За останні півтора місяці РНБОУ на чолі з президентом прийняв ряд резонансних рішень. Серед них виняткове значення мають повернення у державну власність стратегічних об'єктів – нафтопроводу «Самара – Західний напрямок», авіаконструкторського заводу «Мотор Січ», постачальника природного газу «Донецькоблгаз».
Ці активи в різний час і за різних обставин були відчужені у держави і передані у приватні руки. Спільного в них те, що законність передачі прав власності викликає багато запитань.
Націоналізація «нафтопроводу Медведчука»
Нафтопродуктопровід «Самара – Західний напрямок» побудували ще за радянських часів для прокачування дизельного палива до західних кордонів соціалістичного табору в оборонних цілях.
Після розвалу Союзу частина нафтопроводу, що проходила через українську територію, повинна була перейти по правонаступництву у власність незалежної України. Більш того, цей майновий комплекс не підлягав приватизації, відповідно до закону «Про трубопровідний транспорт».
«Ніякої приватизації цього об'єкта української власності не було. На наш погляд, у незрозумілий поки спосіб цей об'єкт державної власності без приватизації, без Фонду держмайна опинився у власності структур, які зареєстровані в іншій країні. І зараз дано доручення розібратися, чому так сталося, хто цю угоду проводив, і чому так сталося, що ці афілійовані з Україною громадяни на сьогоднішній день користувалися цим продуктопроводом»
секретар РНБОУЯк стверджує екс-чиновник Георгій Тука, Росія закріпила свої права на українську ділянку труби згідно з Массандрівськими угодами про розподіл Чорноморського флоту від 1993 року, де «дрібним шрифтом» у додатку до документа було зазначено, що нафтопровід «при обопільній згоді сторін» переходить у власність РФ. І потрапляє в одну з дочірніх структур російської АК «Транснєфтєпродукт» ТОВ «ПрикарпатЗахідтранс».
Зв'язок із Медведчуком
Починаючи з 2005 року, Україна оскаржує права на це майно. У 2011 трубопровід був відчужений на користь держави за рішенням Рівненського госпсуду, що в подальшому було підтверджено вищими судовими інстанціями.
У 2015 році справу поновили через «нововиявлені обставини», якими стала нова технічна держекспертиза, в результаті чого було змінено статус трубопроводу, що і «дозволило» знову вивести його з держвласності і передати у приватне володіння. У підсумку, російська компанія повернула собі цей актив. І «перепродала» його швейцарській International Trading Partners AG, де кінцевим бенефіциаром є громадянин Німеччини Анатолій Шефер, якого пов'язують з Віктором Медведчуком.
Як пише Економічна правда, в 2019 51% акцій компанії викупив білоруський бізнесмен Микола Воробей, близький до Олександра Лукашенка. За даними видання, Медведчук особисто зустрічався з президентом Білорусі на цей рахунок.
Сам Віктор Медведчук будь-який зв'язок з нафтопроводом заперечує. За його словами, ні він сам, ні члени його родини ніколи, навіть до 1991 року, не мали відношення до цього активу. У той же час, Медведчук стверджує, що за наявною у нього інформацією, Росія мала законні права на українську ділянку:
«Ця труба ніколи не була в загальнодержавній власності. Пан Данилов, мені здається, дуже глибоко помиляється з цього приводу. Тому що це була власність Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки (правонаступниця – РФ, прим.авт.)»
лідер ОПЗЖПочаток націоналізації нафтопроводу
23 лютого 2021 Вищий Антикорупційний суд України заарештував нафтопровід «Самара – Західний напрямок». Все майно передане у тимчасове відповідальне зберігання дочірньої компанії «Нафтогазу України» «Укртранснафти».
За кілька днів до цього, 19 лютого, РНБОУ оголосив рішення вжити невідкладних заходів щодо повернення української ділянки у власність держави, відповідно до закону України «Про трубопровідний транспорт», який говорить, що «магістральний трубопровідний транспорт має важливе народногосподарське та оборонне значення і є державною власністю України».
У документі сказано про те, що нафтопровід виявився «в руках двох власників з іноземною реєстрацією, але афілійованих з двома громадянами України». Правоохоронці з'ясовують обставини передачі активу в приватне володіння.
Ще раніше, 11 лютого прокурори НАБУ і САП спільно з СБУ вручили підозру колишньому посадовцю ДП УкрГІАП – відповідальному за експертизу, завдяки якій нафтопровід вивели з держвласності через зміну його статусу. За даними слідства, експертиза була сфабрикована.
Наслідки націоналізації
В наші дні призначення нафтопроводу – транспортування палива з російських нафтопереробних заводів через Білорусь в Україну, далі через Закарпатську область в Угорщину. Цим нафтопроводом Україна отримувала дизельне паливо.
Як з'ясували розслідувачі «Схем», паливо з Росії проходило по нафтопроводу через посередницьку фірму Proton Energy бізнесмена Нісана Моїсеєва, нинішнього власника мережі АЗС Glusco. Його називають другом Медведчука. У пресі зустрічається інформація, що саме за допомогою структур Моїсеєва в Україні фінансувалася медіа-група кума Путіна.
Як відомо, Віктор Медведчук, його дружина, їх бізнес і майно, як і пов'язані з ним телеканали, також знаходяться під санкціями РНБОУ. СБУ проводить кримінальне розслідування за статтею фінансування тероризму.
Обшуки СБУ всіх об'єктів Glusco 11 березня проводилися в рамках розслідування великої схеми реалізації неякісних нафтопродуктів, що ввозяться в Україну з Росії поза митними правилами, за допомогою цієї мережі автозаправок:
Уже 16 березня стало відомо, що Proton Energy припиняє поставки дизельного палива в Україні з 1 квітня.
Арешт активів Медведчука, як і споріднених йому структур, розриває ланцюжок фінансування проросійської та ворожої національним інтересам України пропаганди, кажуть експерти.
Що стосується самого нафтопроводу, цей інфраструктурний об'єкт протяжністю 1,5 тис км має важливе значення для енергобезпеки України, так як 80% палива країна імпортує з РФ і Білорусі. Але в останні роки Україна диверсифікувала поставки дизеля і зокрема введенням загороджувальних заходів скоротила обсяги імпорту через «самарський» шляхопровід.
Глава комітету Ради з питань енергетики і комунальних послуг Андрій Герус вважає, що арешт майна нафтопроводу не зможе значно вплинути на ринок нафтопродуктів.
«За останні півтора року сталася диверсифікація, сьогодні залежності від роботи нафтопродуктопроводу немає. Тому чи буде він працювати, чи не буде – не є критичним для України»
глава комітету Ради з питань енергетики і комунальних послуг Експерти звертають увагу на інший аспект. На даний момент в нафтопроводі міститься близько 130 тис тонн дизельного палива вартістю 2 млрд грн. Збереження вмісту і реалізація палива повинно проходити в інтересах держави, зазначають вони.
Націоналізація «Мотор Січ»
Історія навколо світового виробника авіаційних двигунів, крилатих ракет і газотурбінних установок «Мотор Січ» не менш заплутана. У 90-х, в роки правління Леоніда Кучми, державне підприємство було приватизоване. Його власником був екс-регіонал В'ячеслав Богуслаєв.
До початку збройної агресії Росії проти України 70% виробництва «Мотор-Січі» йшло на російський ринок. Порядку 250 двигунів на рік. У 2013 році компанія заробила 1,1 млрд доларів США. Після офіційного розриву торгових відносин між Києвом і Москвою, виручка запорізького гіганта за 5 років скоротилася на 40%.
Конфлікт з Китаєм
Богуслаєв пояснював переорієнтацію заводу на Китай і пошук інвесторів там проблемами зі збутом продукції, через скорочення російського експорту. Так як китайська авіація має російське походження і обладнана двигунами, зібраними в Україні, це виглядало логічно.
З китайськими партнерами – структурами холдингу Beijing Skyrizon Aviation - «Мотор Січ» співпрацювала з 2015 року, які окрім закупівель обладнання, були зацікавлені отримати технічну документацію та розробки українців для власного авіабудування. В цьому аспекті проти угоди з китайцями виступили США – Україна розраховує на оборонну допомогу Вашингтона в той момент, як продає свої унікальні військові технології Китаю?
Продаж контрольного пакета акцій «Мотор Січі» китайцям (56%) відбулася в 2016 році, але через рік була зупинена СБУ. Далі були спроби оформити угоду за участю Укроборонпрому, а потім і холдингу українського олігарха DCH Олександра Ярославського, на що не було схвалення з боку Антимонопольного комітету України.
Відкрито проти продажу стратегічного об'єкта «іноземній державі» виступає президент Володимир Зеленський.
Сьогодні китайські акціонери, проти яких РНБОУ ввів санкції на початку року, судяться з Україною в міжнародному комерційному арбітражі – про захист інвестицій, сума позову 3,5 млрд доларів США. Китайський уряд офіційно підтримав позицію своїх інвесторів.
Початок націоналізації
Рішення про повернення об'єкта у власність України РНБОУ прийняв на засіданні 11 березня. Як повідомив секретар Ради Олексій Данилов, націоналізація «Мотор Січ» відбудеться найближчим часом, у конституційний спосіб, а інвестори отримають компенсацію. При цьому Данилов уточнив, що мова йде тільки про законні інвестиції:
«Якщо інвестиції йшли на Віргінські острови (місце реєстрації структур Beijing Skyrizon Aviation – прим.авт.), то треба з'ясовувати з Віргінськими островами ці відносини. Якщо інвестиції йшли на територію України, ці гроші заходили офіційно, на наші підприємства, через наші банки і ми розуміємо, хто це, що це публічна, відкрита ситуація, таким інвестиціям буде 100% захист держави. Захищати юрисдикції, які є офшорними, - у нас такого завдання немає»
секретар РНБОУЛідер фракції «Слуга народу» Давид Арахамія говорить про те, що в даний момент готується законопроект про націоналізацію підприємства.
Наслідки націоналізації
Україна захистить не тільки свої технології і робочі місця, якщо націоналізує «Мотор Січ», а й прихильність прозахідного курсу. Це позитивно вплине на відносини з Вашингтоном, які за часів Трампа були напруженими для обох країн. У той же час зв'язки з Китаєм можуть істотно охолонути.
Що стосується самого процесу повернення «Мотор Січі» у державну власність, це, як зазначає політолог Вадим Карасьов, «виправдано тільки в разі технологій і виробництв військово-промислового сектора». Проблемним в цьому сенсі може бути здатність влади управляти націоналізованим майном, вважає експерт:
«Проблема націоналізації активів полягає ще й в тому питанні, чи зможе досить корумпований державний апарат України управляти багатомільярдними активами націоналізованих об'єктів»
Держава зобов'язана виробити адекватний механізм приватизації та забезпечити якісний менеджмент заводу і стратегію його розвитку, каже Юрій Бутусов. Тоді націоналізація буде виправданою і в інтересах України.
Повернення «Донецькоблгазу» Курченка
Націоналізація ще однієї приватної компанії стала предметом розгляду на засіданні РНБОУ 11 березня - «Донецькоблгазу». Мотивація до такого рішення – розгляд інциденту щодо припинення поставок природного газу побутовим і комерційним споживачам Донбасу в зимовий період.
«Шляхом дослідження, яке ми провели в Апараті РНБО, з'ясувалося, що власниками «Донецькоблгазу» є дві компанії, які чомусь зареєстровані в Гонконзі. У їх відношенні буде проведена відповідна перевірка, і в разі виявлення тих чи інших порушень «Донецькоблгаз» буде повернуто до державної сфери управління найближчим часом»
секретар РНБОУЯк пояснює Юрій Бутусов, «Донецькоблгаз» «належить офшорним структурам і вважається в ЗМІ близьким до олігарха-втікача Сергія Курченка, який отримав з Москви повноваження контролювати промисловість і видобувні підприємства окупованої частини Донбасу».
Зареєстровані в Гонконзі Endless Moonlight Limited і Trading Field Limited володіють кожна по 24,95% акцій «Донецькоблгаз». Сьогодні ця компанія має борг перед «Нафтогазом України» в розмірі 2 млрд грн.
Націоналізація «Донецькоблгазу» стала б важливим прецедентом для всього газового ринку, кажуть експерти:
«Це було б прецедентом на українському газовому ринку і навіть таким кейсом, який покаже іншим власникам газорозподільних мереж те, що жартувати і безкарно накопичувати борги перед «Нафтогазом» або перед державою не варто, тому що це може закінчиться тим, що підприємство буде націоналізованим»
Епізод з відключенням регіону від газопостачання з боку «Донецькоблгазу» в опалювальний сезон Україна розглядає в ключі дестабілізації на Донбасі та зацікавленої в цьому російської сторони.
***
Що це? Початок «великої і справедливої націоналізації» або точкові ініціативи влади щодо стримування окремих сил впливу в Україні – покаже час. Наскільки системними і продуманими будуть подальші рішення РНБОУ і політична воля президента, також покажуть найближчі місяці.
Націоналізація будь-якого з цих об'єктів буде показовою не тільки в плані рішучості влади боротися з ворожою пропагандою або іноземним впливом, а й здатності ефективно управляти активами на благо суспільства та економіки. В сьогоднішніх реаліях це потужний виклик команді Володимира Зеленського.
