Коронакриза: три кроки прискорення економічного відновлення
Уряди багатьох країн постали перед непростим завданням, розв’язання якого полягає у виведені країни з глибокої кризи у сфері охорони здоров'я, якої не пригадують нинішні покоління. Навіть більше, проблему рішення посилює невизначеність щодо другої хвилі, яка охопила той чи інших регіон у 2021 році, ослабла, але багато країн, проте, готуються до нових спалахів з наближенням холодної пори.
Утім, добра новина полягає в тому, що глобальне відновлення відбувається повним ходом, що дозволяє формувати оптимістичні плани щодо реалізації товарів на зовнішніх сировинних ринках. Відтак економіки країн торгівельних партнерів стрімко відновлюється, глобальна торгівля активізується, ціни на сировинні товари зростають, потоки інвестицій поновлюються.
Три ключових завдання
Отже, в сьогоднішніх умовах перед багатьма урядами постало щонайменше три непростих та невідкладних завдань: по‑перше, забезпечити збільшені потреби у видатках держбюджету. По-друге, стримати помітне зростання державного боргу і, нарешті, мобілізувати додаткові бюджетні доходи.
Нагадаємо, фактичний дефіцит бюджету України в підсумку завершення фінансового 2020 року становить 217,6 млрд грн або 5,2% ВВП. Утім, щодо видатків не все так добре, оскільки у 2020 році план видатків невиконаний на 68 млрд грн. Це найбільший показник з 2015 року. Також витрати бюджету у 2020 році на погашення та обслуговування боргу становлять 512 млрд. грн.
Відтак поточний успіх у розв'язанні потрійної задачі, матиме неабиякий вплив на економічні та соціальні показники в майбутні роки.
Варто зазначити, необхідно знайти важкодосяжну рівновагу, оскільки зусилля щодо розвязання одного елемента поставленого завдання неминуче здійснюється на шкоду двом іншим. Наприклад, зростання витрат зажадає від влади або збільшення рівня боргу, або підвищення податків. Або і того, і іншого. З іншого боку, зусилля по підвищенню податкових доходів, будучи пов'язаними з труднощами політичного і соціального плану, забезпечать необхідні ресурси або для збільшення витрат, або для стримування боргу. Або для того та іншого (рис. 1).
Рисунок 1 - Три протилежні політичні цілі
Джерело: МВФ.
Аналітики Міжнародного валютного фонду окреслюють подібну ситуацію щодо дилеми розв’язання завдання, яке полягає в тріаді проблемних питань. У своїх рекомендаціях МВФ дає поради щодо кроків для вирішення цього непростого завдання.
Попит на державні витрати
Навіть до коронакризи в Україні проблема забезпечення шляхів поступального економічного розвитку була актуальною й залишилася такою.
Після коронакризи поступ відкотився на багато років, зробивши потреби у державних видатках ще більш нагальними. Наприклад, кількість зайнятого населення в Україні у віці 15-70 років в середньому за 2020 рік, у порівнянні з 2019 роком, скоротилася на 663 тис. осіб та становила 15,9 млн осіб. Рівень зайнятості населення скоротився з 58,2% до 56,2%.
У цьому контексті зі зрозумілих причин посилилися потреби в збільшенні соціальних видатків і інвестицій в охорону здоров'я, освіту та інфраструктуру.
Обмежений прогрес у підвищенні податкових доходів
Підвищення мобілізації податкових доходів зазвичай є основним заходом політики для подолання розриву між збільшенням витрат і стійкістю ситуації з державним боргом. Однак у відповідній галузі не завжди вдається домогтися значних успіхів.
У різних країнах існують різні вимоги до мобілізації: одним країнам необхідно зосередити увагу на оптимізації пільг, іншим - на підвищенні ефективності існуючої податкової системи. Однак майже у всіх випадках підвищення податків є важким рішенням з політичної точки зору, особливо в ситуації, що склалася, коли ресурси багатьох компаній і домашніх господарств виснажені у зв'язку з коронакризою. Фактично в деяких країнах багато хто розраховує на те, що податкові послаблення або відстрочення податкових платежів допоможуть їм пережити цей рік.
Шляхи забезпечення рівновагу
Пошук рівноваги між цими взаємовиключними потребами ніколи не був простим завданням. Пандемія ще більш ускладнила пошук оптимального рішення. У кожній країні існує специфічний набір потреб і складних компромісів, але кожна країна повинна зробити все необхідне для просування вперед.
Неоціненну підтримку в цьому може надати міжнародне співтовариство. Наразі, безумовно, необхідна підтримка в забезпеченні наявності в кожній країні вакцин в найкоротші терміни та за прийнятними цінами. Однак в ширшому значенні міжнародне співтовариство може активізувати відновлення бідних країн, надавши ресурси, які допоможуть розв'язувати потрійну задачу, включаючи гранти, пільгове фінансування, продовження терміну дії Ініціативи Групи 20-ти щодо призупинення виплат з обслуговування боргу або, в деяких випадках, розв'язання боргового питання в рамках Спільної основи.
Але основні зусилля мають зробити самі країни. Наразі більш ніж коли-небудь необхідні рішучі та перетворюючі реформи.
Для забезпечення активного відновлення після COVID-19 урядам потрібно шукати додаткові можливості в рамках тріади проблем. Наприклад, в тому, що стосується витрат, підвищення прозорості та реформи управління можуть підвищити ефективність державних витрат і забезпечити використання дефіцитних ресурсів уряду для надання допомоги де її найбільш потребують.
У плані доходів такі показники, як прозорість і цільове використання, також з більшою ймовірністю будуть сприяти підвищенню дотримання податкових норм.
Зусилля щодо вдосконалення податкової адміністрації, в тому числі шляхом використання нових цифрових технологій, можуть розширити податкову базу. І в більш загальному сенсі урядам слід шукати способи підвищення доходів таким чином, щоб захистити вразливі групи населення та зберегти зростання.
Відносно стійкості боргової ситуації необхідні середньострокові податково-бюджетні основи для досягнення рівноваги між необхідної допоміжної спрямованості податково-бюджетної політики в короткостроковій перспективі та консолідацією в середньостроковій перспективі, яка буде вкрай необхідна для стримування вартості запозичень і підтримки впевненості, особливо в умовах високого рівня боргу і недостатнього фінансування, зазначають в МВФ.
На додаток до цих зусиль урядам необхідно прискорювати реформи для сприяння активності в приватному секторі, забезпечити економічну диверсифікацію, яка допоможе прискорити потенційне зростання та зміцнити стійкість, а також створити робочі місця.
В підсумку варто зазначити, МВФ наголошує на готовності надання допомоги у всіх цих галузях шляхом участі в програмах, надання екстреного фінансування, технічної допомоги або просто консультацій з питань економічної політики.