Конвеєр нафтодоларового виторгу, який ще з часів СРСР наповнює економіку країни-агресора твердою валютою, сприяючи обміну найпростішої мінеральної сировини на технології та споживчий стиль життя, доживає останні роки.
Європейським Союзом — найбільшим споживачем вуглеводнів РФ — анонсовано намір повністю відмовитися від викопних джерел палива, таких, як нафта та газ, про що йдеться у заяві єврокомісара з енергетики Кадрі Сімсон.
Нагадаємо, Європейська Комісія розробила стратегію щодо зниження використання викопних джерел енергії в обмін на збільшення водневої складової. Ця стратегія передбачає розвиток в країнах ЄС кліматично нейтральної енергетики – з метою скорочення парникових викидів і зменшення енерговитрат.
Країна-агресор – сировинний придаток
За минуле десятиліття в РФ зазнала падіння частка всіх галузей промисловості, крім однієї — видобутку сировини. Якщо у 2010 році на неї припадало 34,1% виробництва, то у 2018-му вже 38,9%.
Вага сировинного сектору зростає не лише в промисловості, але й у всій економіці, випливає з даних Росстату. На базовий 2018 рік частка видобутку нафти, газу, вугілля, металів і найпростіших мінералів в ВВП досягла абсолютного рекорду за час доступної статистики - 13,8%.
Це в 1,5 раза вище показника 2014 роки (9,08%) і на третину більше попереднього максимуму, показаного у 2005 році (11,15%).
За 16 років вага сировинних галузей в ВВП зростає у двічі: у 2002 році вона становила лише 6,66%. Частка обробного сектора — фабрик і заводів, не пов'язаних з вуглеводневою трубою, — опустилася з 17,17% до 14,3%.
За підсумками 2019 року з 419 млрд доларів експортних доходів країни-агресора 60% забезпечили три товари: сира нафта (121,4 млрд доларів), нафтопродукти (66,9 млрд доларів) і природний газ (19 млрд доларів). Половина цих надходжень прийшла з Європи, де частка російської нафти в споживанні досягає 30%, а газу - 40%.
Експортні доходи, — це «нитка», що зв'язує Росію зі споживанням з цивілізованого світу: імпортні товари — від одягу і техніки, до фруктів і миючих засобів, а також технології та обладнання для промисловості, сировину для сільського господарства – все це закуповується нафто-газовий валютний виторг.
Місце Росії в глобальних виробничих ланцюжках не змінюється десятиліттями, зазначала у вересні аналітики МВФ: дві третини експорту, а відтак — валютних доходів припадає на продаж найпростішої мінеральної сировини.
Економіка РФ влаштована дуже просто, а її місце в глобальних виробничих ланцюжках не змінюється роками: ми продаємо за кордон сировину, «дещо приторговуємо» металами, лісом і зброєю, а закуповуємо за кордоном складну техніку та товари народного споживання, констатує засновник Movchans Group.
За даними ФТС, торік з 424 млрд доларів експорту 29% забезпечила сира нафта, 11,5% - нафтопродукти, 9,6% - природний газ, 3,7% - вугілля, 7,3% - чорні метали, 1% - ліс.
На складну продукцію — машини та обладнання — довелося лише 6,3%, причому її експорт скоротився як у вазі (на 4,1%), так і валютних надходженнях (на 5%).
Стратегія відмови Німеччини від газу
Найбільший покупець російських енергоресурсів в Європі — Німеччина – раніше висловила намір радикально переглянути свою енергетичну політику, включаючи плани із закупівлі за кордоном викопних видів палива.
Як пише Deutsche Welle, згідно з планом Меркель, у найближчі 12 років частка сонця, вітру і біомаси у виробленні електроенергії в ФРН повинна бути збільшена вдвічі. Уже наразі поновлювані джерела забезпечують 33% енергоспоживання, а до 2030-го цей показник повинен зрости до 66%.
У найближчі 2 роки потужності вітропарків і сонячних батарей планується наростити на 8 гігаватів, що еквівалентно будівництва 7-8 атомних станцій.
Першими під удар потраплять російські вугільники, для яких Німеччина - 8-й за розміром експортний ринок. До кінця року уряд ФРН ставить завдання виробити план повної відмови від вугільних електростанцій. Найбільш старі та шкідливі з точки зору викиду вуглекислого газу почали закриватися вже з минулого року.
Наступною під ліквідацію планується газова генерація, яка у 2019 році забезпечувала 12% енергобалансу ФРН. Всупереч сподіванням «Газпрому», який розраховує на зростання потреб Європи в електроенергії, Берлін має намір до 2050 року скоротити її вироблення вдвічі внаслідок «енергозбереження і підвищення енергоефективності у всіх сферах життя».
Попит на газові турбіни для електростанцій вже впав, розповів в січні Джо Кезер, очільник Siemens: у порівнянні з 2014 роком продажі впали майже вдвічі (з 200 до 110 одиниць на рік), і концерн був змушений почати скорочення 6 тисяч робочих місць на своїх заводах, що виробляють обладнання для станцій на викопних видах палива.
Варто зазначити, для країни-агресора Німеччина є ключовим експортним ринком газу, на який у 2017 році припало 53,4 млрд кубометрів, або 27% всіх постачань до країни ЄС.
Стратегія Єврокомісії
Економіка Євросоюзу у майбутньому буде побудована на безвуглецевих енергоносіях. Природний газ мають замістити водень і біогаз, — про це раніше заявляв речник Єврокомісії Тім Макфі.
В середу, 8 липня 2020 року Єврокомісія схвалила дві стратегії, спрямовані на досягнення «кліматичної нейтральності». Перша вимагає створення єдиного енергоринку і диверсифікацію постачальників, друга — масове виробництво чистого водню в енергетичних цілях.
«Мета Євросоюзу — до 2050 року стати кліматично нейтральним», - зазначила єврокомісар з енергетики Кадрі Сімсон на брифінгу, відповідаючи на запитання щодо долі трубопроводу «Північний потік - 2».
«Це означає, що на той час ми виведемо з ужитку викопні енергоносії», - пояснила вона, додавши, що всі постачальники в країни Європи повинні «мати це на увазі», пише «Інтерфакс».
Для країни-агресора політика ЄС означає злам існуючої з 1970 років моделі економіки, в якій вуглеводні вивозяться на Захід, а на виручену валюту купується все те, що країна не в змозі виробити самотужки.
Нагадаємо, Німеччина, як і низка інших національних урядів, також покладається на альтернативну енергетику, відмовляючись від ядерного палива та вугілля. Відтак постачання газу з РФ будуть затребувані, проте в перспективі росіяни, щоб не втратити ринок збуту, будуть зобов’язані перепрофілювати свої потужності під водневе газопостачання. В цьому відношенні може розвиватися і газотранспортна система України, про що наразі зазначають у Європі.
В підсумку слід зазначити, втрата найбільшого ринку збуту енергоносіїв і ключового джерела надходжень валютного виторгу визнається загрозою на рівні вищого керівництва країни. Відтак в енергостратегії, яку президент країни-агресора затвердив у травні 2019 року, «збільшення частки поновлюваних джерел енергії у світовому паливно-енергетичному балансі» включено до переліку основних викликів для безпеки країни, так само як «уповільнення зростання світового попиту на енергоресурси та зміна його структури, в тому числі внаслідок заміщення нафтопродуктів іншими видами енергоресурсів, розвитку енергозбереження і підвищення енергетичної ефективності».
Наслідками реалізації таких ризиків названі «зниження фінансової стійкості», підвищення тарифів на енергію, «зменшення податкових, митних та інших платежів до бюджетів бюджетної системи РФ», а також «заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян».
