Як захистити права простим українцям: дії, якщо в кредитному договорі приховані порушення
Кредитний договір є «останньою інстанцією», в якому достеменно викладено всі деталі умов надання послуги. Саме договір надалі визначатиме чи то ризики для споживача, чи переваги, адже він містить умови позики та перелік додаткових послуг, розмір відсоткової ставки й супутніх комісійних, графік погашення заборгованості, дата повернення позики, санкції та наслідки у випадку недотримання графіку та прострочки платежів. Відтак матеріалізація ризиків, чи послуга на яку погодився споживач, затерпатиме від уважно прочитаних та підписаних умов договору.
Відтак одна із найважливіших порад Нацбанку для споживачів фінансових послуг – завжди уважно читати договір з фінансовою установою перед його підписанням, йдеться в повідомленні пресслужби регулятора.
Ми вирішили висвітлити конкретні приклади несумлінної поведінки з боку фінансових установ, що порушують або обмежують права споживачів фінансових послуг.
Сплата відсотків за весь строк кредиту, попри дострокове погашення позики
Досить часто трапляється так, що позичальники сплачують всі нараховані відсотки попри дострокове повернення позики. Відтак клієнти сплачують на послугу навіть якщо вини нею не користуються. Наприклад, громадянин отримав у фінансової компанії позику в розмірі 5 тис. грн. Строк кредитування – 30 днів зі щоденним нарахуванням за відсотковою ставкою – 2% на тіло кредиту. Після завершення строку кредитування, позичальник узгодив продовження терміну кредитування, але згодом вирішив повернути кредит достроково. Фінустанова, зі свого боку, вимагає від позичальника повернення суми нарахованих відсотків за ставкою 2% щоденно за весь строк кредитування, попри дострокове повернення позики, зазначаючи на одній з умов договору: «у разі дострокового повернення всієї суми позики позичальник повинен сплатити відсотки за весь строк позики».
В НБУ зазначають, що відповідна умова договору має ознаки такої, що суперечить законодавству, зокрема Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 16). Згідно зі зазначеним законом, споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчу позику, зокрема збільшивши суму періодичних платежів. Водночас у випадку дострокового повернення кредиту позичальник сплачує відсотки лише за період фактичного користування позикою (пункт 2 статті 16). Отже, вищезазначена умова договору обмежує права клієнта, наголошують в НБУ.
Утім, варто зазначити, що до 8 січня 2021 року вимоги Закону України «Про споживче кредитування» на мікрокредити не поширювалися – позики строком до одного місяця та розміром до однієї мінімальної заробітної плати (в прикладі йшлося саме про такий розмір кредиту). Відтак фінкомпанії цим користувалися, включаючи подібні недобросовісні умови до договорів зі споживачами фінансових послуг.
Проте, зазначають в Нацбанку, навіть раніше такі умови мали ознаки порушення прав споживачів. Опираючись на норми Цивільного Кодексу України (стаття 536 та стаття 1054) можна пересвідчитися, що нарахування відсотків здійснюється лише під час користування коштами, а з часу повернення позики таке користування припиняється.
Штрафи та пеня в декілька разів перевищують тіло кредиту
Окрім неправомірного рахування плати за користування послугою, фінансові установи істотно зловживають нарахуванням штрафних санкцій, які можуть навіть перевищувати в декілька разів суму позики. Наприклад, фінансова компанія надала позику в розмірі 2,5 тис. грн під 1,7% за день користування. Внаслідок прострочення виплат за умовами договору фінкомпанія нарахувала загальний борг – 30 тис. грн, що перевищує суму позики в 12 разів. Такі нарахування фінкомпанія здійснила опираючись на умови кредитного договору в частині відповідних умов нарахування пені та штрафів у разі порушення зобов’язань.
Проте, наголошують в НБУ, згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист справ споживачів», у якій йдеться, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості) вбачаються ознаки порушення в цих нарахуваннях, а відтак, порушення прав споживача фінпослуг.
Кредитодавець змінює відсоткову ставку в разі прострочки
Також непоодинокі порушення фіксуються щодо збільшення відсоткової ставки в умовах недотримання зобов’язань кредитного договору з боку позичальника. Наприклад, видано кредит на один місяць у розмірі 4 тис. грн під 1% за день. Погасивши половину тіла кредиту та відсотків – 2 тис. грн і 600 грн відповідно, позичальник прострочив виплату решти позики. Внаслідок неналежного виконання договору фінустанова в односторонньому порядку змінила відсоткову ставку – підвищивши її до 6% за день. Навіть більше, підвищені відсотки застосовувалися не лише до частини простроченого боргу, а й до вже погашеної суми позики.
Варто наголосити, що фінустанова керувалася договором зі позичальником, який передбачав право збільшити відсоткову ставку до всієї суми позики у вигляді санкцій за прострочення.
Безумовно, складна для пересічного споживача юридична термінологія й непрозоре викладення умов могли негативно вплинути на розуміння позичальником змісту договору, а відтак взятих на себе зобов’язань.
З метою запобігання подібним ситуаціям НБУ планує найближчим часом упровадити додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ, які унеможливлять зловживання з їх боку стосовно клієнтів – отримувачів фінпослуг, йдеться в повідомленні регулятора.
Інші умови з ознаками порушення прав споживачів
Окрім описаних вище ситуацій НБУ також зафіксував й інші порушення. Наприклад, не повне погашення споживачем боргу, дає підстави кредитодавцю в односторонньому порядку продовжувати строк дії договору позики нібито з метою повного погашення. Водночас продовжується дія усіх платежів за кредитом з одночасним збільшенням відсоткової ставки.
Також зафіксовані випадки коли кредитодавець описує умови договору у вигаданих термінах, які перетинаються або збігаються за їх суттю з іншими термінами. Такі поняття можуть увести споживача в оману, навіявши неправильне розуміння умов договору. Проте, варто зазначити, що згідно зі Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (стаття 6) неоднозначні умови договору тлумачаться на користь клієнта - споживача фінансових послуг у тому числі позичальника.
Також кредитодавці вдаються до нарахування відсотків за кредитним договором як відповідальність за прострочення протягом дії карантину, всупереч установленій Законом України «Про споживче кредитування» забороні на такі нарахування. Нагадаємо, така заборона поширюється на усі позики, навіть на мікрокредити, що були видані до 8 січня 2021 року.
І останнє, єдиним підписом під договором споживач погоджується на обробку своїх персональних даних (навіть не розуміє, яких саме) та даних третіх осіб, доступ до яких отримує кредитодавець із телефонної книги споживача та відкритих даних.
Поради як діяти споживачеві фінансових послуг
В НБУ радять, якщо споживач уклав договір, умови якого порушують права й суперечать чинному законодавству, потрібно поскаржитися в письмовій формі керівництву фінансової установи. Якщо скарга споживача залишилася без результату, регулятор радить у такому випадку звертатися до Національного банку України.
Якщо права споживача були порушені, НБУ має повноваження застосувати до фінустанови заходи впливу або накласти штрафні санкції. Проте Нацбанк не має повноважень визнати договір неправомірним або несправедливим і анулювати його. Такими повноваженнями володіє лише суд.
Як повідомляє регулятор, з огляду на нові вимоги, про які йшлося вище, текст договору має бути викладений розміром шрифту не менше 11 друкарських пунктів й чітко окреслювати перелік та вартість додаткових послуг, умови, за яких можлива зміна відсоткової ставки чи інших платежів тощо.
Також вимоги забороняють банкам включати до договорів недобросовісні норми, які обмежують права споживачів подати скаргу чи позов до суду. Банкам заборонятиметься без інформування споживача змінювати умови договору, а також вимагати від споживача сплатити за ще не отримані за договором послуги тощо.
Головне завдання нових вимог – забезпечити розкриття повної інформації про послуги, права та обов'язки банку й споживача, наслідки невиконання зобов'язань. Це сприятиме розумінню споживачем умов фінансових послуг та його виваженому рішенню перед підписанням договору.
В підсумку варто зазначити, банкам відведено строк протягом трьох місяців, а саме, до 27 квітня 2021 року для приведення своєї роботи у відповідність та розкриття повної інформації у договорах. Зазначені вимоги були затверджені постановою Правління НБУ від 22 січня 2021 року «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів про надання фінансових послуг».