Думаю, про Ґодзіллу ви всі чули/знаєте. Один із найвідоміших японських поп-культурних феноменів, який тримається на ринку ще з 1954 року. І серед усього обсягу фільмів про Ґодзіллу є американська версія Роланда Емеріха, яку глядачі схильні дуже не любити, а то й ненавидіти. Бо Ґодзілла там надто нагадує динозавра з «Парку юрського періоду», бо його знищують не так, як у традиційній франшизі, де монстра вбивають речовиною під назвою «руйнівник кисню», а розстрілюють торпедами у воді й ракетами в повітрі. Неканон.
Але історія японського Ґодзілли насправді дуже специфічна. Після останнього ностальгійного перегляду фільму Емеріха я зрозумів, що цей фільм насправді значно ближчий до канону, ніж можна подумати. Отож, у японській версії Ґодзілла, величезний ящір, що знищує країну, відроджується через американські випробування ядерної бомби - ну, знаєте, тієї, котра насправді завдала Японії страшних руїн. Ґодзілла функціонує як метафора ядерної руйнації, як своєрідне прокляття, над яким люди не мають влади (Ґодзілла в японській версії - істота ще й мітична). Тому японцям в ориґінальному фільмі потрібно розробити свої передові технології, які дозволять зупинити монструозну руйнацію і повернути країну в нормальний стан. Метафора технологічного прогресу надзвичайно прозора і чудово зчитується, особливо у фільмі, котрий вийшов на світанку японського економічного дива.
Попри всю любов американської публіки до монстра, цей код був радше чужий самим творцям. Тому, власне, американський Ґодзілла значно більш блокбастерний - це підтримка метафори. Ґодзілла для американців - не частина неприборканої стихії, а проблема, яку вони самі собі й створили власним мілітаризмом і ставленням до прогресу. Але й вирішення цієї проблеми - абсолютно мілітарне. Флот і авіація впродовж фільму просто вистежують, виснажують, заганяють Ґодзіллу величезним людським і економічним ресурсом, після чого знищують за рахунок неймовірної збройної переваги. Це максимально американська репрезентація конфліктів, доведено як власне історією, так і кінематографом. Що прикметно, це зображення доволі некритичне - і це трохи бентежить з огляду на контекст, у якому Ґодзілла представлена в японській культурі.
Інший важливий момент, який багато хто зазначає - американський «Ґодзілла» і виглядом і сюжетами радше нагадує монстра з американського фільму The Beast from 20,000 Fathoms, ніж японську версію. Що доволі смішно, бо японський фільм власне що була неліцензованим переосмисленням цього американського кіна. Інше діло, що хто б його ото нині дивився.
Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.
