Якою буде інфляція в Україні: базові економічні умови та ризики
В уряді прогнозують, що до кінця наступного року рівень інфляції в Україні не перевищить 5,5%. Про це заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Сергій Ніколайчук сказав на брифінгу, повідомляє Укрінформ.
Це важливий сигнал для економіки, адже Національний банк також має оптимістичні прогнози щодо сектору та планує переглянути цифри економічного зростання України в кращий бік вже 24 жовтня. Як зазначив Голова НБУ, макроекономічна ситуація в Україні є досить непоганою, на що указує об’єм золотовалютних резервів, розмір якого перевищує 21 мільярд доларів, маємо зниження інфляції рік до року за результатами вересня — це 7,5%, а до кінця року прогнозується - 6,3%.
Важливо відзначити, що експерти розглядають не тільки оптимістичні прогнози, але і говорять про існування ризиків, які можуть перешкодити забезпечення ефективності політики економічного зростання.
Монетарне пом’якшення та макроекономічна ситуація
Нацбанк на початку вересня продовжив цикл пом’якшення, очікувано знижуючи ключову ставку на 0,5 пп до 16,5%. Водночас НБУ підтвердив власний прогноз щодо досягнення рівня інфляції в 5% до кінця 2020 року. НБУ наголосив на намірах продовження пом'якшення монетарної політики, що за базовим сценарієм передбачає зниження облікової ставки до 15% у 2019 році й до 8% до завершення 2021 року.
Експерти зазначають, що макрофінансові тенденції в Україні, формування сприятливої цінової кон’юнктури на світових ринках нафти та газу, а також ефект високої бази сприятимуть уповільненню інфляції надалі, а також поліпшенню інфляційних очікувань, попри тиск негативних факторів істотного споживчого попиту та невизначеності щодо продовження курсу реформ. Відтак існують підстави для подальшого пом'якшення політики НБУ.
Та варто зазначити, що зниження ключової ставки більш агресивно без достатніх на те макроекономічних умов, може розглядатися як виклик незалежності центрального банку.
Отже, часовий цикл пом’якшення монетарної політики з відповідним зниженням облікової ставки та тісною залежністю показників траєкторії досягнення інфляційної цілі у 5% (+-1%), а також покращення інфляційних очікувань — економічно та політично обґрунтована стратегія.
Нагадаємо, все більш оптимістичними є бачення бізнесу щодо інфляції. Поліпшення спостерігається третій квартал поспіль.
Серед названих причин, які можуть схилити НБУ продовжити цикл пом’якшення, наразі спостерігаються наступні. Передусім дезінфляційні тенденції лише посилюються. Згідно з даними Державної служби статистики (ДССУ), у вересні 2019 року споживча інфляція в річному вимірі сповільнилася до 7,5% (у серпні – 8,8%).
У місячному вимірі, порівнюючи з серпнем 2019 року, інфляція становила 0,7%. З початку року відповідний показник становить – 3,4%. Індекс цін виробників промислової продукції впав до 1,7% р/р, а це найкращий показник з кінця 2013 року.
Макроекономічні умови й висока база порівняння є оптимальними для подальшого уповільнення інфляції, зокрема:
- істотне зниження світових цін на природний газ позитивно відбиваються на зниженні комунальних платежів;
- падіння цін на нафту й розв'язання проблем постачання сировини сприяють зниженню цін на паливо;
- стан платіжного балансу, обсяг офіційних резервів, збереження інтересу нерезидентів до державних боргових паперів, висока імовірність відновлення співпраці з МВФ – умови позитивного впливу на валютний ринок та курсову стабільність.
Окрім іншого, наявний поступ у реалізації заявлених урядом структурних реформ, а також покращення очікувань щодо підписання нової угоди з МВФ та перспектив фінансування.
Щодо перспектив співпраці з МВФ, то враховуючи позитивні тенденції в економіці та прихід нерезидентів, ситуація з фінансуванням виглядає непогано.
Але є важливий фактор – це прискорення зростання економіки. НБУ говорить про необхідність річного зростання інвестицій на 20%. А інвестори впевнені в країні лише тоді, коли діє програма МВФ, особливо в країні з поганою історією з точки зору економічної політики.
Важливим сигналом для ринку також є підписаний між НБУ та Урядом меморандум, який буде покладено в основу спільних зусиль інституцій для забезпечення цінової стабільності як необхідної передумови для стійкого економічного зростання в Україні.
Прем’єр-міністр України Олексій Гончарук та Голова Національного банку Яків Смолій засвідчили, що у державних інституцій спільне бачення щодо важливості підтримки низької та стабільної інфляції для економічного зростання.
Кооперація між НБУ та Урядом додатково сприятиме поліпшенню очікувань населення і бізнесу, зокрема інфляційних, та підвищить довіру інвесторів до української економіки.
Нагадаємо, індекс ділового очікування бізнесу в Україні істотно зростає.
Низький та прогнозований рівень інфляції дозволяє у середньостроковій перспективі знижувати відсоткові ставки та істотно пожвавлювати кредитування економіки. Розширюючи доступ бізнесу та населення до дешевих кредитів, зі свого боку, стане тим драйвером, який дозволить перезапустити економіку та прискорити її зростання, що є спільною метою двох інституцій, — зазначив Прем’єр-міністр.
З цією метою Національний банк й надалі продовжуватиме проводити монетарну політику, спрямовану на зниження інфляції до цілі 5% з допустимим діапазоном відхилень +/- 1 п. п.
Ризики інфляції
Однак, завжди існують ризики, реалізація яких може негативно вплинути на інфляційну динаміку.
В НБУ зазначають, що інфляційний тиск з боку факторів інфляції попиту залишається високим на тлі зростання доходів населення і рекордно високих споживчих настроїв (індекс InfoSapiens в липні досяг 88%). Зарплати у липні зросли на 19,6%р/р у номінальному і на +9,5%р/р у реальному вираженні, продовжилося нарощування споживчого кредитування (+17,3%р/р через банки, +12,6%р/р через кредитні спілки, +18,2% через фінансові компанії) і надходжень від трудових мігрантів (+12,5%р/р).
Щодо перспектив зростання доходів домогосподарств, то варто зазначити, що в результаті опитування НБУ, кожне шосте підприємство (16,7%) прогнозує, що кількість працівників на їх підприємствах зростатиме, а 14,5% компаній очікують скорочення персоналу. Найоптимістичніше налаштовані підприємства будівництва, торгівлі, транспорту і зв’язку. Більшість підприємств (64,1%) планує підвищувати зарплати своїм працівникам упродовж наступних 12 місяців.
Отже, зростання зарплат та соціальних виплат, а також чисті міграційні потоки, які створюють передумови подальшого зростання заробітної плати обумовлюють зростання внутрішнього попиту. Адже, кількість українців, що працюють у Польщі збільшилася більш ніж на 40% у 2018 році до 1,7 мільйона працюючих, декілька сотень тисяч працюючих в інших сусідніх країнах, що частково пояснює зростання внутрішньої заробітної плати в середньому більш ніж на 10% протягом останніх трьох років, зазначають S&P.
Варто наголосити на появі ефекту – в Україні номінальна зарплата зростає майже на 20% у річному вимірі, і гривня зміцнилася на 13%. Це означає, що в порівнянні з тією ж Польщею, де зростання зарплат було не дуже високим, люди почали отримувати майже на 30% більше. Різниця в доходах звужується, і це важливий фактор для ринку праці.
Останнім часом спостерігається тиск на реформаторів й певне зазіхання на незалежність НБУ, особливо в питанні денаціоналізації ПриватБанку, що є викликом для успішного переговорного процесу з МВФ.
Нагадаємо, йдеться про період коли Україні потрібно залучити біля 11 мільярдів доларів США на рік (8 % ВВП на рік) для погашення державного боргу та фінансування фіскального дефіциту у 2019, 2020 та 2021 рр., зазначають експерти Світового банку. Для залучення необхідного фінансування надзвичайно важливим є підтримка імпульсу реформ та фіскальна дисципліна, продовжуючи співпрацю з партнерами для розвитку.
Додатковим тиском на ціни з боку споживчого попиту може бути слабка схильність українців до заощаджень. Адже приріст строкових депозитів фізичних осіб в банках у серпні склав -1,2%р/р, а депозитів з терміном понад рік -20,6%р/р.
Слабкий приріст фондування не сприятиме розширенню ресурсної бази банків для відновлення корпоративного кредитування як запоруки прискореного економічного зростання.
Високий рівень доларизації провокує девальваційні ризики, які прямо впливають на інфляцію внаслідок значного асортименту імпорту харчових продуктів.
Попри зниження, індекс споживчої інфляції наразі залишається вищим визначеної інфляційної цілі НБУ (7,5%р/р проти 5%±1вп), а інфляційні очікування поліпшуються досить повільно. Зокрема, очікування домогосподарств у липні-серпні погіршилися до 9% проти 7,9% у червні.
І слід пам’ятати, що глобальний фактор залишається суттєвим, адже існує високий ризик посилення торгових конфліктів та зростання турбулентності на світових фінансових ринках.