Проект будівництва газопроводу з Норвегії до Польщі через Балтійське море Baltic Pipe отримав останню ліцензію. 7 травня дозвіл на прокладку магістралі був виданий профільним міністерством Швеції.
Цей проект цікавий тим, що дозволить диверсифікувати поставки природного газу в країни ЄС. І скоротить залежність Польщі від імпорту з Росії. А ще цей проект називають загрозою іншому трубопроводу, який проходить по дну Балтійського моря - «Північному потоку-2». Чим привабливий Baltic Pipe для європейських споживачів і «небезпечний» для «Газпрому» - розповідаємо детально.
Остання формальність позаду
Так як морський відрізок труби проходить у виключній економічній зоні Швеції, необхідний був дозвіл її профільного відомства. Раніше потік пройшов швидке узгодження у Польщі та Данії. Причому Данія видала дозвіл на проходження у своїх економічних водах значно раніше, ніж російському трубопроводу «Північний потік-2».
«Рішення показало, що уряд Швеції визнає важливість проекту не тільки для Польщі та Данії, а й для всього Європейського Союзу. Для зміцнення співробітництва між державами-членами ЄС і, можливо, перш за все, для того, щоб стати незалежними від поставок природного газу з Росії»
Особливо в магістралі зацікавлена Варшава, яка ставить собі за мету відмовитися від контракту на імпорт газу з Росії після 2022 року по Ямальському газогону. До цього часу Балтійський шлях повинен вийти на виробничі потужності.
Поляки не бояться давати оптимістичні прогнози щодо термінів реалізації Baltic Pipe і відмови від контракту з «Газпромом». І це правильно. Проект користується політичною і фінансовою підтримкою ЄС.
Можливості проекту
Європейська комісія профінансувала Балтійський трубопровід на 266,8 млн євро. Ця сума приблизно дорівнює вартості контракту будівництва морської частини магістралі, якою займеться італійська інжинірингова компанія Saipem (280 млн євро).
Загальні витрати на проект оцінюються в розмірі 1,5 млрд євро. Інші витрати беруть на себе учасники проекту, так як наземні частини Baltic Pipe вимагають відповідної інфраструктури.
В цілому проект – частина стратегії Євросоюзу щодо диверсифікації поставок палива і розвитку єдиного ринку газу ЄС, пише «Німецька хвиля»:
Запуск Baltic Pipe запланований на жовтень 2022. Ще кілька місяців буде потрібно на те, щоб налагодити виробничі процеси. Максимальна потужність прокачування – 10 млрд кубометрів газу в рік.
Тобто, до початку 2023 року Польща матиме альтернативне джерело поставок природного газу для власних потреб. Також – транспортуватиме паливо в інші регіони ЄС – країни Прибалтики, за допомогою нового трубопроводу GIPL.
З Польщі паливо по Балканському шляху може надходити в Данію і Швецію, включаючи зріджений природний газ, що купується поляками в США і Катарі. Тому для Варшави Baltic Pipe – перспектива східноєвропейського газового хаба. В якому свою роль може зіграти і Україна, якщо паралельно із Польщею наростить транзитні потужності.
Загроза «Північному потоку-2»
Балтійський газопровід – це диверсифікаційний проект, який користується загальною підтримкою ЄС. У цьому його перевага перед газпромівським «Північним потоком-2». Європейський Союз захищає свої компанії та свої інвестиції, чітко регулюючи антимонопольні правила. І підведення під Газові директиви ЄС майбутніх морських трубопроводів з третіх країн говорить про те, що робити винятки Єврокомісія не має наміру.
Дія Газової Директиви не дозволить «Газпрому» монопольно використовувати свій шляхопровід. Тільки на 50%. З цього виникає питання його доцільності для Європи. Не без допомоги Baltic Pipe, що виконає роль транзитера норвезького газу у Східний регіон ЄС. Важливим є те, що головні завдання Євросоюз досягне – диверсифікація поставок і розвиток власного ринку.
«Північний потік-2» не добудований. 200 км труб по морському дну, включаючи ділянку перетину з Baltic Pipe в зоні Датського Борнхольма, ще належить занурити у воду. Американські санкції змусили європейських підрядників вийти з цього проекту. Що ускладнило завдання його завершити.
Росіяни запевняють, що можуть закінчити будівництво своїми силами. Можливо. Але в такому випадку, використовувати поправку про те, що трубопровід вважається завершеним на дату закінчення інвестицій, не вийде. Інвестиції в проект продовжаться.
Як швидко російське судно-трубоукладач «Академік Черський» зможе приступити до цього завдання, поки говорити складно. Агентство Bloomberg 13 травня повідомило про те, що супутникові знімки свідчать про підготовчі роботи в німецькому порту Мукран.
Перетин в морі двох магістралей повинен бути погодженим між підрядниками. І першість у прийнятті рішення віддається тій трубі, яка була занурена першою. Так як Baltic Pipe не викликає протиріч серед європейців, узгодження з консорціумом Nord Stream труднощів не викличе, пише S&P Global Platts:
Гіпотетично можлива ситуація, при якій Балтійський шляхопровід встигне обігнати «Північний-потік-2» в морі. Таким чином, вже «Газпрому» доведеться шукати рішення на згоду своєї магістралі із Польщею.
Позиція Варшави щодо Nord Stream-2 загальновідома. Більш того, Польща, за прикладом України, після виграшу у «Газпрому» в Стокгольмському Арбітражі має намір заарештувати європейські активи російського монополіста в якості забезпечення за позовом:
«Якщо росіяни не дотримуються закону, то, на мій погляд, було б непогано в першу чергу взяти Nord Stream AG і Nord Stream 2 AG. Це також може затримати реалізацію проекту Nord Stream 2»
Польща розвиває не тільки морський газопровід в обхід Росії. Вона займається розвитком внутрішньої енергетичної інфраструктури, включаючи нові коннектори із сусідніми країнами і сховища для ЗПГ. Роль східного-європейського газового хабу приваблива і досяжна в короткостроковій перспективі. Більш того, в цьому відношенні країна користується підтримкою Сполучених Штатів, які продають свій ЗПГ і мають намір витіснити росіян з ринку поставок палива.
Саме тому Baltic Pipe – це загроза для «Північного потоку-2». Загроза комплексна: комерційна, політична, енергетична. Відповідно, не складно припустити, що в майбутньому «Газпром» спрямує свої зусилля на усунення цієї загрози:
До усього вищепереліченого додається те, що в Європі спостерігається загальне падіння попиту на газ – наслідки зміни клімату. Це ставить Росію у ще більш невигідне становище – знижувати ціни на енергоресурси, що здорожує собівартість таких проектів, як «Північний потік-2» і ще раз піднімає питання про його доцільність.
