5 (2) (b) Конвенції і стверджував, що можна не виконувати рішення, яке суперечить безпеці держави. Але це не зупиняє виконання рішення в інших юрисдикціях»

У інвесторів з України є всі підстави для стягнення коштів на свою користь, що буде успішним за підтримки професійних юристів. Не без зусиль, звичайно. Прецедент покладено – спори, що розглядаються, потягнуть нові розгляди.

Російське «правосуддя» знайде приводи не платити на своїй території. Але на Заході, де букву закону шанують і щедро «зберігаються» російські активи, може наступити справжній розпродаж майна РФ за борги.

Марія Гелюх

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Теги Запису
Слідкуйте за UA.News в Telegram. Дізнавайтеся важливі новини першими.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: