Після деякого затишшя ціни на газ у Європі вийшли на нові антирекорди. 21 грудня торги щодо січневих ф'ючерсів завершилися на позначці 2094 долари за 1 тисячу кубометрів. При цьому максимальна ціна сягала майже 2,2 тис доларів за 1000 кубів палива. Це більш ніж у 10 разів вище за те, що було на початку 2021 року.
Різкий стрибок цін стався на тлі того, що Газпром зупинив прокачування газу трубопроводом «Ямал-Європа» і тепер паливо йде в реверсному напрямку, з Німеччини до Польщі. Російський монополіст не бронює потужності цього газопроводу, заявляючи про своє право обирати транзитні маршрути постачання до ЄС. Як і відмовляється збільшити транзит через Україну.
Офіційно Європейська Комісія не вважає дії Газпрому зловживанням, але це поки що. Яка поточна ситуація та що готова зробити Європа, щоб стабілізувати ринок і в майбутньому уникнути подібних криз – розбираємо детально.
Новий сплеск енергетичної кризи
З першими морозами в Європі збільшився попит на енергоресурси та збільшилося відкачування газу з європейських газових сховищ. Станом на 20 грудня, згідно з даними Gas Infrastructure Europe, ПГС заповнені на 59,5% – це найнижчий показник протягом останніх п'яти років.
Ще з середини місяця ключовий постачальник газу до ЄС Газпром почав скорочувати, а пізніше зупинив транспортування блакитного палива з Росії до Німеччини за маршрутом «Ямал-Європа». Наразі транзит йде у реверсному режимі. На 22 та 23 грудня потужності трубопроводу не заброньовано.
Зупинка «Ямал-Європи», а також суттєве зниження вітрової генерації енергії в ЄС, стали причинами того, що вже 21 грудня спотові ціни на природний газ на біржових майданчиках ICE Futures піднялися до 2189 доларів за тисячу кубометрів. Під кінець торгів сума дещо зменшилася, але все одно залишилася високою – 2094 долари за 1 тис.кубів газу.
У Газпромі ситуацію з постачанням коментують у звичному руслі – формально обсяги за контрактами виконуються, а маршрути визначає постачальник:
«У нас зобов'язання перед клієнтами щодо постачання газу. Ми їх обчислюємо відповідно до заявок. А як, за якими напрямками це наша внутрішня кухня. Ми виконуємо свої зобов'язання перед споживачами, перед тими, хто купив газ. З цим все за планом»
При цьому Газпром відмовляється бронювати додаткові потужності української ГТС та тримається в межах зобов'язань щодо прокачування обсягів у рамках довгострокового контракту з Києвом. На думку Сергія Макогона, очільника Оператора ГТС України, якби росіяни справді хотіли стабілізувати ситуацію на ринку в ЄС, вони скористалися б вільними транзитними ресурсами України. Не роблять цього свідомо, бажаючи прискорити процес сертифікації трубопроводу «Північний потік-2».
Цікаво, що з 17 грудня Газпром став заповнювати технічним газом другу гілку газопроводу. А на день раніше німецький регулятор припустив, що сертифікацію СП-2 не варто чекати у першому півріччі 2022 року.
«Північний потік-2» на паузі
Газовий шляхопровід «Північний потік-2», що йде дном Балтійського моря безпосередньо з Росії у ФРН, не буде сертифікований у найближчі півроку. Таку заяву зробив голова німецького енергетичного регулятора 16 грудня. Додавши, що рішення – не політичне, а знаходиться виключно у правовій площині через вимогу анбандлінгу оператора та інших норм Третього Енергопакету ЄС.
Іншими словами, Росія не змогла обійти правила Євросоюзу, щоб досягти прискореної сертифікації потоку.
Коли місяцем раніше, 17 листопада, німецький регулятор призупинив сертифікацію оператора Nord Stream 2 AG, це означало, що Газпром, як материнська компанія, не дотримується антимонопольних законів ЄС. Суть їх зводиться до того, що транспортувати природний газ не може та ж компанія, яка займається його видобуванням і продажем. Необхідний анбандлінг – створення фінансово та юридично незалежного оператора трубопроводу, з передачею йому всіх відповідних активів.
Крім цього європейські норми передбачають ще низку обмежень для монополістів – прозоре тарифоутворення та допуск до шляхопроводу третіх осіб – 50% потужностей мають надаватися іншим постачальникам. Такі антимонопольні норми створені для прозорості ринку та попередження несумлінних цінових практик та дискримінації. Вони поширюються на проекти з третіх країн, зокрема.
«Ця вимога завдає удару по суті трубопровідної схеми Путіна, оскільки може різко знизити його здатність контролювати європейський енергетичний ринок, грати у фаворитів, карати країни та ізолювати Україну»
Українські, як і польські компанії, подали заявку на участь у сертифікації «Північного потоку-2». І цю заявку було задоволено з боку німецького регулятора. Для Києва це можливість вивчити всі документи проекту та донести європейцям свою позицію – ні оператор Nord Stream 2 AG, зареєстрований у Швейцарії, ні його німецька «дочка» не можуть бути сертифіковані як незалежний оператор газотранспортної системи.
«Північний потік-2 – один безперервний газопровід, доступ до якого має лише один постачальник газу. Створення чергової дочірньої компанії Газпрому не змінює ситуацію: вимоги про поділ, доступ третіх сторін та прозорі тарифи повинні застосовуватися на всій відстані трубопроводу. Спроби вдати, що можна ставитися по-різному до частин єдиного газопроводу, залежно від того, де вони розташовані — у територіальних водах Німеччини та за їх межами, не відповідають букві та духу європейського права»
Доля потоку у 2022
Росія, як відомо, побудувала «Північний потік-2» з метою відмовитися від ГТС України та інших транзитних шляхів, а постачати газ до Європи безпосередньо, у Німеччину, через Балтійське море. Хоча комерційної доцільності такої інвестиції (11 млрд. доларів США) на думку багатьох авторитетних експертів не було.
Довгий час у Газпромі намагалися обійти норми Третього Енергопакету ЄС, у тому числі в судовому порядку, але безуспішно. Як пояснили в німецькому агентстві з сертифікації, зараз триває процес створення дочірньої компанії Nord Stream 2 у Німеччині, як цього вимагає законодавство.
Далі чекає оцінка документів та верифікація Європейською Комісією, що вимагатиме часу. Тому і рішення може бути прийняте лише у другій половині наступного року. Тобто, виконати анбандлінг і всі подальші вимоги російській дочці все ж таки належить. А Україні довести, що розділення у тому вигляді, як це хоче реалізувати Газпром, порушує європейське право.
При цьому новий канцлер ФРН Олаф Шольц вимагає не політизувати запуск трубопроводу, називаючи його «приватною комерційною ініціативою», навіть не зважаючи на очевидні загрози воєнної агресії Росії проти України. Хоча не всі у німецькому уряді однозначно поділяють позицію Шольца.
Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок вважає, що підстав для введення СП-2 в експлуатацію на даний момент немає, включаючи ризики безпеки, які створює Росія. Віце-канцлер Німеччини, міністр економіки та захисту клімату Роберт Хабек називає проект «геополітичною помилкою». На його думку, розглядати потік окремо від агресії Москви неправильно:
«Будь-яка подальша військова агресія не може залишитися без тяжких наслідків. Не може бути жодних заборонених тем для роздумів»
У світлі нових загроз російського вторгнення в Україну Київ та його союзники в особі США та багатьох країн Європи закликають використовувати газпромівський «Північний потік-2» як інструмент для стримування агресора. На думку Джека Саллівана, радника президента Байдена з нацбезпеки, Путін, можливо, не захоче ризикувати вторгатися в Україну, якщо йому важливо запустити цей проект. Подібну думку поділяють і в Європі, окрім Німеччини та Австрії.
Реформа ринку газу в ЄС
Поки що Європейська Комісія не може пред'явити Газпрому претензії щодо порушення конкуренції на ринку газу, за словами заступника голови ЄК Маргрете Вестагер. Адже свої зобов'язання монополіст виконує, це підтверджують найбільші європейські споживачі. Але поточна криза, яка вже викликала хвилю подорожчань на суміжних ринках через дефіцит газу, вимагає реакції на майбутнє.
Що може ЄК на даному етапі, так це ініціювати зміни до газового законодавства ЄС, щоб надалі попереджати будь-які маніпуляції на ринку. 15 грудня ЄК представила пакет законодавчих ініціатив, спрямованих на декарбонізацію газового ринку та посилення енергобезпеки всього регіону.
«Наші пропозиції посилюють безпеку постачання газу та солідарність між державами-членами ЄС, щоб протистояти ціновим шокам та зробити нашу енергетичну систему стійкішою»
Зокрема, йдеться про перехід на відновлювані джерела енергії та низьковуглецеві гази, такі як біометан та водень. Також ЄК пропонує посилити заходи контролю над ПГС, у тому числі щодо юридичних осіб-власників сховищ із третіх країн. Газпром, як відомо, має найбільші газові сховища на території ЄС, і саме ці ПГС були найменш заповнені газом до початку поточного опалювального сезону, що також впливало на ціни та дефіцит ресурсу.
ЄК пропонує вирішувати питання із запасами газу за рахунок співпраці з державами Енергетичного співтовариства, які мають у своєму розпорядженні великі ПГС, у тому числі в Україні.
Ініціативою на перспективу також може бути відмова від довгострокових контрактів на постачання необробленого природного газу та швидке посилення заходів щодо скорочення викидів метану під час видобування.
На думку політолога Петра Олещука, всі ці нововведення ЄС просуває через те, що Росія, як ключовий імпортер газу до Європи, маніпулює ринком і використовує енергетику як політичну зброю, а тому просто не може вважатися надійним постачальником.
«Восени сама Росія поламала свою витончену гру, розпочавши банальний шантаж Європи, щоб та якнайшвидше, порушуючи всі процедури, дала дозвіл на експлуатацію Північного потоку-2. Обмеживши постачання газу, Росія накрутила ціни до небачених $2 тис. за 1 тис. кубометрів. Ось і «надійний постачальник і партнер», ось і «ніякої політики – лише економіка». Це настільки очевидний факт, що на нього не можуть не зважати в ЄС»
Поки що ці ініціативи лише розглядаються у ЄС. І навіть якщо формально довести зловживання Росією на ринку газу не виходить, у Європі усвідомлюють гостру потребу знизити ризики маніпуляцій.
Цікаво, що серед російських експертів, у зв'язку з енергокризою в Євросоюзі, можна прочитати думки, нібито Росія виявилася не готовою збільшувати експорт газу через власні потреби та відсутність вільних обсягів видобутку:
«Цілком можливо, що «Газпром» просто не мав вільних обсягів газу, які можна було б перенаправити на європейський ринок. Незалежні виробники (насамперед це «Новатек» і «Роснєфть») також не мають суттєвих вільних потужностей»
Тоді виникає закономірне питання: якщо Газпром не має вільного газу, для чого тоді будується «Північний потік-2» вартістю 11 млрд доларів?
