Холодне протистояння Росії й умовного «Заходу» не тільки триває, а й набирає нових обертів, незважаючи на відчайдушні спроби російської влади «не києм, то палицею» змінити «західну» громадську думку або хоча б сприяти приходу до влади проросійських політиків.
Однак найчастіше ці дії є неефективними, а в окремих випадках призводять до зворотних наслідків, прикладом чого є спроби вплинути на вибори в США й результати незалежного розслідування причин катастрофи Боїнга рейсу МН17 над тимчасово окупованими територіями України.
Подальше загострення ситуації може призвести до реальної ізоляції окремих секторів російської економіки, фінансових операцій та інших сфер. Нерідко така ізоляція або перспективи її подальшого наростання вигідні російській владі на шляху розбудови власної моделі внутрішніх політико-економічних відносин.
Відключення інтернету
Парламент Россії прийняв у першому читанні законопроект, який дозволить теоретично в майбутньому відключати жителів від всесвітньої мережі інтернет. Як передає видання ftimes.ru, тестові проби можливого відключення можуть пройти вже навесні 2019 року, однак на сьогодні точно невідомо, як довго триватиме таке відключення. Ще не так давно неодноразово з'являлася інформація, що це буде 1 квітня, проте вона не підтвердилася.
Новина про потенційне відключення інтернету, а точніше істотне обмеження доступу до сайтів, розміщених за межами Росії, швидко поширилася в соціальних мережах.
Користувачі виражають невдоволення таким рішенням, проте експерти заспокоюють і завіряють, що повного припинення доступу до інтернету не буде, але можлива спроба створення російського варіанту китайського проекту «Золотий щит» - системи фільтрації змісту інтернету.
Як відомо, ця система, що іноді за аналогією з Великою Китайською стіною називається «Великий китайський файрвол», була введена ще до «ери Фейсбука» і включає такі базові елементи як:
- система управління безпекою;
- система інформування про правопорушення;
- система контролю входу і виходу;
- система управління трафіком.
Цей законопроект припускає відключення Росії від всесвітньої мережі в разі реальної загрози. Проект закону був розкритикований деякими сенаторами й Рахунковою палатою, члени якої заявили, що він дуже витратний, проте, незважаючи на це, його все ж прийняли в першому читанні.
Водночас, російські законодавці вирішили не чекати, коли США захочуть самостійно відключити Росію від інтернету, а першими зробили крок до підготовки функціонування внутрішнього ретельно контрольованого інтернету. Ідеї є такими:
- надати право визначати правила руху інтернет-трафіку, а також «мінімізувати» передачу даних, якими обмінюються між собою російські користувачі, за рубіж;
- у разі «загрози» провайдери повинні надати владі право доступу до їх серверів;
- передбачена й установка на мережах спеціальних датчиків, які визначатимуть джерело інтернет-трафіку.
Подібні механізми повинні за необхідності заблокувати доступ до забороненої інформації, а також періодично «відключати» інтернет.
Відключення SWIFT
Про можливе відключення Росії від SWIFT почали говорити ще в 2014 році, коли Захід ввів перші санкції проти Кремля із-за анексії Криму та війни на Донбасі. Але частково через відсутність політичної волі, частково через страх втратити доходи від торгівлі з РФ, Захід досі не використав цей важіль впливу.
Спільнота всесвітніх міжбанківських фінансових каналів зв'язку (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications (SWIFT) є міжнародною міжбанківською системою передачі інформації і здійснення платежів, яка була заснована в 1973 році і є кооперативним товариством, що створене за бельгійським законодавством та належить його членам: більш ніж 9000 банками з 209 країн.
Кожен банк, включений у систему, має свій унікальний SWIFT- код. На практиці для здійснення платежу в Європі досить знати найменування та IBAN-код банківського рахунку одержувача, який уже містить інтерпретований SWIFT-код у своєму складі.
Останніми роками доля внутрішнього російського трафіку складала 70-80% від загальної кількості повідомлень, що відправляються російськими користувачами, тому потенційне відключення від SWIFT може завдати величезного збитку розвитку фінансового ринку і стабільності банківської системи, а також призвести до істотної девальвації національної валюти.
На випадок відключення Росії від міжнародної міжбанківської системи Банк Росії, починаючи з грудня 2014 року, надає кредитним організаціям свою систему передачі фінансових повідомлень (рос. СПФС).
За словами аналітиків, СПФС доки поступається SWIFT в частині функціональності, зокрема не працює в нічний час, у святкові та вихідні дні, забороняє переказ коштів за рубіж і не дозволяє відправляти масові реєстри в складі одного повідомлення. Проте Банк Росії сподівається убезпечити банки від можливих проблем у разі відключення від системи міжнародних розрахунків SWIFT.
Нова гонка озброєнь
Останнім часом протистояння Росії й Заходу вилилося у відмову від двосторонніх договорів, що обмежують поширення окремих видів ядерного озброєння. Проте це може бути пов'язано і з тим, що двополярна геополітична система давно вже не існує, тому можливий вихід із договору може також розглядатися як спроба підписання нової угоди, у якій братимуть участь усі держави, що мають у розпорядженні ядерне озброєння.
Водночас, зростання рівня озброєності російської армії розглядається керівництвом країни як один із головних індикаторів успішності її розвитку. І це, разом з описаними раніше інструментами самоізоляції Росії, виноситься на порядок денний як новий метод мобілізації населення на боротьбу із зовнішніми ворогами.
Як вказують фахівці, на сьогодні офіційно ядерну зброю мають 8 країн: США, Росія, Великобританія, Франція, КНР, Індія, Пакистан і КНДР. Неофіційно вона, швидше за все, є і в Ізраїлю. Також є інформація, що Японія має не до кінця зібрані ядерні боєприпаси, і за необхідності ядерна зброя може з'явитися дуже швидко.
Випробування й поширення ядерної зброї намагаються обмежувати. Наприклад, 5 серпня 1963 року в Москві був підписаний договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі й під водою. Спочатку його підписали СРСР, США і Великобританія. Пізніше приєдналися ще більше ста держав.
Окрім договорів про нерозповсюдження ядерної зброї мають місце ще договори про обмеження стратегічних наступальних озброєнь. По суті, це договори між СРСР (Росією) і США про обмеження кількості носіїв ядерної зброї. У 1970-і роки були підписані договори ОСВ-I (1972) й ОСВ-II (1979), а пізніше - СНВ-I (1991), СНВ-II (1993) і СНВ-III (2010). Зараз діє договір СНВ-3. За ним кожна зі сторін має право на 1550 ядерних зарядів, розгорнутих на носіях.
У такий спосіб, і Росія, і США мають тільки цю кількість зарядів, готових до негайного застосування. Водночас, за оцінками експертів, на складах перебувають ще тисячі ядерних боєприпасів, частина з яких можна встановити на наявні ракети.
Між СРСР і США був підписаний ще один договір - ДРСМД (Договір про ліквідацію ракет середньої й малої дальності), відповідно до якого ці держави зобов'язалися повністю знищити й ніколи не робити в майбутньому комплекси балістичних і крилатих ракет наземного базування середньої (1000-5500 км) і малої (500-1000 км) дальності.
ДРСМД був повністю виконаний. У результаті склалася ситуація, коли в США і РФ на озброєнні залишилися тільки великі ракети міжконтинентальної дальності, тоді як решта світу не була обмежена і продовжувала збільшувати їхню кількість на власний розсуд. Зовсім нещодавно ДРСМД припинив своє існування шляхом виходу з нього Росії і США.
Є ще один дуже важливий договір, що визначає ситуацію зі стратегічною ядерною зброєю. Це Договір про обмеження систем протиракетної оборони (ПРО), який був підписаний 26 травня 1972 року між США і СРСР. Сторони відмовилися створювати, випробовувати й розгортати системи для боротьби зі стратегічними балістичними ракетами.
Водночас, було зроблено допущення, що кожна зі сторін може мати не більше двох систем (біля столиці й у районі пускових установок МБР) з кількістю ракет-перехоплювачів не більше ста штук на нерухомих пускових установках. У 1974 році кількість систем ПРО обмежили взагалі однією. Договір діяв майже тридцять років. У 2002 році США вийшли з нього й активно займаються розвитком систем протиракетної оборони.
США й Росія - це головні країни у світі, які мають найдосконаліші носії й мають найбільшу кількість ядерних зарядів. Франція має близько 300 ядерних зарядів. Великобританія - близько 215. Й у Франції, й у Великобританії вони розгорнуті на міжконтинентальних балістичних ракетах на атомних підводних човнах.
Індія й Пакистан мають декілька сотень ядерних зарядів, які розгорнуті в основному на балістичних ракетах малої та середньої дальності.
Нова гонка озброєнь зачіпає й розробку нових інноваційних типів традиційного озброєння, що базується на сучасних розробках у сферах робототехніки й електроніки. Водночас, різниця в технологічному розвитку й можливостях бюджетного фінансування може стати істотним обмеженням у паритетності гонки озброєнь, якою вона була в період «холодної війни».
Крім того, окремі впливові кола в США, до думки яких продовжує прислухатися президент США, розглядають у якості головного стратегічного супротивника швидше Китай, а не Росію.
