Крім активної боротьби з коронавірусом, президент Володимир Зеленський продовжує формувати нове обличчя своєї влади. 17 березня на позачерговому засіданні Верховної Ради були підтримані дві кандидатури на ключові державні посади.
Генеральним прокурором України призначено Ірину Венедиктову, №3 у передвиборчому списку партії «Слуга народу» на парламентських виборах-2019. Міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства став Ігор Петрашко, наближений до аграрного магната Олега Бахматюка.
Призначення Венедиктової: чому незадоволений Захід
Кандидатуру Ірини Венедиктової на пост глави Генпрокуратури президент аргументував необхідністю забезпечити стабільність роботи відомства за рахунок професіоналізму і моральних якостей. Головним завданням визначив «викорінення корупції та ефективне розслідування гучних кримінальних справ».
Сама Венедиктова, виступаючи перед депутатами, дала обіцянки працювати чесно та неупереджено:
Призначити юристку і тимчасово виконуючу обов'язки голови ДБР Генеральним прокурором підтримали 269 народних депутатів. Більшість голосів «за» традиційно дала пропрезидентська партія Зеленського.
Опозиційні сили вважають це призначення політично мотивованим:
Схожу думку висловлюють і експерти, звертаючи увагу на той факт, що відповідно до закону, ключовою вимогою до роботи Генпрокурора є його політична неупередженість. Чого буде складно домогтися від Венедиктової, враховуючи її близькість до президента:
Рішення Зеленського поставити очільником ГПУ свою людину продиктоване не тільки бажанням посадок, що було одним з його принципових передвиборних обіцянок. Президент політично мотивований і по відношенню до власної політсили, яка останнім часом демонструє відкриту незговірливість, вважає Тетяна Даниленко:
Деякі експерти дивляться на проблему ширше. Звільнення міністрів і Генпрокурора Руслана Рябошапки, чиновників, що викликали довіру серед західних партнерів, в умовах наростаючої кризи – поганий сигнал для інвесторів, що ще відгукнеться Україні:
Ще одне питання, яким задаються аналітики у зв'язку із призначенням Венедиктової, це її здатність завершити розпочаті Рябошапкою реформи в прокуратурі і довести до логічного фіналу гучні справи – вбивство Катерини Гандзюк, розстріли на Майдані під час Революції Гідності та інші.
Поки що ці питання залишаються відкритими. Рішення юристки на попередній посаді в ДБР, те, про що говорив В'ятрович, ставлять під сумнів її мотивацію працювати неупереджено.
У призначенні Венедиктової багато сильних сторін, впевнений політолог Віктор Небоженко. На його думку, головна особливість нинішнього кадрового призначення полягає в тому, що це перша жінка-генпрокурор в історії незалежної України, і це підтверджує дотримання у країні гендерного принципу.
На його думку, Ірина Венедиктова більш професійний юрист, якщо порівнювати із Рябошапкою, і «на десять голів вище» політичної фігури Юрія Луценка, який «навіть не соромився демонструвати відсутність своїх юридичних знань».
Міністр Ігор Петрашко – акула бізнесу без досвіду в державному секторі
Ще одне важливе кадрове рішення, підтримане Верховною Радою 17 березня. Бізнесмен з оточення розшукуваного власника Ukrlandfarming Олега Бахматюка Ігор Петрашко отримав посаду міністра економіки.
За його кандидатуру проголосували 243 народних депутата. Свої завдання на посаді міністр бачить у підтримці національного виробника та створенні сприятливих умов для розвитку бізнесу в Україні:
До призначення на держслужбу, Петрашко був заступником Олега Бахматюка – гендиректора найбільшого в Україні власника земельного банку агрохолдингу Ukrlandfarming.
На поточний момент Бахматюк оголошений у всеукраїнський розшук. Національне Антикорупційне Бюро підозрює його у причетності до незаконного заволодіння 1,2 млрд грн стабілізаційного кредиту, виданого VAB Банку з боку НБУ в 2014 році. VAB Банк, як і інший банківський актив Бахматюка «Фінансова ініціатива», були визнані НБУ неплатоспроможними.
До цього Петрашко керував інвестиційною компанією «Тройка Діалог Україна» і працював в департаменті корпоративного бізнесу російського «Сбєрбанку». До слова, дружина міністра має російське громадянство. В поданій ним декларації (станом на 18 березня) поки немає вичерпної інформації про матеріальний стан, крім того, що чиновник проживає у квартирі дружини.
Як написала Українська правда, свого часу Петрашко претендував на пост глави ДФС, але програв конкурс Роману Насірову.
Призначення маловідомого у широких колах кандидата міністром економіки було несподіванкою для експертів. Критикувати його – досить складно. Так як будь-якого попереднього досвіду в політиці або у держсекторі у Петрашка просто немає. Що стосується його бізнес-зв'язків, це може кидати тінь на мотивацію його майбутніх рішень. Але як вважають експерти, висновки робити передчасно.
Відсутність роботи на держслужбі може бути слабкою стороною міністра. У поточних умовах перед ним стоять завдання зупинити падіння економіки і провести країну через прийдешню світову рецесію. Людина він не публічна, а значить, що заробляти довіру буде складніше.
А ось успішний досвід в бізнесі – позитивний бекграунд міністра, зважаючи на те, в якому стані йому передається українська економіка.
Чи впорається новий голова відомства з поточними викликами так само успішно, як він це робив, працюючи на приватний сектор – відкрите питання, яке може дорого коштувати Україні. А можливо – навпаки. Поки що новий міністр – це відкрита книга з пустими сторінками, як і його подана декларація.