Ніколи такого не було, і от знову.
Спойлер: пост не про охорону здоровя (видихайте, хто набрав забагато повітря в легені).
Перед тим, як висловити обурення, відповімо на три питання.
Перше - чи має держава взагалі фінансувати телеканали, що мовлять для окупованих територій?
Друге - якщо так, який саме механізм фінансування має бути застосований?
Третє - яким має бути обсяг такого фінансування?
Відповідаємо на перше. Чи має держава реалізовувати інформаційну політику стосовно окупованих територій?
Так.
Чи може держава виконати цю суспільно важливу функцію самостійно, власним виробництвом контенту та його трансляцією, так би мовити?
Ні.
Чи існують недержавні субєкти, які готові виконати суспільно важливу функцію?
Так. Зокрема і передусім, власне АТР.
Чи має АТР отримати, зокрема, фінансовий ресурс на виконання цієї функції, що інакше довелось би державі продукувати самостійно.
Так.
Відповідаємо на друге. Який механізм?
Наскільки розумію, ідея державних мужів (можливо, і жінок, не знаю) полягає в тому, що телеканали мають взяти участь у конкурсі та отримати фінансування по його результатах. Або не отримати.
Ідея ніби непогана, але логіка хибна.
Бо це логіка проектна.
Проект - хороший управлінський інструмент для ініціативи, що має початок та має завершення. Це хороший управлінський інструмент для впровадження нового на тлі неіснуючого, для вдосконалення на тлі старого.
Чи може телеканал працювати за проектним алгоритмом?
Ні. Видатки телеканалу, зокрема, на супутникове мовлення є фіксованими, постійними, регулярними та не можуть перериватись.
Ні. Співробітники каналу підуть з нього у пошуках стабільнішого працедавця.
Ні. Телеглядачі просто перемкнуть налаштування супутника на інші канали та не повернуться до попереднього. Останнє - чи не найважливіше в умовах обмеженого впливу українсього інформ.простору на окуповані території.
Тож відповідь на друге питання - фінансування має бути програмним, безперервним, прогнозованим. Інакше телеканали не витримають. Закриються або деградують.
Відповідаємо на третій. Який обсяг?
Ось тут не може бути однозначної відповіді. Тут і має розгорнутись суспільна та політична дискусія навколо того, скільки саме суспільство та держава на виконання суспільного запиту готові спрямувати ресурсу на фінансування телеканалів, що мовлять для окупованих територій.
На моє переконання, поточна сума в 50 млн. грн. є неадекватною викликам, що постали перед Україною в контексті тимчасової окупації Криму.
Чи має ця сума сягнути 100 млн.? Чи, можливо, більше? Який саме контент глядачі вправі очікувати за такі гроші? Яких результатів очікуємо та як їх вимірюємо?
Відповіді на ці питання і мають стати предметом для жвавого обговорення. А не набридле за останні роки «бути чи не бути».
...
Сподіваюсь, що ситуація із АТР є прикрим непорозумінням та буде виправлена.
Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.
