Гілки «Турецького потоку», покликані безпосередньо поставляти російський газ до Туреччини і ряду європейських країн, позбавляють українську ГТС транзитних можливостей. З 1 квітня Румунія, слідом за Туреччиною, Грецією і Болгарією, отримує енергоресурс Росії тільки чорноморським шляхом, через другу гілку газопроводу «Турецький потік».
Україна не тільки втрачає у грошах, але також стає вразливою в питаннях національної та енергетичної безпеки. Як країні боротися з поступовим скороченням транзиту через свою територію і знизити несприятливі наслідки російського курсу на обхід України в імпорті газу – ми розбиралися детально.
Наслідки запуску гілок «Турецького потоку»
З запуском цього трубопроводу Анкара не тільки покриває внутрішні потреби країни у паливі, а й стає регіональним посередником – транзитером газу в Південну і Південно-Східну Європу. Потужність двох гілок потоку – 31,5 млрд кубометрів на рік.
Проект запустили на початку січня 2020 року. Введення в експлуатацію першої гілки дозволило поставляти газ як в саму Туреччину, так і до Греції та Болгарії. На кінець року шляхопровід вийшов на комерційні поставки до Сербії. У 2021 у планах Росії вийти на Угорщину і Словаччину.
Про те, що «Турецький потік», як і «Північний потік-2» - суто політичні проекти і комерційної вигоди Газпрому вони не принесуть, погоджуються навіть російські експерти. Наприклад, тільки підводна частина «Турецького потоку» обійшлася росіянам у 7 млрд доларів США. «Північний потік-2» оцінюється в 11 млрд доларів. І терміни, за які окупляться ці труби, не називає ніхто.
Власне, «Турецький потік» був «придуманий» у Кремлі для того, щоб разом з «Північними потоками» повністю виключити транзит газу через Україну після закінчення дії попереднього 10-річного транзитного контракту між Києвом і Москвою в кінці 2019 року. Чого не сталося.
Але сталося інше. Ряд європейських країн, відмовляючись від українських маршрутних шляхів, нібито в цілях економії на енергоресурсах, вже сьогодні опинилися у прямій залежності від волі, що диктується Газпрому з Кремля. А Україна, як ніхто інший знає, що немає нічого дорожчого, ніж дешевий російський газ.
Але це не скасовує того, що з початком роботи «Турецького потоку» транзит природного газу через українську ГТС істотно скоротився. За словами глави «Оператор ГТС України» Сергія Макогона, країна вже втратила кілька ринків і у перспективі – подальше скорочення поставок:
Макогон вважає, що продовження гілок потоку в Європу через Болгарію і Сербію призведе до втрати українського транзиту до Угорщини. Це додаткове скорочення 10-12 млрд кубометрів транспортування через ГТС щорічно. І в середньому мінус 0,5 млрд доларів прибутку щороку.
Поточні поставки і нюанси транзитного контракту
Чинний транзитний договір між Україною і Росією фінансово страхує Київ від втрати фактичних обсягів прокачування. Так як в документі зафіксовано принцип «качай або плати». Тобто, договір зобов'язує росіян платити за мінімальні 40 млрд кубометрів на рік (з 2021 по 2024 рр), навіть якщо вони не будуть прокачані територією України.
За повідомленнями прес-служби «Оператора ГТС України», в першому кварталі 2021 року транзит газу через Україну до країн ЄС склав 10,441 млрд кубометрів. Це на 5% більше, ніж передбачено чинним транзитним контрактом. Але менше, ніж за аналогічний період 2020 року:
Також і в цілому, ситуація на перспективу після 2024 року виглядає не оптимістичною. Так як тільки у 2020 транзит російського газу через українську ГТС скоротився на 38%. І при можливості України пропускати понад 140 млрд кубометрів енергоресурсу в рік, через ГТС пройшло тільки 55,8 млрд кубів. І значний вплив на зниження обсягів транспортування надав запуск обхідних шляхопроводів. Також варто відзначити, що на низьке завантаження української газотранспортної інфраструктури вплинули тепла зима в Європі та заповнені сховища газу.
Ризики «Північного потоку-2»
Ще один потужний транзитний шлях російського газу в Європу в обхід України проходить по дну Балтійського моря. Його пропускна здатність – 55 млрд кубометрів на рік. На поточний момент проект готовий на 95%, відсутні ділянки залишилося прокласти у територіальних водах Данії та Німеччини.
Теоретично цей проект здатний зупинити український транзит повністю, саме тому Київ за допомогою європейських союзників і США намагається не допустити запуску цієї магістралі.
Американські санкції істотно затримали фіналізацію будівництва цього шляху, так як ключові підрядники відмовилися від участі в ньому. В даний момент Газпром добудовує трубопровід своїми силами. За підтримки Німеччини, яка бачить у запуску ще однієї російської газової труби свої комерційні вигоди.
Сьогодні «Північний потік-2» - це все ще величезний вододіл між Берліном і Вашингтоном. Від адміністрації президента Байдена очікують рішучих дій по остаточному заморожуванні трубопроводу. І публічно американський президент говорив про те, що цей проект - «погана ідея». Однак все ще не поспішає «добивати» трубу. І набагато цікавішою виглядає закулісна боротьба навколо потоку.
У пресі можна зустріти інформацію, що США можуть допустити реалізацію цього проекту, якщо Німеччина організовує виконання деяких умов. Серед них - обов'язкові гарантії блокування газопроводу, якщо «Газпром» припинить транзит через Україну. Також Вашингтон вимагає зростання поставок російського газу через українську ГТС та інвестицій в інфраструктуру України для виробництва і транспортування водню.
Умови – серйозні. І важко уявити, наскільки Газпром та Німеччина готові це виконувати. Але сама ідея того, як потужний російський важіль тиску на Україну, та й ЄС, «Північний потік-2» може стати інструментом пресингу на саму Росію – виглядає іронічно.
Як Україні боротися за транзит до Європи
Україна неодноразово доводила європейським споживачам, як і самій РФ, що вона – надійний транзитер. Але сьогодні перед країною стоїть виклик зберегти співпрацю з країнами Південно-Східної Європи щодо транзиту російського газу у південному напрямку. Окремим державам ЄС не вигідно відмовлятися від українських потужностей на користь «Турецького потоку», вважає Макогон:
Щодо ситуації з транзитом в цілому, Україна працює над тим, щоб законтрактувати перенесення точок передачі газу європейцям на східні кордони між Україною і Росією, щоб російський монополіст не міг продавлювати країнам свої умови. Поки що Газпром не бажає працювати за таким принципом.
У діалозі із західними партнерами Україна має наполягати і на доступі азіатського газу на ринки в ЄС, як альтернативних постачальників. За допомогою ГТС Росії і України європейці можуть купувати природний газ з Казахстану і Туркменістану. Це те, що сьогодні також блокує Газпром. Українська інфраструктура підходить в якості логістичного рішення диверсифікації поставок.
Крім того, каже Макогон, Оператор ГТС здатна забезпечити Європу альтернативними джерелами енергії:
Крім транспортування, Україна готова зберігати газ для європейців. Країна володіє найпотужнішою і найбільшою системою сховищ у всій Європі - ц елемент регіональної енергетичної безпеки, кажуть експерти.
Іншими словами, ринкових можливостей для розвитку транзиту через українську ГТС – більш ніж достатньо. Багато з цих можливостей блокуються російським Газпромом. І для їх подолання потрібна більш активна кооперація між Києвом і Брюсселем. Тут принципове завдання України в тому, щоб переконувати ЄС в економічній вигоді та енергобезпеці співпраці за допомогою саме української інфраструктури.