У середу, 25 лютого, в столиці Йорданії Аммані пройшла так звана Всеправославна зустріч. Метою заходу стало обговорення надання Константинополем автокефалії Православній Церкві України.
Ініціатором зустрічі формально виступив Єрусалимський Патріарх Феофіл III. Але ідея розглянути українське питання належить главі Російської Православної Церкви Патріархові Кирилу. Сама РПЦ, як відомо, не визнає української автокефалії і робить спроби поставити під сумнів право Материнської церкви у Константинополі приймати такі рішення одноосібно.
Хто приїхав говорити про Україну
За словами Патріарха Феофіла, мета Всеправославної зустрічі в столиці Йорданії – обговорити «питання збереження нашої єдності в євхаристійному спілкуванні».
Спілкування в Євхаристії дуже важливе у Православ'ї і означає спільну підготовку і проведення Таїнства Причастя під час Богослужінь священиками помісних церков.
Як відомо, після надання Вселенським Патріархатом Томосу про автокефалію Української церкви, РПЦ припинила євхаристійне спілкування із Церквою-Матір'ю. А після визнання ПЦУ з боку Елладської та Александрійської церков – вчинила аналогічно у їх відношенні. Також закликає своїх вірних не відвідувати храми, парафії і святі місця цих Церков.
Називати захід в Аммані Всеправославною зустріччю не зовсім коректно. Він таким задумувався – зібрати представників усіх помісних православних церков для обговорення питання про визнання незалежності Української Православної Церкви.
Але участь взяли лише чотири архієрейських делегації на чолі з предстоятелями Церков – Єрусалимської, Російської, Сербської, Чеських земель і Словаччини. Ще дві церкви прислали своїх представників – Румунська і Польська. На зустрічі був присутній також Митрополит Онуфрій (Московський Патріархат).
Як пишуть ЗМІ, Константинополь був готовий взяти участь і своєю делегацією, але умовою було запрошення предстоятеля ПЦУ – митрополита Єпіфанія. Чого організатори зустрічі не зробили. Крім Материнської Церкви, від участі відмовилися Елладська, Александрійська, Антіохійська, Болгарська і Грузинська Церкви. Також не були присутні Кіпрська та Албанська церкви. Іншими словами – більшість помісних церков.
Що обговорили і до чого прийшли
Переговори предстоятелів проходили за закритими дверима, із безпрецедентними заходами обмеження доступу журналістів. Дотримання суворої конфіденційності було умовою Єрусалимської Церкви.
Напередодні заходу його ініціатор Патріарх Феофіл ІІІ заявив, що Амманська зустріч повинна сприяти діалогу і єдності Православної Церкви. У другому листі Феофіла до предстоятелів помісних церков сказано про те, що збори не будуть офіційними, не передбачають спільного богослужіння, а скоріше пройдуть в дусі неформальної «братської бесіди» для пошуку спільних позицій на гострі проблеми світового Православ'я.
Також із попередніх заяв було зрозуміло, що архієреї не планують приймати будь-які рішення, а тільки обговорити насущні церковні справи.
«Це зустріч не для прийняття рішень, а для братнього обговорення назрілих проблем і шляхів можливого виходу з кризи»
Кризою, вірогідно, Російська Православна Церква вважає українську автокефалію:
«Нарада в Аммані констатує початок переговорного процесу між Православними Церквами з приводу правильної, канонічно зваженої реакції на дії Константинопольського патріархату»
Представники РПЦ вважають, що Православ'я «виявилася на порозі розколу» і для його подолання потрібна певна платформа для обговорення:
Підсумковий реліз Амманської зустрічі
Ключові позиції Амманського діалогу Православних Церков містять всього 4 пункти:
- Рішення з питань загальноправославного значення, таких як надання автокефалії, повинні прийматися в дусі міжправославного діалогу, єдності і консенсусу;
- По ситуації в Україні необхідно досягти Всеправославного діалогу;
- Планується проведення до кінця року ще однієї міжправославної зустрічі;
- Учасники зборів в Йорданії розраховують на приєднання до діалогу церков Константинопольського Патріарха Варфоломія І з його загальновідомим правом першості честі.
Значення Амманської зустрічі
Делегації заходу вважають зустріч в Аммані – початком вирішення спільних проблем:
«Сприятливий результат такого починання заснований на тому, що до нього ставляться просто як до дружніх зборів братів для розгляду методології, використовуваної для досягнення спільної мети – діалогу і примирення, для збереження єдності нашої православної спільноти»
«Те, що ми зустрілися, подивилися один на одного, обговорили всі проблеми – це значний крок до того, що це буде мати гарне завершення»
У Російській Православній Церкві впевнені, що присутня меншість помісних церков – не применшує позитивного значення всієї ініціативи:
«Свого часу, коли чотири Церкви оголосили про відмову брати участь у Критському соборі (організованому Константинопольською Церквою в 2016 році – прим.авт.), Патріарх Варфоломій все одно його провів, і рішення цього собору у Церквах, які брали в ньому участь, вважаються обов'язковими»
А ось експерти підсумки зустрічі оцінюють такими, що не досягнули початкових цілей:
«Ініціатива була сприйнята у Православному світі як певний варіант підтримати відомої позиції Російської Православної Церкви. Те, що абсолютна більшість із 15 помісних церков не надіслала туди представництва високого рівня, а нам відомо тільки про чотирьох предстоятелів церков і двох делегацій, свідчить про те, що ця позиція не знайшла підтримки»
До того ж, неформальний характер зборів говорить про те, що все закінчилося суто обговореннями, обміном думок і не більше того. Тобто, будь-яких істотних наслідків для Православ'я братська зустріч не принесе.
До слова, у відмовах деяких архієреїв відвідати Амман було пояснення своєї позиції – не посилювати напругу між помісними церквами. І не ставити під сумнів авторитет Вселенської Церкви у Константинополі. Константинопольський Патріархат несхвально висловився про цю ініціативу в цілому. Так як має право першості по честі у Православному світі скликати подібні заходи. А це право спробували певним чином переглянути або оскаржити.
Судячи із заключного прес-релізу, Амманська зустріч може повторитися. Можливо, в іншій столиці або юрисдикції. І можливо, таким ініціатором буде вже інший архієрей.
Що стосується Православної Церкви України, то по реакції інших помісних церков на цей захід стає зрозуміло, що навіть якщо «зараз і відразу» не визнавати українську автокефалію – це одне питання і на це є право. А ось йти у розріз із Вселенською Церквою – вже інше. І більшість не готова до такого розвитку подій.
Делегати кажуть про те, що вони досягли того, чого побажали. Але очевидно, поза камерою, мають іншу думку. І можливо стратегії тиску на Константинополь у питанні незалежності ПЦУ також зміняться. Якщо процес визнання Української Церкви продовжиться в цьому році, це буде означати провал ідей опонентів оскаржити рішення Материнської Церкви.
