Ватажок «ДНР» виїхав на окупований Донбас та не з’явився на суд у Києві

Екс-ватажок російських окупантів на Донбасі, «заступник міністра інформації ДНР» Володимир Пряхін, якого СБУ затримала торік, виїхав із Києва на окуповану територію та не прийшов до суду у своїй справі.

Запобіжного заходу ватажку «ДНР» чомусь не призначили – у реєстрі нема жодної ухвали про обрання чи відмову в обранні запобіжного заходу, повідомила Медійна ініціатива за права людини (МІПЛ). Хоча прокуратура тоді повідомляла, що наполягатиме на утриманні під вартою.

За словами адвоката Пряхіна, він мав поїхати в ОРДЛО, оскільки його матір, яка там мешкає, захворіла. Також захисниця заявила, що «там померла тітка, померла його перша дружина, а діти поїхали на заробітки до іншої країни», але жодних підтверджень не надала. Адвокат додала, що підсудний планує прийти на наступне засідання.

Прокурор зазначив, що оскільки це перша неявка обвинуваченого до суду, тому попросив відкласти розгляд до 18 березня.

Нагадаємо, СБУ затримала Пряхіна в лютому минулого року. Він обіймав «пост» «заступника міністра інформації ДНР» з 2014 по 2016 рік. У вересні 2021 року прокуратура завершила розслідування у справі ватажка «ДНР» та передала обвинувальний акт у суд.

Слідство з’ясувало, що обвинувачений у 2014-2015 роках відповідав за організацію агітаційної роботи серед населення, схиляння до участі у терористичній організації і підтримки її діяльності, пропаганду ідей "руського міра". Він також неодноразово змушував полонених українських військовослужбовців на запитання російських журналістів повідомляти неправдиву інформацію про нібито умисні артилерійські обстріли Збройними силами України житлових будинків та про належні умови утримання у полоні. За відмову у наданні подібних "інтерв’ю" окупанти катували військовополонених.

Пряхіна обвинувачують за такими статтями як посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, участь у діяльності терористичної організації, а також поширення комуністичної символіки та пропаганди комуністичного режиму (ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 та ч. 2 ст. 436-1 Кримінального кодексу України)