Криза COVID-19 як виклик фінансовій стабільності: практика центробанків та дилема НБУ
Пандемія COVID-19 викликала безпрецедентну кризу в області людських ресурсів та охорони здоров'я, зазначають в МВФ. Необхідні заходи, спрямовані на стримування поширення вірусу, спровокували економічний спад.
Наразі виникла величезна невизначеність щодо глибини та його тривалості. В останній доповіді МВФ з питань глобальної фінансової стабільності наголошує, що фінансова система вже зазнала потужного удару, й подальше загострення кризи може позначитися на світовій фінансовій стабільності, підкреслюють аналітики МВФ.
Існуюча невизначеність економічних наслідків пандемії позначилася на сплеску волатильності, в деяких випадках до рівня часів світової фінансової кризи.
Зі сплеском волатильності відбулося істотне зниження ліквідності на фінансових ринках, в тому числі, які традиційно розглядаються як ємні ринки, зокрема ринок казначейських зобов'язань США, що посприяло різким коливанням цін на активи.
Рисунок 1 - Падіння цін на активи
Джерело: МВФ.
Світові центральні банки стали в авангарді протидії кризи, вживши значних кроків для збереження стабільності світової фінансової системи й підтримки світової економіки. По-перше, вони провели істотну лібералізацію монетарної політики шляхом зниження ключових ставок – у випадку країн з розвиненою економікою до рекордно низьких рівнів за всю історію.
Діяльність центробанків в умовах кризи COVID-19
Більша частина центральних банків в країнах з ринком, що формується, і країнах з низькими доходами також знизили ключові ставки. Вплив зниження процентних ставок буде підкріплено вказівками центральних банків щодо майбутньої траєкторії монетарної політики й розширенням програм викупу активів.
По-друге, центробанки надали додаткову ліквідність фінансовій системі, в тому числі за допомогою операцій на відкритому ринку.
По-третє, низка центральних банків погодили надання ліквідності в доларах США через механізми кредитних ліній на базі свопів.
В цьому контексті варто зазначити, що центральні банки відновили дію програм, які використовувалися під час світової фінансової кризи, а також запустили низку нових широкомасштабних програм, в тому числі для купівлі більш ризикованих активів, таких як корпоративні облігації. Вийшовши на ці ринки по суті в якості «покупців останньої інстанції» і допомагаючи стримувати наростаючий тиск на вартість кредиту, центробанки в такий спосіб не дозволяють дорожчати кредитам в роздрібному та корпоративному сегментах.
Наразі центральні банки оголосили про плани розширення надання ліквідності – в тому числі за шляхом кредитування та купівлі активів – не менше ніж на $6 трлн і повідомили про свою готовність до більш масштабних кроків, якщо того будуть вимагати поточні обставини.
В результаті таких кроків, націлених на стримування економічного спаду через пандемію, останніми тижнями настрої інвесторів покращилися. Напруженість на деяких ринках дещо спала, а в цінах на ризиковані активи відновилася частка недавнього спаду. Проте настрої, як і раніше характеризуються нестабільністю, а світові фінансові умови продовжують залишатися значно жорсткішими, ніж на початку року.
Рисунок 2 - Різке погіршення фінансових умов за період 2008-2020 років
Джерело: МВФ.
В цілому різке посилення світових фінансових умов з початку спалаху COVID-19 - в поєднанні з принциповим погіршенням економічних перспектив – призвело до масштабного зсуву вліво в статистичному розподілі прогнозів світового зростання на рік вперед. Це вказує на істотні ризики погіршення показників економічного зростання та фінансової стабільності. Наразі існує 5% ймовірність (ситуація, яка виникає один раз у двадцять років) того, що світове зростання знизиться до рівня нижче 7,4%. Для порівняння, в жовтні 2019 року це порогове значення перебувало на рівні понад 2,6%.
Рисунок 3 - Зміни глобального зростання
Джерело: МВФ.
Як часто трапляється під час фінансових потрясінь, найбільший удар доводиться рівню толерантності до ризику в країнах з ринком, що формується. І дійсно, в країнах з ринком, що формується ми спостерігаємо найбільший розворот в потоках портфельних вкладень за всю історію, що склав приблизно $100 млрд доларів, або 0,40% їх ВВП, що створює величезні труднощі для найбільш незахищених країн (рис. 4).
Рисунок 4 - Втеча капіталу в умовах кризи з країн з ринками, що формуються
Джерело: МВФ.
Поширення COVID-19 у світі може потребувати запровадження більш жорстких та більш тривалих заходів стримування, заходів, які можуть привести до подальшого посилення світових фінансових умов, якщо це спричинить глибший та триваліший економічний спад. Водночас таке посилення умов може стати каталізатором різноманітних факторів фінансової уразливості, які накопичилися за останні роки в умовах надзвичайно низьких процентних ставок. Це ще більше посилить шок від COVID-19. Наприклад, інвестори, які зіштовхуються з великим відтоком капіталу, можуть бути вимушеними продавати активи на ринках з падаючими цінами, що посилить знижувальну тенденцію в ціновій динаміці. Крім того, інвестори з великою часткою використовуваних позикових коштів можуть стикатися з необхідністю подальшого збільшення гарантійних депозитів й будуть змушені здійснювати розпродаж своїх портфелів; подібне зменшення використання позикових коштів на фінансовому ринку може посилити тиск у бік продажу активів.
У міру того, як компанії стикаються з дедалі більшими труднощами, а коефіцієнти дефолтів підвищуються, на ринках кредиту може статися раптова зупинка активності, особливо в більш ризикованих сегментах, таких як ринки високоприбуткових інструментів, ринки синдикованих кредитів і ринки приватних боргових зобов'язань. Ці ринки швидко розширювалися з часу світової фінансової кризи, досягнувши на глобальному рівні обсягу $9 трлн, в той час як якість кредитів, яке визначається фінансовим станом позичальників, стандарти андерайтингу та механізми захисту інвесторів ослабли. З початку березня спреди по високоприбутковим інструментам стрімко зросли, попри зменшення останнім часом, особливо в тих секторах, які в найбільшій мірі постраждали від пандемії, таких як пасажирські авіаперевезення та енергетика. Аналогічним чином, різко впали ціни на синдиковані кредити — на певний момент це падіння становило приблизно половину від спаду, яке відзначали під час світової фінансової кризи. В результаті цього рейтингові агентства переглянули свої прогнози дефолтів в бік підвищення до рівнів рецесії; ймовірність дефолту, закладена в ринкові ціни, також різко підвищилася.
Наразі банки володіють більшим обсягом капіталу та ліквідності, ніж в минулому. Досвід 2008-09 років змінив підходи забезпечення стійкості банків. В останні роки для банків здійснювали стрес-тести та посилювалися процедури нагляду, завдяки чому наразі банки знаходяться в кращому становищі, ніж на початку світової фінансової кризи. Крім того, значні й скоординовані заходи центральних банків з надання банкам ліквідності в багатьох країнах також повинні сприяти пом'якшенню потенційних труднощів з ліквідністю.
Рисунок 5 - Зміни банківської капіталізації
Джерело: МВФ.
Проте стійкість банків може бути піддана випробуванню, якщо різкий спад економічної активності виявиться значно глибшим та тривалішим, ніж очікується в поточних прогнозах.
Істотне падіння цін на акції банків з середини січня дійсно вказує на те, що інвестори стурбовані рентабельністю банківського сектора та його перспективами.
Перспективи діяльності центробанків та дилема НБУ
Центральні банки готуються й далі грати критично важливу роль в збереженні стабільності світових фінансових ринків й підтримці потоку кредиту в економіку. Але криза зачіпає не просто ліквідність. У відповідних умовах назріває проблема платоспроможності, причому в такий момент, коли в великих сегментах світової економіки спостерігається повна зупинка діяльності. Відповідно, життєво важлива роль падає на податково-бюджетну політику.
Спільне проведення заходів монетарної, податково-бюджетної та фінансової політики має бути спрямоване на пом'якшення наслідків викликаного COVID-19 шоку та забезпечення стабільного та стійкого піднесення, коли пандемію вдасться взяти під контроль.
Варто зазначити, для підтримки вразливих країн, відновлення впевненості на ринках і стримування ризиків для фінансової стабільності принципово важливу роль буде відігравати тісна та безперервна координація дій на міжнародному рівні. МВФ готовий надати вагому допомогу – спершу захистивши найбільш уразливі країни світу, а орієнтуючись на довгострокову перспективу – надавати допомогу для посилення подальшого підйому.
Сьогодні звучать заклики, мовляв Національний банк може профінансувати бюджет емісією гривні. Це просто, але безвідповідально. Наша країна має досвід 90-х, 2008 та 2014 років. Тоді емісія призводила лише до негараздів, йдеться в повідомленні прес-служби регулятора. Та варто зазначити, до заходів кількісного пом’якшення Quantitative easing (QE) вдаються центробанки за допомогою емісії резервної, а не локальної, обмежено конвертованої валюти, якою є гривня. Окрім цього, українська економіка має високий рівень доларизації, що лише посилюватиме проблему валютного курсу в умовах фіскального домінування. В контексті причино-наслідкових зв’язків успіху НБУ в досягненні інфляційної цілі, слід зауважити, що істотному сповільненню зростання споживчих цін сприяло зміцнення обмінного курсу гривні.
Національний банк проти того, аби знову випускати з пляшки «джина інфляції та девальвації». Адже через емісію гривня стрімко знеціниться, а ціни стрімко зростуть. Це шлях у нікуди. Це повернеться економіці бумерангом. А постраждають, перш за все, люди з найнижчими доходами, яких ми навпаки маємо захистити. Держава не може вмикати «друкарський станок», але може покрити збільшення видатків шляхом запозичень – дешевих запозичень. Саме про це й наголошує МВФ, але потрібні передумови для покращення співпраці, а саме, потрібні рішучі кроки влади для посилення ринкових інститутів та приборкання свавілля судів, що матиме прямий вплив на зменшення корупції в країні.
Наша країна має позитивний досвід співпраці з міжнародними партнерами. Зараз ми перебуваємо на фінальному етапі перемовин із МВФ та іншими донорами. Ця співпраця забезпечить притік валюти в Україну. Кошти дають можливість покрити дефіцит бюджету, зазначають в НБУ.
Варто також зазначити, помірний попит на відкритому ринку (вторинний ринок цінних паперів) — чи не єдиний фактор, який спливає на присутність зовнішніх інвесторів (нерезидентів) на ринку ОВДП. І якщо Національний банк вживатиме кроки активного посилення попиту на вторинному ринку, тобто здійснюватиме купівлю цінних паперів розширяючи грошову масу в національній валюті, то на тлі економічних викликів наслідки для стабільності валютного ринку, розміру офіційних резервів та інфляції можуть бути катастрофічними.
Нагадаємо, МВФ вже не вимагає від України для відновлення співпраці запустити ринок землі. Але залишилося головне та обов’язкова умова – прийняття закону, який не дозволить повернути «ПриватБанк» олігархові або виплатити йому компенсацію. Закон про банки посилює інституційну спроможність НБУ, його незалежність, а відтак — ефективність.