Представники Кабміну і податкової служби зустрілися з представниками IT-індустрії. Зустріч відбулася 4 вересня, на якій, зокрема, знову йшлося про окрему податкову групу для фізосіб-підприємців, зайнятих в IT.
За даними асоціації «ІТ України», цього разу йшлося про запровадження нового збору в «фонд людського капіталу».
Про що йдеться насправді: про розвиток найбільш перспективної галузі, чи, можливо, розширення джерел наповнення бюджету та які перспективи урядової ініціативи в контексті економічного піднесення.
Перспективи ІТ окреслені урядовцями
Прем’єр-міністр України Олексій Гончарук під час зустрічі Уряду з експортною ІТ-індустрією окреслив перспективи щодо чітких та стабільних правил роботи у найближчі десять років. Саме стільки потрібно часу, щоб креативна індустрія отримала чіткі та стабільні правила роботи, йдеться в повідомленні прес-служби.
«Наш Уряд налаштований створити максимально комфортні умови для роботи ІТ-індустрії, щоб галузь зростала ще більше та швидше. Однією з проблем, яка стримує сьогодні розвиток ІТ-галузі, є брак кадрів. Саме тому ми ініціюємо створення Фонду IT Creative. Фонду розвитку людського капіталу, який буде виховувати нових кваліфікованих спеціалістів для галузі», – сказав Олексій Гончарук.
Відтак, головною проблемою галузі прем'єр бачить брак кадрів. У 2018 році експорт послуг в галузі ІТ перевищує $3,2 млрд, які забезпечили 160 тис. українських ІТ-спеціалістів. Щорічне зростання цього показника складає 20%, але більші темпи розвитку галузі стримує саме брак кадрів.
Варто зазначити, у США з 300 млн населення понад 4 млн ІТ-спеціалістів, у Великобританії — понад 800 тис., у Німеччині — 700 тис., у маленьких Нідерландах з 17 млн населення — майже 500 тис. ІТ-спеціалістів. Це не тільки програмісти й тестувальники, а ще й консультанти та бізнес-аналітики, пише видання Економічна правда.
Прем’єр наголосив, що потреби ринку інформаційних технологій та освітніх послуг не збалансовані, відтак при потребі галузі 25-30 тисяч фахівців, ВНЗ випускають лише 16 тисяч.
Для розв'язання проблем кадрового забезпечення уряд пропонує ІТ-галузі створити Фонд розвитку людського капіталу, яким будуть управляти представники галузі.
Фонд витрачатиме кошти на стипендії молодим талановитим студентам, гранти для молодих вчених, сильні навчальні заклади та створення лабораторій на базі навчальних закладів.
Поточний стан інвестування в людський капітал
Неможливо не погодитися з прем’єр-міністром, щодо ключової проблеми економічного зростання – визначення пріоритетів спрямованих на інтелектуальну економіку, адже одним із сучасних викликів забезпечення економічного піднесення є формування урядами підґрунтя інтелектуальної економіки – розвитку людського капіталу. До цього поняття можна віднести освіту, професійні вміння та навички. З усіх організаційних ресурсів саме «людський ресурс» або «людський потенціал» стає ресурсом, що приховує найбільші резерви для підвищення ефективності функціонування сучасної організації, й розглядається як об’єкт інвестицій не менше, а напевно, і більше ніж заводи, обладнання, технології тощо.
У нашій країні проблема інвестицій в людський капітал має надзвичайну вагу. Згідно з даними Держстату, інвестиції в нематеріальні активи, з них програмне забезпечення та бази даних, права на комерційні позначення, об’єкти промислової власності, авторські та суміжні права, патенти, ліцензії, концесії тощо, станом на липень 2019 року складає лише 10 009 438 тис. грн (таблиця 1).
Таблиця 1 - Капітальні інвестиції за видами активів за окремими напрямками за січень-червень 2019 року
Джерело: ДССУ
Зазначимо, у 2019 році, як і в минулі періоди, невиправдано недооціненим напрямом інвестування залишаються вкладення у нематеріальні активи (людський капітал). І це найяскравіше проявляється, якщо розглядати відповідним капіталом навички, інтелект і рівень професійних компетенцій фахівців будь-якої організації – що найбільше в полі зору потенційного інвестора.
Аналізуючи структуру довгострокових інвестицій в економічно розвинених країнах, можна зробити висновок про інвестиційну політику з переважних вкладень в нове обладнання і технології на інвестиції в підготовку і розвиток наукового, технологічного й управлінського персоналу. Наприклад, в Японії на нові технології і обладнання витрачається 8 % ВВП, а на освіту і перепідготовку персоналу – 16 %, в США ця частка ще вище – 20 % ВВП.
У 2019 році інвестиції в нематеріальні активи в Україні складають лише 4 %.
Йдеться про інвестування в об’єкти інтелектуальної власності, ноу-хау, авторські винаходи, інформаційні технології, що можуть стати національним надбанням та ключовим стратегічним ресурсом вітчизняної економіки.
Якщо подивитися на джерела фінансування, то можемо оцінити корінь проблеми економічного зростання та мізерного рівня інвестицій в людський капітал. Переважним джерелом у 2019 році, як в попередні, є власні кошти підприємств і організацій, які зросли до 73,3% у структурі загального обсягу інвестицій в основний капітал. Така ситуація є об’єктивною, оскільки в сучасних умовах реновацію основного капіталу підприємства змушені фінансувати тільки шляхом власних вкладень, оскільки досить обмежені можливості державного фінансування та висока вартість кредитних ресурсів. Висока вартість кредитних ресурсів засвідчує наявність істотних ризиків для банків, що й обумовлює незначний рівень капітальних вкладень банків – 7,7% (таблиця 2).
Таблиця 2 - Капітальні інвестиції за джерелами фінансування за січень-червень 2019 року
Джерело: ДССУ
Наявність високих ризиків засвідчує про високий рівень тіньової економіки, слабкість ринкових інституцій та корумпованість державних органів влади.
Цілі та їх реалізація
Урядом було окреслено амбітну ціль: за десять років кількість ІТ-спеціалістів повинна зрости до 650 тис. осіб, які вийдуть на показники експорту ІТ-послуг на $13 млрд в рік.
Прем’єр-міністр також додав, що Фонд IT Creative буде створено за участі міжнародних організацій, представників ІТ-індустрії та держави. Отже, якщо міжнародні організації мають проявити зацікавленість, то представників ІТ-індустрії повинні фінансувати Фонд IT Creative шляхом запровадження спеціального збору, який зростатиме від 1% у 2020 році до 5% у 2024 році.
Фонд запрацює у 2020 році, а його наповнення складатиме 0,5 млрд грн і буде надалі зростати.
Над моделлю функціонування Фонду, як заявлено на зустрічі, працює Офіс ефективного регулювання (BRDO) разом з зацікавленими сторонами. Наразі розроблено законопроєкт, який найближчим часом буде представлено у Парламенті. Нова модель буде абсолютно добровільною, обов'язкового переходу на неї не передбачено, зазначив Прем’єр-міністр.
Деталі змін
Нові підходи дозволять забезпечити ІТ стабільну прогнозовану роботу компаній, можливість довгострокового планування, унеможливить спекуляції навколо теми прихованих трудових відносин, зазначають урядовці. Для компаній, що працюють за такими умовами, законодавчо усувається ризик перекваліфікації відносин у трудові.
Збір будуть платити ІТ-компанії, які переведуть своїх спеціалістів на ІТ-КВЕДи. Перехід буде добровільний, але для цього з'явиться потужний стимул.
За словами урядовця, наявність ризику неформальних трудових відносин здебільшого сповільнює розвиток бізнесу. Переведення ІТ-спеціалістів на ІТ-КВЕДи, вважає чиновник, мінімізує ризик, що оплата праці фахівців через третю групу ФОП буде кваліфікована державними органами як трудові відносини з подальшими штрафними санкціями.
Разом з тим, третя група підприємництва залишиться, бо є фріланс, менші компанії, інші індустрії. Перехід на ІТ-КВЕДи буде добровільним. В ДПС вважають, що відповідний законопроєкт ухвалять у 2019 році, щоб нова група КВЕДів була доступна з 1 січня 2020 року.
Попередні ініціативи уряду та реакція ринку
Ініціатива запровадження відповідної норми була за попереднього уряду, тому практика не нова. Ринок тоді був категоричним - ІТ-спеціалісти проти підвищення податку для ФОПів, про що свідчать результати опитування.
За законопроектом № 10094 пропонувалося створити окрему п’яту групу ФОП, спеціально для спеціалістів, що провадять діяльність винятково у сфері ІТ (випуск комп’ютерних ігор та іншого програмного забезпечення, комп’ютерне програмування, консультування та пов’язана з цим діяльність, обробка даних, розміщення даних на веб-вузлах та пов’язана з ними діяльність, веб-портали), та поступово, до 2025 року, довести ставку єдиного податку для відповідної групи до 10% від сукупного доходу.
Напевно, що ІТ-компанії бачили у цьому проекті закону компроміс із державою — адже краще так, ніж платити податки за штатних співробітників. Але думка ІТ-спеціалістів, чи готові вони платити більше та за яких умов, була дещо іншою. Опитування провели серед таких респондентів: 89% опитаних зареєстровані як ФОП, 5% — як штатні працівники, 4% — ніяк не оформлені. Це група, серед яких 57% опитаних ФОП сплачують податки з доходів самостійно, 34% працівників компанія повністю компенсує сплату податків, ще 9% компанія компенсує частину податку.
Переважна кількість ІТ-спеціалістів, які взяли участь в опитуванні, висловилися проти підвищення ставки єдиного податку: 65% опитаних не підтримують ідею, запропоновану в законопроекті. Натомість 24% опитаних вважають, що податок можна підвищити, а ще 11% не визначилися з позицією.
Різні групи ІТ-спеціалістів, що працюють в Україні, одностайні у своїх оцінках цієї ініціативи: експертам не вдалося виявити жодної групи ІТ-спеціалістів, у якій підтримка цього законопроекту була би вищою за 35%.
ІТ-спеціалісти по-різному ставляться до підвищення податку
Першочергово йдеться про інтереси тих ІТ-спеціалістів, які наразі оформлені як ФОП, тому природно, що 67% з них не хотіли б підвищення податків для себе, і лише 22% підтримали цю ініціативу. Проте фахівці, які оформили надання послуг не як ФОП та кого ці зміни не стосуються безпосередньо, також не схвалювали ідеї. Дещо прихильніше ставляться ті, кого оформлено штатними працівниками (34% вважають, що податок можна підвищити), а серед тих, хто отримує винагороду повністю чи частково в конверті, таких лише 19-20%.
Розділяють ідею підвищення податку спеціалісти, яким компанія повністю компенсує його розмір оплати праці (63% з них не підтримують ідею підвищення, а 25% — підтримують). Ті ж спеціалісти, які самостійно оплачують податки (навіть якщо компанія бере на себе часткову сплату податку), більш скептичні: 70% з них не підтримували підвищення, і лише 20% вважали, що податок можна зробити вищим.
За підвищення податку здебільшого були також топ-менеджери компаній (34% з них, які взяли участь в опитуванні, і вважали, що податок можна збільшити) та ІТ-спеціалісти з великим досвідом роботи (31% тих, хто працює в ІТ-сфері понад 5 років). Це групи ІТ-спеціалістів з доходом вище середнього, внаслідок чого їм не так важко платити збільшений податок (більше 70% респондентів з цих груп, які підтримують підвищення податку, вважають, що податок в 10% — це небагато).
Варто наголосити, що єдиною групою опитаних, яка повністю підтримувала ідею збільшення податку для ІТ-спеціалістів, виявилися ті, хто жив та працював у сфері ІТ за кордоном: серед них рівень підтримки підвищення податку сягнув 62% (майже 80% з них вважають, що 10% податку — це небагато).
Скептицизм ІТ-спеціалістів - недовіра до держави
Як показали дослідження в галузі, основним джерелом демотивації ІТ-спеціалісті є відсутність ринку та корумпованість державних органів влади. Відтак ключовою причиною уникнення від повної сплати податку опитані ІТ-спеціалісти назвали високий рівень корупції в Україні, відсутність реформ та розкрадання бюджету (92% тих, хто не підтримує ідею підвищення податку чи ще не визначився з позицією, також схиляються до цього варіанту). Решта схильні вважати, що сплачують досить високі ставки, або просто не хочуть платити. Відтак серед респондентів відповідно 17% тих, хто не підтримує підвищення податку або вважають, що в Україні достатньо високі податки, а 12% просто не хочуть платити більше.
Необхідно підкреслити, зміни приходять із формуванням базису економічного розвитку, поступу ринкових інституцій та усунення правових ризиків, а відповідно, поліпшення інвестиційного клімату.
Формування фонду фінансування, перш за все передбачає наявність бізнес-стратегії розвитку. Лише за таких умов бізнес буде інвестувати в людський капітал, враховуючи жорсткі рамки конкурентної боротьби. Яскравим прикладом є ринок платіжних інструментів, який вже у найближчі два роки — до 2022 року, може змінитися до невпізнання. Нагадаємо, йдеться про рішення НБУ запровадити в Україні європейську директиву PSD2. Відповідний документ повністю змінює встановлені правила платіжної індустрії: банки втрачають монополію на володіння даними свого клієнта. Забезпечувати супровід рахунків, здійснювати платіжні операції зможуть фінкомпанії, мобільні оператори, поштовики та торговці. Отже, ринок визначить найкращого, а конкурувати будуть саме ті банки, які переглянули власні стратегії та інвестують в інноваційні технології та розвиток платіжних систем. За таких обставин інвестування в людський капітал – питання виживання та конкурентоздатності.
В підсумку варто зазначити, водночас ті, хто висловилися проти підвищення податку, переважно готові платити більше за умови видимих позитивних змін у країні, йдеться у результатах дослідження. Відтак 72% готові платити більше, якщо система освоєння бюджетних коштів стане більш прозорою, а 65% — коли побачать реальні позитивні зміни в державі. Лише 9% противників підвищення не готові сплачувати вищий податок за жодних умов. Дещо частіше таку думку висловлювали фрілансери (12%).
І біля чверті тих, хто проти підвищення податків, погодилися б на це, якби податок почала сплачувати за них компанія.
