Хто й скільки заплатить: МВФ сформує механізм тарифікації викидів CO2
Яким повинен бути поступ в умовах досягнення належного рівня викидів вуглекислого газу (CO2) та інших парникових газів упродовж майбутніх десяти років, щоб забезпечити досяжність мети обмеження глобального потепління до рівня нижче 2 o С. Аналітики Міжнародного валютного фонду відповідають чітко - від чверті до половини. І найшвидший та найбільш практичний спосіб досягнення цієї мети - розробити міжнародний механізм встановлення мінімального порогу тарифів за викиди вуглецю. Про це повідомляється на офіційному порталі МВФ.
Ми вирішили висвітлити вимоги, які становлять основу поступу перетворень спрямованих на зупинення кліматичних змін, зокрема формування міжнародного механізму встановлення мінімального порогу тарифів на викиди.
Формування міжнародного механізму встановлення мінімального порогу тарифів на викиди є важливим для МВФ, оскільки зміна клімату становить величезну загрозу для функціонування економік світу.
Адекватні заходи політики щодо клімату здатні усунути ці ризики, а також відкриваються величезні можливості для відтворювальних інвестицій, економічного піднесення та створення робочих місць в «зелених» галузях - настільки, що Виконавча рада МВФ нещодавно затвердила пропозиції про включення питань зміни клімату у звичайну практику Фонду щодо проведення економічного нагляду в країнах та програм оцінки фінансової стабільності.
У центрі стратегічних обговорень МВФ з країнами-членами знаходиться питання встановлення тарифів вуглецевих викидів, які наразі широко визнані як найважливіший інструмент політики для досягнення необхідного зниження викидів.
Тарифи за вуглецеві викиди, що підвищують вартість забруднюючих джерел енергії в порівнянні з чистими джерелами, слугують стимулом для підвищення енергоефективності та розвороту інновацій в бік «зелених» технологій. Тарифи за вуглецеві викиди необхідно підтримати в рамках ширшого пакета заходів для підвищення їх ефективності та прийнятності, в тому числі в рамках державних інвестицій в розробку мереж екологічно чистих технологій (таких як модернізація енергетичних систем, придатних для поновлюваних джерел енергії) і заходів сприяння вразливим домогосподарствам, працівникам і регіонах. Проте на глобальному рівні до 2030 року необхідно вжити додаткових заходів, еквівалентні встановленню тарифу за викиди вуглецю в розмірі 75 доларів США за тонну або вище, зазначають в МВФ.
Напередодні запланованої на листопад 26-ї щорічної конференції ООН зі зміни клімату (COP 26), найбільш важливою після Паризької конференції 2015 року, в МВФ бачать обнадійливі ознаки активізації заходів з протидії зміні клімату. Багато країн заявили про нові цілі в галузі клімату: 60 країн вже взяли на себе зобов'язання забезпечити нейтральний рівень викидів до середини століття, а деякі з них, в тому числі Європейський союз і США, взяли на себе більш серйозні короткострокові зобов'язання.
Варто зазначити, що схеми встановлення тарифів за викиди вуглецю набувають поширення. Так, у світі вже впроваджено понад 60 з них, включаючи вжиті в цьому році ключові ініціативи в Китаї та Німеччини.
Тим часом в майбутні десять років найважливіше значення матимуть більш впевнені й узгоджені кроки.
Попри рішучі дії окремих країн, між державами відзначаються відмінності в ступені цілеспрямованості, через що чотири п'ятих світового обсягу викидів як і раніше не підпадають під тарифікацію викидів, а середньосвітовий тариф за викиди вуглецю становить лише 3 долари США за тонну.
Підкоряючись ланцюговій реакції, деякі країни та регіони, де діють або підвищуються тарифи за викиди вуглецю, розглядають можливість встановлення плати за вуглецевмісний імпорт з країн, де такі схеми відсутні. Однак з точки зору світового клімату, встановлення такого прикордонного вуглецевого збору є недостатнім інструментом, оскільки на частку вуглецевих торговельних потоків, як правило, припадає менше ніж 10% сукупного обсягу викидів країн.
Частково уповільнення цього процесу свідчить про складнощі, які можуть відчувати країни, які нарощують в односторонньому порядку заходи щодо пом'якшення наслідків зміни клімату для досягнення взятих ними на себе зобов'язань в рамках Паризької угоди. Це значною мірою пояснюється побоюваннями з приводу можливого впливу таких заходів на їх конкурентоспроможність, а також стурбованістю з приводу того, що інші країни не зможуть зробити аналогічні за масштабом заходи політики. З огляду на, що учасниками Паризької угоди є майже всі країни світу, - що є запорукою його легітимності - переговорний процес йде непросто.
Отже, як домогтися того, щоб тарифи за викиди вуглецю встановилися на потрібному всім рівні через десять років? У новому документі, підготовленому аналітиками МВФ, який все ще обговорюється з Виконавчою радою Фонду та країнами-членами, пропонується розробити механізм встановлення міжнародного мінімального тарифу за викиди вуглецю як доповнення до Паризької угоди. Цей механізм передбачає: застосування до країн з найвищим рівнем викидів, закріплення на рівні мінімального тарифу за викиди, повинен мати прагматичний характер.
Формування міжнародного механізму
Першочергово цей механізм застосовуватиметься країнами з найвищим рівнем викидів. Як показано на рисунку (рис. 1), у 2030 році на частку Китаю, Індії, США і ЄС буде припадати майже дві третини прогнозованого світового обсягу викидів CO2 (якщо не будуть прийняті пом'якшувальні заходи). Якщо до них додати всіх країн-членів Групи двадцяти, то ця частка складе 85%. Після того як цей механізм почне діяти, його учасниками поступово зможуть стати інші країни.
Рисунок 1 – Країни з найвищим рівнем викидів
Джерело: МВФ.
Механізм буде закріплений на рівні мінімального тарифу за викиди. Це дієвий, конкретний та зрозумілий інструмент державної політики, зазначають в МВФ.
Одночасні дії країн з найвищими викидами, спрямовані на поширення мінімальних тарифів на вуглецеві викиди, допоможуть досягти колективних результатів в галузі боротьби зі зміною клімату, сприяючи при цьому пом'якшення побоювань з приводу конкурентоспроможності. Обговорення мінімального тарифу за вуглецеві викиди збігається з актуальним наразі питанням щодо мінімальної ставки міжнародного оподаткування корпорацій.
У ширшому сенсі гармонізація міжнародної системи оподаткування шляхом встановлення мінімальних ставок податків має тривалішу традицію в Європі.
Механізм матиме прагматичний характер, зазначають в МВФ. Тобто, механізм повинен бути справедливим, гнучким й враховувати різні зобов'язання країн, поряд з іншими факторами, такими як обсяг викидів за минулі періоди й рівень розвитку. Цього можна домогтися, наприклад, встановивши в рамках механізму два або три різних рівні тарифів, які будуть коливатися в залежності від рівня розвитку країни, що визначається відповідність до встановлених критеріїв. Цей механізм також міг би бути придатним для країн, де встановлення тарифів за викиди вуглецю наразі не представляється можливим в силу внутрішніх політичних причин, за умови досягнення ними еквівалентного скорочення викидів в рамках інших інструментів політики.
Як показує наочний приклад, якщо підвищити зобов'язання в рамках Паризької угоди, встановивши на додаток до поточних заходів політики трирівневий мінімальний тариф за викиди вуглецю тільки в шести країнах учасницях (Канаді, Китаї, Європейському союзі, Індії, Сполученому Королівстві та США), на рівні 75 доларів США, 50 доларів США та 25 доларів США стосовно до розвинених країн, країн з високим, низьким рівнем доходів і країнам з ринком, що формується, відповідно, то до 2030 року це допоможе скоротити світовий обсяг вуглецевих викидів на 23% нижче базового рівня. Цього буде достатньо для того, щоб привести рівень викидів у відповідність із завданням утримання зростання глобальної температури на рівні нижче 2 °C.
Застосування тарифів за викиди вуглецю в провінціях Канади дає наочне уявлення про те, як мінімальний рівень тарифів за вуглецеві викиди може застосовуватися на міжнародному рівні. Федеральний уряд вимагає від провінцій та територій встановлювати мінімальний тариф за викиди вуглецю, який прогресивно підвищується з 10 канадських доларів за тонну у 2018 році до 50 канадських доларів у 2022 році й до 170 канадських доларів у 2030 році.
Для виконання цієї вимоги юрисдикції можуть встановлювати податки на викиди або використовувати системи торгівлі викидами.
На міжнародному рівні пророблений механізм тарифікації викидів вуглецю забезпечить вигоди як для окремих країн, так і для всіх країн разом узятих. Всі учасники отримають переваги завдяки стабілізації світового клімату, а країни зможуть витягти внутрішні екологічні вигоди завдяки скороченню обсягу спалюваних викопних видів палива, а найголовніше - знизити рівень смертності у своїх країнах, зумовленої забрудненням атмосфери.
В підсумку слід зазначити, такий механізм повинен бути впроваджений без зволікання. «Уявімо, що ми наразі живемо у 2030 році. Зробімо так, щоб, оглядаючись назад на 2021 рік, ми не жалкували про втрачені можливості для прийняття ефективних рішень. Давайте краще оглянемося назад з гордістю за досягнутий поступ у світі по утриманню зростання глобальної температури на рівні нижче порогового рівня у 2 °C. Нам необхідні узгоджені дії наразі, і вони повинні спиратися на міжнародний мінімальний тариф за викиди вуглецю» - наголошують в МВФ.