$ 39.6 € 42.28 zł 9.77
+7° Київ +6° Варшава +12° Вашингтон

Кримські татари були готові дати збройний опір російським окупантам: головне з інтерв’ю Чийгоза

Ілона Завальнюк 04 Березня 2020 17:33
Кримські татари були готові дати збройний опір російським окупантам: головне з інтерв’ю Чийгоза

Колишній політв'язень РФ, заступник глави Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат України Ахтем Чийгоз заявив, що Україна сама має впоратись із деокупацією анексованого Росією Криму. І для цього треба не розраховувати на міжнародну допомогу, а нарощувати збройний потенціал і мобілізовувати суспільство.

Політик в інтерв’ю «Урядовому кур’єру» також пригадав російське вторгнення на український півострів та розповів, що кримські татари були готові зі зброю захищати свої землі, але жодна військова частина їх не підтримала. Усе інтерв’ю за хвилину.

Тільки Україна може впоратись із деокупацією Криму. «Це обов'язок держави — боротися за свою територію». Міжнародні інституції ОБСЄ, ООН, ЄС не здатні вплинути на ситуацію та зіграти провідну роль, а їх методи не працюють. «Захід зіткнувся з новою фазою фашизму, трансформованого з радянського авторитарного режиму, але в більш кривавій і агресивній формі».

«Росія уособлює чудовисько, яке існує за рахунок крові — і апетити цього чудовиська ростуть», ситуацію в окупованому Криму слід оцінювати тверезо і реалістично. На окупованому півострові важливо підтримувати дух опору в українців та ускладнити утримання Криму для окупантів. Також важливо, щоб українська політика  зосередилась на звільненні півострова.

Сьогодні можна спостерігати  «ознаки падіння Росії». РФ має імперські амбіції, але статус світової держави не подужує, з підпорядкуванням України у Кремля нічого не виходить, а на інших чужих територіях у нього  провал за провалом

Конфлікт між РФ та Туреччиною переходить у відкриту форму на фоні війни у Сирії, натомість наміри Анкари щодо дружби з Києвом – щирі.

«Крим треба звільняти силою зброї», однак «це ж не означає, що ми підемо туди танками. Але танки мати треба». Високий оборонний і збройний потенціал України, демонстрація сили є фактором деокупації. Це не лише вгамовує запал РФ і показує Європі, що Україна не відступить, а і піднімає дух жителям окупованих територій. «Без сильної України на міжнародних майданчиках ми Крим не зможемо звільнити.»

Теперішня влада підмінює головні складники перемоги гуманітарними питаннями (виплата пенсій на окупованих територіях, водопостачання в анексований Крим, будь-яка ціна за звільнення політв’язнів із РФ). Підтримка політв’язнів та надання адвокатів - це важливо, але не стратегічно. «Ви запитайте у Балуха, і він вам скаже, що в'язниця — це був його вибір. І це був мій вибір».

Українська стратегія має полягати у мобілізації суспільства задля опору окупантам. Мобілізовані люди самі можуть допомагати політв’язням, сім’ям та платити адвокатам.

 Варіант спільного управління Кримом за участі України, Туреччини, РФ чи під егідою ООН неприйнятний. «Майбутнє Криму — тільки з Україною. Все інше ілюзія — світ не буде переглядати питання статусу» півострова.

Сила нашої держави у «тому, що вона продемонструвала готовність боротися за незалежність» та сформувала її стовпи, отримала Томос – релігійний суверенітет. РФ хоче розхитати ці стовпи і для цього б’є як по інститутам, так і по свідомості громадян. Однак «у колоніальну залежність від Росії Україна вже ніколи не повернеться».

У лютому 2014 року кримські татари були готові дати збройний опір російським окупантам. Йдеться про 3 тисячі осіб, список яких Чийгоз передав Мустафі Демілєву, а той попрямував із ним в Київ. «Військові повинні були очолити опір, а кримські татари готові були їх підтримати», але жодна військова частина не почала боротьбу, а деякі навіть робили провокації – пропонували «зайти в частину і відкрити ангари зі зброєю»,будучи у змові із окупантами. Тепер цих зрадників відправили «служити на дальніх рубежах Росії» із позначкою «неблагонадежен и склонен к измене».

На мітинг біля Верховної Ради Криму 26 лютого 2014 року приїхали люди з усього півострова. «Там гриміло і віддавало луною «Крим — Україна!». Унаслідок акції сесію парламенту зірвали, сепаратистів зупинили, однак далі повинна була працювати влада та спецпідрозділи. Противників України на мітингу представляли члени ПВК Вагнера і  козаки Терського козацтва із Севатополя, а також проросійські рухи «Русская община Крыма», «Русский блок», “Русское единство», які спокійно діяли на півострові. «У них були палиці, газові балони з різними отруйними речовинами. Ми відповіли силою на силу і вичистили площу від цієї шушери за 15 хвилин».

 У ніч на 27 лютого спецпідрозділи РФ захопили усі адмінбудівлі Сімферополя, наступні 2 дні на півострів заходили російські війська, через  порти «Крим», «Кавказ», військові аеропорти (зокрема, Бельбек). «Знаменитий Мамчур просто здав усі ангари, злітну смугу і оглядові вишки, залишивши за собою лише їдальні та казарми». Згідно військового статуту його люди  мали захищати Україну від ворога, стріляти без команд начальства, а не «влаштовувати комедію із входженням в частину».

РФ вмовляла Чийгоза працювати на окупантів, пропонувала гроші, владу та можливості. Але він відмовлявся «Для мене громадянство України — не порожній звук, я три роки на суді вимагав, щоб мене не називали громадянином Росії». В ув’язненні окупаційна адміністрація не вимагала у Чийгоза визнання провини: «треба було сказати, що Україна — це ворог для кримських татар, а також «банальності про хунту і бандерівців».

Петро Порошенко і президент Туреччини Ердоган «взяли активну участь» у вивезенні Чийгоза додому із СІЗО, щоб побачити хвору матір. «Це була спецоперація — мене забрали з камери, де проходила відеоконференція суду, і повезли з мішком на голові і в наручниках». У будинку батька знаходились десятки людей у балакалавах – співробітники ФСБ.