Підводячи підсумки 2019 року для України, зупинимося на досягненнях та прорахунках у міжнародній політиці держави.
Чи варто говорити про те, яке значення в нашій долі грають відносини з сусідами і стратегічними партнерами, враховуючи війну на Донбасі, анексований Крим та прозахідну коаліцію на нашу підтримку?
Зміцнення прозахідного вектора
Всупереч поширеній думці про те, що президент Зеленський обов'язково розгорне Україну в бік Росії, сталося навпаки. Україна продовжила укріплювати свій прозахідний курс. Більш того, це відбувалося не тільки на рівні політичних гасел. Але і конкретних рішень – за допомогою прийняття законодавства та продовження реформ.
Київ розуміє, що домогтися політичної інтеграції з ЄС в найближчому майбутньому – проблематично. Тому йде шляхом максимального поглиблення економічних зв'язків з Європою.
2019 рік був присвячений «домашній роботі» - прийняттю та імплементації пакета законів для отримання в майбутньому промислового і митного безвізу з ЄС. Що значно розширить наші торгові можливості з європейськими партнерами. Закріпити ці цілі Київ має намір переглядом Угоди про Асоціацію з Євросоюзом.
Відносини з НАТО
Те саме стосується і зв'язків з НАТО. В 2019 стартував перезапуск відносин, що означає інтеграцію усіх поточних програм співробітництва в єдиний план. Це робиться з метою поліпшення синергії від взаємодії України з Альянсом.
На поточний момент перспективи повноцінного членства нашої країни в Північноатлантичному військовому блоці невизначені. Розуміючи цей факт, а також з огляду на спроби окремих країн блокувати будь-яке зближення з НАТО, Київ зацікавлений у перегляді відносин для того, щоб фактично рухатися до членства.
Майбутній рік, як і цей, Україна присвятить впровадженню стандартів Альянсу в ЗСУ.
Політична відлига з Росією
Ще одна тенденція року, що минає. Причому, своєрідна. Фактично, вся антиросійська риторика в Україні зберігається, так як Кремль продовжує вести війну на Донбасі, де гинуть люди, терористам сприяють російські війська, а Крим залишається анексованим, де етнічні групи татар та українців піддаються репресіям.
Санкції, які Україна запровадила проти РФ, також продовжують працювати, їх ніхто не відміняв. Київ наполягає і на тому, що обмеження, прийняті проти Росії західною коаліцією, також повинні залишатися чинними до повного відновлення українського суверенітету над своїми територіями.
Але, бажання Володимира Зеленського завершити війну підштовхує його діяти більш лояльно. В тому числі за допомогою особистої лояльності до глави Росії Володимира Путіна. Спроби налагодити діалог говорять про те, що Україна готова до спілкування з агресором.
І не тільки. Розведення на окремих ділянках на Донбасі, поступки у питанні особливого статусу і імплементація «формули Штайнмайера» - це реальні кроки країни в бік визнання особливих прав «жителів» Східної України, за якими стоять у Кремлі.
Реанімація Нормандського формату
Нормандська зустріч в складі лідерів України, Росії, Франції та Німеччини після кількарічної перерви стала можливою в тому числі завдяки зусиллям Володимира Зеленського по «примиренню» з Путіним.
Підсумки зустрічі оцінюють неоднозначно. Хоча більшість українських та зарубіжних експертів сходяться на думці, що вона в цілому пройшла успішно. Основні червоні лінії дотримані та озвучені публічно, а президент домігся підготовки до нового обміну полоненими, що має пройти 29 грудня. Як і повного перемир'я, починаючи з 1 січня 2020 року.
Якщо ці дві позиції відбудуться, а щодо перемир'я є великі та обґрунтовані сумніви, Нормандська зустріч увійде в історію як приклад успішної дипломатії. Життєздатність Нормандського формату ще буде переглянута.
Підтримка Заходу
На думку автора, саміт в Парижі в тому числі показав, що західна підтримка України, всупереч зворотному прагненню окремих країн, існує і європейці продовжують захищати право нашої країни на суверенітет.
У грудні Європейський Союз продовжив економічні санкції проти Росії ще на півроку. Вони торкнулися енергетичного, фінансового та оборонного секторів російської економіки. Санкції прив'язані до невиконання Кремлем Мінських домовленостей по Донбасу.
Також у грудні були прийняті дві Резолюції ООН, які засуджують агресію Кремля в Україні. Резолюція про захист прав людини в Криму в умовах російської окупації і Резолюція про мілітаризацію Криму та м.Севастополь, Україна. Співавторами цих документів виступили більшість демократичних країн. Проти – традиційні союзники Росії, включно з Білоруссю, Вірменію, Казахстаном і Сербією.
Сполучені Штати підтримали санкції проти російських газопроводів «Північний потік-2» і «Турецький потік», включивши відповідні заходи у свій оборонний бюджет на 2020 рік. А також виділили Україні 300 млн доларів військової допомоги.
Нова програма з МВФ
Україна досягла домовленостей з Міжнародним Валютним Фондом про нову програму фінансової підтримки на суму 5,5 млрд доларів США. Фінального документа поки не підписано, МВФ очікує від Києва прийняття ряду важливих законів – щодо відкриття ринку землі та неповернення банків, визнаних банкрутами, колишнім власникам. Співпраця з МВФ відкриє для України фінансування з боку ЄС і приватних інвесторів.
Успіхи у міжнародних судах
2019 рік був продуктивним на успішні рішення щодо важливих для країни міжнародних спорів. У листопаді Суд ООН в Гаазі визнав свою юрисдикцію у справі «Україна проти Росії».
Предмет суперечки – порушення Москвою Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму (щодо Донбасу) і Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (по Криму). Це означає, що Суд розглядатиме скаргу Києва по суті про те, як Росія фінансує тероризм та порушує права людини в Україні.
Ще один важливий виграний спір - у справі про захоплених у Керченській протоці моряків в листопаді 2018 року. Арбітражний Трибунал ООН з морського права визнав акт агресії Росії проти України на морі і зобов'язав Кремль повернути екіпаж та кораблі на батьківщину. Моряки були повернені в результаті обміну полоненими у вересні. Українські судна Росія повернула в грудні, правда у зіпсованому вигляді.
5 міждержавних справ на різних стадіях розгляду знаходяться в Європейському суді з прав людини. Ці позови були подані «у зв'язку з агресією РФ проти України, що спричинила масові порушення прав людини» в Криму і на Донбасі.
Ще близько 10 справ розглядаються в якості інвестиційних арбітражів, ініційованих як державою, так і приватними компаніями.
Спори «Нафтогазу»
Станом на 27 грудня, російська державна компанія «Газпром» виплатила «Нафтогазу України» 2,9 млрд доларів США за рішенням Стокгольмського арбітражу за 2018 рік. Інші позови, які знаходяться на стадії розгляду, Київ і Москва домовилися обнулити в рамках підписання нового транзитного контракту.
За повідомленнями сторін, підготовка договорів на продовження транзиту триває. Його мають намір укласти до 31 грудня 2019. Це буде ще одним великим успіхом України, в разі позитивного сценарію.
Прорахунки зовнішньої політики
На думку експертів, головним негативом у зовнішній політиці країни за цей рік був скандал, пов'язаний із дзвінком Дональда Трампа Володимиру Зеленському. Що запустило в США процедуру імпічменту президенту, обвинуваченому у перевищенні повноважень і тиску на Київ військовою допомогою в обмін на політичний компромат.
В результаті цього інциденту Україна втратила Спецпредставника США Курта Волкера, послідовного захисника наших інтересів перед Росією. Повноцінного візиту президента України до Вашингтона в результаті цього скандалу так і не відбулося.
Серед інших прорахунків – повернення Росії в ПАРЄ. З цим Україна впоратися не змогла. Як і з позицією Угорщини щодо блокування будь-яких ініціатив щодо зближення з НАТО.
Експерти називають деяку несистемність щодо міжнародної політики України. Відсутність чітких стратегій розвитку двосторонніх відносин з «проблемними» сусідами і державами. Зовнішня політика, як відомо, прерогатива президента.
Але з огляду на ті досягнення в цілому, які вдалося зберегти і примножити за останній рік, а також беручи до уваги недосвідченість Володимира Зеленського в якості лідера нації на міжнародній арені, 2019 можна вважати відносно успішним. Якщо Київ зможе наростити темпи просувань тих ініціатив у зовнішніх зв'язках, які вже стартували, наступний рік може бути куди більш продуктивним.
