Українські фахівці успішно оперують пересадки серця. Але таких операцій в Україні щорічно одиниці, а пацієнтів, які потребують донорських сердець – в десятки, якщо не сотні, разів більше. Як вирівняти цю проблему у вітчизняній медицині і трансплантології, чому важливо говорити із громадськістю про донорство і в чому специфіка пересадки серця в ексклюзивному інтерв’ю UA.News розповів доктор медичних наук, керівник відділення трансплантації та хірургії серця Національного інституту хірургії і трансплантології імені О. Шалімова Артур Габрієлян.
Що таке пересадка серця, якщо говорити простими словами? У чому особливості цієї операції?
Які патології призводять до необхідності трансплантації серця і як часто сьогодні вони зустрічаються у людей?
Артур Габрієлян: Таких патологій досить багато. В основному це захворювання, які призводять до порушення скоротливої здатності м’яза серця. Це може бути як ішемічна хвороба, так і вади клапанів у запущених стадіях.
«У світі існують дві концепції щодо донорства – «презумпція згоди» і «презумпція незгоди». В Україні на сьогоднішній день домінує презумпція незгоди – щоб взяти орган для трансплантації у потенційного донора, потрібно мати або його згоду, або згоду його родичів»
кардіохірург-трансплантолог Інституту ім.ШалімоваПриводом для трансплантації можуть бути і різні міокардити – патології, які призводять до порушення скоротливої функції міокарда лівого шлуночка. Також зустрічаються різні патології легень, які вимагають уже трансплантації цілого комплексу «серце – легені».
Скільки людей в Україні за статистикою потребують пересадки серця?
Артур Габрієлян: Таких людей досить багато. Точної статистики по Україні поки що не має, база реципієнтів сьогодні тільки формується. Коли її формування завершиться, ми зможемо озвучити точнішу цифру.
Українські лікарні сьогодні не мають можливості проводити забір необхідних для пересадки органів у достатній кількості, тому що переважна більшість громадян або їх родичі, не дають згоди використовувати свої органи після смерті. Як вирішується ця проблема з точки зору трансплантації серця?
Артур Габрієлян: Тут не потрібно винаходити нічого нового. У світі існують дві концепції – «презумпція згоди» і «презумпція незгоди». Презумпція згоди – це коли від початку всі пацієнти, у яких діагностовано смерть мозку, вважаються потенційними донорами. І отримання згоди родичів, в такому випадку, не потрібне. Така система працює, наприклад, в Республіці Білорусь.
«Трансплантація в Україні отримає дуже хороший стимул для подальшого розвитку, якщо у наших ЗМІ і суспільстві про трансплантологів перестануть говорити з приставкою «чорний». Якщо люди зрозуміють, що це метод лікування, який рятує життя»
кардіохірург-трансплантолог Інституту ім.ШалімоваАле в більшості країн світу діє презумпція незгоди. Тобто, якщо людина не дала згоди на донорське використання своїх органів, то без згоди родичів, ніхто не має права використовувати ії органи для трансплантації. Обидві концепції працездатні, діють у багатьох країнах, і є чітко розроблені юридичні правила і закони, за якими реалізується увесь цей процес.
«У нашій країні існує законодавча база та центри, які можуть виконувати трансплантацію. Головна проблема – це саме донорство»
кардіохірург-трансплантолог Інституту ім.ШалімоваВ Україні на сьогоднішній день домінує презумпція незгоди. Тобто, для того, щоб взяти орган для трансплантації у потенційного донора, потрібно мати або його згоду, або згоду його родичів.
Що може оживити трансплантацію серця в Україні? Які рішення і заходи могли б більш повноцінно запустити цей процес?
Артур Габрієлян: Перш за все, необхідно змінити ставлення суспільства до донорства. Одна людина, якій пересадили серце, сказала: «Донорство – це не про смерть, донорство – це про життя». Трансплантація в Україні отримає дуже хороший стимул для подальшого розвитку, якщо у наших ЗМІ і суспільстві про трансплантологів перестануть говорити з приставкою «чорний». Якщо люди зрозуміють, що це метод лікування, який рятує життя.
«У нашому Інституті відкриті курси з підготовки трансплант-координаторів, оскільки це дуже важлива ланка для розвитку трансплантології»
кардіохірург-трансплантолог Інституту ім.ШалімоваВ Україні існує законодавча база та центри, які можуть виконувати пересадки. Головна проблема – це саме донорство. Адже за останні роки в українському суспільстві формувалася думка, що якщо ми офіційно дозволимо донорство, то нас будуть «ловити під парканом», забирати нирки, печінку, серце і незаконно все це продавати і пересаджувати.
«У всьому світі, включаючи нашу країну, розробляються т.зв. «альтернативні методи», які допомагають пацієнтам, що потребують пересадки, дочекатися донорського органу»
кардіохірург-трансплантолог Інституту ім.ШалімоваНасправді, це неможливо, це нонсенс і ніде в світі такого не існує. Для пересадки органу існує дуже серйозна процедура з дотриманням великої кількості законодавчих процесів. І неможливо просто так взяти людину, вирізати їй орган і пересадити іншій людині.
Чи існує в Україні служба трансплант-координатора?
Артур Габрієлян: В законодавстві України чітко прописана функція трансплант-координатора. Сьогодні налагоджується робота цієї служби, що не може не радувати. У нашому Інституті відкриті курси з підготовки трансплант-координаторів, оскільки це дуже важлива ланка для розвитку трансплантології.
Розкажіть, як працює ця служба?
Артур Габрієлян: Служба трансплант-координації займається організацією процесу трансплантації від донора до реципієнта. Я був на стажуванні у Нью-Йорку, і бачив, як ця система працює зсередини. Саме ця служба координує співпрацю між госпіталем, де є донор та госпіталем, де є реципієнт.
«Метод екстракорпоральної підтримки кровообігу, «механічне серце», використання стовбурових клітин для поліпшення і підтримки скорочувальної функції серцевого м’яза – всі ці методи лікування допомагають пацієнтам дочекатися донорського органу і пересадки»
кардіохірург-трансплантолог Інституту ім.ШалімоваСлужба трансплант-координації виконує функцію всієї «логістики», свого роду «посередника» між ними – робота з родичами, кондиціонування донора, вирішення усіх правових питань, і так далі.
Поговоримо про альтернативні методи лікування. Трансплантація серця – дуже складний і дорогий процес, який завис у перспективі. Сьогодні в Україні є велика кількість людей, що потребують трансплантації. Чи існують які-небудь методи, як «протримати» цих пацієнтів? Або застосувати альтернативні методи лікування, щоб продовжити цим людям життя до пересадки органу?
Артур Габрієлян: Звичайно, такі методи існують. Не тільки в нашій країні, але і у всьому світі, очікування донорського серця займає, в середньому, близько року. За цей рік людина повинна, по-перше, дожити до пересадки, і по-друге, зберегти здоров’я інших органів і систем, щоб трансплантоване серце принесло їй користь. Тому в усьому світі розробляються т.зв. «альтернативні методи», які допомагають таким пацієнтам дочекатися донорського органу.
Тепер докладніше про методи «підтримки» до трансплантації. Перший – це метод екстракорпоральної підтримки кровообігу. Це різні пристрої, так звані «лівошлуночкові», «правошлуночкові» і «двошлуночкові» обходи. Вони імплантуються в навколосердцевий простір або безпосередньо у лівий шлуночок серця, підтримують кровообіг і роботу серця, і дозволяють дочекатися донорського органу.
Крім того, існує механічне серце. Безумовно, воно не може повністю замінити природне, але дозволяє людині дочекатися трансплантованого органу.
«Лікування пацієнта не закінчується самою трансплантацією. Людина повинна постійно приймати препарати для блокування відторгнення трансплантованого органу. Ці препарати досить дорогі, але життя людини є набагато дорожчим»
кардіохірург-трансплантолог Інституту ім.ШалімоваЩе один дуже цікавий напрямок – це використання стовбурових клітин різного походження для поліпшення і підтримки скорочувальної функції серцевого м’яза. Цей напрямок активно розвивається також в нашому Інституті, і у нас є дуже хороші результати – ряд пацієнтів навіть були зняті з листа очікування трансплантації серця, через поліпшення скорочувальної функції серцевого м'яза.
Як проходить процес реабілітації пацієнтів після трансплантації серця? Наскільки він дорогий, тривалий і як змінюється якість життя таких пацієнтів?
Артур Габрієлян: Безумовно, лікування пацієнта не закінчується самою трансплантацією. Пацієнти повинні постійно приймати препарати, т.зв. «імуносупресори» для блокування відторгнення трансплантованого органу. Ці препарати досить дорогі, але життя людини є набагато дорожчим. Сьогодні держава забезпечує наших пацієнтів такими препаратами.
«Донорське серце не може існувати тривалий час поза організмом. Його необхідно пересадити протягом 3-5 годин після експлантації – тобто, забору серця з організму донора. Але бажано укластися в 3 години»
кардіохірург-трансплантолог Інституту ім.ШалімоваЯкість життя у цих пацієнтів досить хороша. Деякі з них після пересадки навіть можуть займатися не дуже активними видами спорту – аж до сходжень на Говерлу. Додам, що близько 50% пацієнтів після трансплантації живуть в середньому мінімум 15 років.
Як відбувається сама трансплантація і скільки часу займає цей процес?
Артур Габрієлян: В нашому Інституті є «лист очікування». До нас звертаються пацієнти і якщо вони відповідають критеріям трансплантації, ми заносимо їх до листа очікування. Далі, вони проходять повний комплекс обстеження, береться аналіз їх крові, для того, щоб пізніше поєднати з аналізом крові донора на предмет сумісності.
Потім, якщо в одному з центрів з’явиться пацієнт, якому в силу тих чи інших причин діагностували смерть мозку, він може стати потенційним донором. «Потенційним донором» він називається, якщо він сам, або його родичі дали згоду на трансплантацію його органів. Після цього ми отримуємо інформацію, перевіряємо сумісність по ряду показників – лабораторних, імунологічних і т.і. Якщо вони збігаються по всіх показниках, в клініку виїжджає група, яка проводить забір органів.
«Головною проблемою залишається відсутність донорів. Далеко не всі лікарні взагалі готові поставити діагноз «смерть головного мозку». І найголовніше питання – це робота з родичами для отримання їх згоди на донорство»
кардіохірург-трансплантолог Інституту ім.ШалімоваПри цьому є одна важлива особливість – печінка та нирки можуть витримати період ішемії довший ніж серце, тому серце необхідно пересадити якомога швидше. Цей термін становить 3-5 годин після експлантації – тобто забору серця з організму донора. Але бажано укластися в 3 години.
Яка вікова «вилка»? Який мінімальний і максимальний вік для трансплантації серця?
Артур Габрієлян: Нижнього порога операцій для трансплантації як такого, немає. Окремі клініки займаються трансплантацією серця у дітей, але наш Інститут таких пересадок не проводить. Що стосується верхньої «планки», то відносним протипоказанням для трансплантації вважається вік старше 65 років.
Що б Ви могли порадити зі свого досвіду тим, хто хоче зберегти своє серце здоровим і не потрапити на операційний стіл для пересадки?
Артур Габрієлян: Нічого нового. Про це вже дуже багато сказано, написано в інтернеті та соціальних мережах, показано на всіх телевізійних каналах, – вести здоровий спосіб життя. Плюс, обов’язково повинно бути фізичне навантаження, оскільки лежачи на дивані і приймаючи таблетки, здоров’я зберегти не вдасться.
