Нафта і ризикові активи різко впали в четвер на тлі заяви президента США Дональда Трампа, в якому він закликав перенести президентські вибори в країні.
Проте, йдеться про вербальні інтервенції Трампа, що можна вважати непередбачуваним, але не фундаментальним фактором. Відзначимо, що ще не так давно нафтою торгували понад $100 за барель, а сьогодні вартість сировини коливається в межах $40 і нижче. Якою ж може бути ціна сьогодні, адже після відновлення попит буде тільки рости?
Проблема пропозиції
Шість років минуло з часу, коли на нафтовому ринку американський сорт WTI востаннє торгувалася понад $100 за барель. А у 2008 році, тобто 12 років потому був зафіксований історичний максимум спотових цін на нафту – понад $145 за барель.
Сьогодні сорт WTI торгується в межах $40. Навіть така ціна є не стійкою, як свідчать недавні події, заява президента США Дональда Трампа щодо виборів вплинула на падіння на нафту (рис.1).
Рисунок 1 – Амплітуда коливання цін на нафту
Джерело: The Wall Street Journal.
Отже, якими ж факторами стримується ринок? В умовах низьких цін аналітики зазвичай указують на надлишок сировини (тобто йдеться про перевищення пропозиції нафти над попитом). Внаслідок надмірної пропозиції, нафта потрапляє на зберігання, й виробники змушені знижувати ціну на свій продукт, оскільки витрати на зберігання суттєво спливають на рентабельність.
Проте, варто зазначити, що крива попиту й пропозиції не відображає прямої кореляції з цінами, оскільки в деякі періоди попит навіть перевищує фактичну кількість нафти, яка потрапила на ринок. І причина полягає в тому, що куплена нафта направляється на зберігання.
Аналітики досить часто приводять в приклад найбільшого світового імпортера нафти – Китай. Попри те, що економіка Китаю дійсно споживає істотну кількість нафти, проте значні обсяги сировини потрапляють до сховищ як державних, так і приватних компаній. Відтак, якщо значні обсяги імпорту потрапляють на зберігання, то Китай не поспішає віддавати повну ціну за «надлишок». Також слід розуміти, що Китай, навіть більше схильний наростити об’єми імпорту, якщо це дозволить йому збити ціни.
Проблеми попиту
Однією з причин захмарних цін у 2008 році, була теорія щодо швидкого вичерпання світових запасів нафти. Однак, згодом виявилося, що вчені помилялися. Водночас набули розвитку технології видобутку сланців.
Сировини, як виявилося, вдосталь, а от пік попиту, схоже, було пройдено. Довгостроковий прогноз для ринку нафти указує на суттєве зниження попиту на сировину найближчими десятиліттями.
Нагадаємо, Європейським Союзом анонсовано намір повністю відмовитися від викопних джерел палива, таких, як нафта та газ. Європейські країни, мають намір відмовитися не лише від нафти, але і від метану (природного газу), альтернативою якому повинні стати «декарбонізовані гази», передусім водень.
Як пише Deutsche Welle, у найближчі 12 років частка сонця, вітру і біомаси у виробленні електроенергії в ФРН повинна зрости вдвічі. Уже поновлювані джерела забезпечують 33% енергоспоживання, а до 2030-го цей показник повинен зрости до 66%. В підсумку першого півріччя 2020 року частка зеленої електроенергії в Німеччині у вперше сягнула 50 %. Це пов'язано зі зростанням виробництва електроенергії з відновлюваних джерел та зі зменшенням споживання електроенергії.
Деякі експерти вважають, що до 2040-50 років електромобілі посядуть лідируючу позицію в сегменті легкового та вантажного автотранспорту, поновлювані джерела енергії й атомні електростанції витіснятимуть нафтогазову енергетику на другий план, а пластмаси та добрива будуть виготовлятися з меншого обсягу нафти завдяки інноваційним технологіям. Попри те, що прогнози базуються на припущеннях, вони вже тиснуть на ціни.
Страхи рецесії тиснуть на ринок
В середині 2008 року, коли ринок демонстрував історичні максимуми, рецесія наближалася, однак ніхто її не прогнозував.
Ціни на нафту значною мірою формують очікування майбутньої кон’юнктури ринку, зокрема беруться до уваги прямі та опосередковані фактори, які здатні тиснути на ціни. У 2008 році оптимізм нафтової промисловості, великих споживачів та трейдерів був непохитним.
Минулий рік, як і 2018 проходили в умовах очікування рецесії, адже десятирічний цикл завершився, а побоювання кризи підігрівалися торговельною війною США та КНР та інверсією кривої прибутковості. Однак каталізатором економічної кризи стала глобальна пандемія COVID-19 та реакція на кризу в галузі охорони здоров'я.
Неспроможність ОПЕК
З 2016 року альянс ОПЕК+ здійснював неодноразову спробу зміцнення ціни на нафту, проте ефект від цих зусиль був мінімальним. Ще до настання коронакризи тризначні ціни на нафту здавалися недосяжними, попри всі зусилля ОПЕК+.
Значні об’єми видобутку
Головною подією останніх років на ринку нафти став бум видобутку сланцевої нафти в США. Наразі Сполучені Штати видобувають близько 11 мільйонів барелів на добу, а до початку спалаху пандемії рівень видобутку зріс до 13,1 млн барелів на добу.
Якщо ж зрівнювати ціну 2008 року, то варто й провести порівняння з середнім об'ємом видобутку - 5 мільйонів барелів за добу, а у 2014 році - 8,7 мільйона барелів за добу.
Водночас видобуток у Венесуелі різко скоротилася. Обсяг видобутку знизився до 280 тис. барелів на добу в порівнянні з 2,34 млн барелів у 2008 році та з 2,3 млн у 2014.
Іран також обмежений в видобутку нафту через санкції. Наразі країна видобуває 2 млн барелів на добу проти 3,88 млн барелів у 2008 році та 2,76 млн барелів у 2014 році.
В підсумку слід зазначити, загальний нафтовидобуток зріс завдяки розробці нових свердловин та зростання ефективності внаслідок технологічного поступу та інноваційного розвитку. Думати про можливий брак сировини наразі жодних підстав. Напевно, побоювання щодо попиту можуть лише зростати, і така ситуація спостерігається з 2014 року.
