Минулого тижня відбулися чергове зібрання Тристоронньої контактної групи у Мінську з питань врегулювання на Донбасі. Крім традиційних учасників від України, Росії та ОБСЄ, зустріч пройшла за участю голови Офісу Зеленського Андрія Єрмака та заступника голови адміністрації Путіна Дмитра Козака.
Як виявилося, зміною формату переговорів справа не обмежилася. Сторони прийшли до того, щоб створити спільний Дорадчий орган, куди б увійшли представники України та ОРДЛО.
Що просувають у Мінську і які загрози це несе Україні – розбиралися детально.
Що за план пропонує Єрмак?
11 березня Тристороння Контактна група в Мінську підписала документ, що засновує Консультативну Раду при політичній підгрупі ТКГ. Функціонал цього органу включатиме консультування та політичні/правові рішення щодо ситуації на Донбасі, що випливає із оприлюднених файлів Мінської зустрічі:
Також дослівно сказано про те, що до «складу Ради з правом вирішального голосу» входять по 10 представників від України і ОРДЛО. А Росія, Франція, Німеччина та ОБСЄ отримують кожна по одному дорадчому голосу.
Іншими словами – зрівняння у статусі Києва і представників псевдо-республік, і виведення Росії за рамки сторони конфлікту. Власне – все те, чого прагне Кремль за роки війни в Україні.
Саме це положення викликало масу критики і в експертному середовищі, і в опозиції. Навіть група народних депутатів пропрезидентської «Слуги народу» зробила відкрите звернення до Володимира Зеленського із закликом не перетинати червоні лінії у переговорах.
«Це будуть люди з регіону»: роз'яснення Єрмака
Очільник офісу президента Андрій Єрмак бачить ініціативу по-іншому. А саме – залучення жителів ОРДЛО (не псевдо-властей) і населення територій Донецької та Луганської областей, які знаходяться під контролем України до спільного із Києвом обговорення проблем Донбасу. Правових наслідків створюваний орган нести не буде, запевнив голова ОП:
«Хочу підкреслити з повною відповідальністю, що ніяких кроків, які б сьогодні створювали правове поле для представників так званих ОРДЛО і їх визнання, не існує. Ні про які прямі переговори мова не йде»
голова Офісу президента На брифінгу 13 березня Єрмак підкреслив, що говорити Київ має намір саме із мирними жителями по обидва боки розмежування в рамках створюваної платформи для діалогу «з приводу питань, які узгоджені в пакеті Мінських домовленостей». У той же час, в який спосіб будуть відбиратися ці 10 чоловік від регіону, глава президентської канцелярії не пояснив.
Пізніше позицію Єрмака прокоментувала заступник голови пропрезидентської фракції Євгенія Кравчук:
«Червоні лінії не буде перейдено. Стороною переговорів була і залишається Російська Федерація. З ватажками бойовиків переговори ніхто не веде і вести не збирається»
Запевнення Єрмака не влаштували опозицію. П'ятий президент України Петро Порошенко назвав ініціативи «повзучою капітуляцією», а його колега по фракції Ірина Геращенко справедливо заявила про відсутність у новому плані будь-яких гарантій безпеки регіону:
«Дуже тривожним є той факт, що в заяві на тлі ескалації конфлікту на Донбасі, на тлі 15 загиблих тільки у березні – про безпеку немає ні слова. І навпаки – мова йде про визначення ще трьох місць для розведення»
народний депутат, фракція «Європейська солідарність»Коментар Кремля
Заступник адміністрації президента РФ Дмитро Козак, який поряд із Єрмаком поставив підпис під ініціативою створити «консультацію» при ТКГ, назвав ініціативу новим механізмом врегулювання на Донбасі і «переговорним майданчиком за участю країн нормандського формату і сторін конфлікту».
Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков прокоментував створення Ради лаконічніше:
«Це додатковий механізм, який покликаний підвищити ефективність роботи з пошуків шляхів вирішення проблеми Донбасу»
Представники угруповань «Л/ДНР» вважають ідею з Консультативною Радою згодою Києва на прямі переговори з Донбасом.
До останнього моменту ця позиція була чіткою червоною лінією Києва – ніякого визнання суб'єктності бойовиків. Що змінитися, якщо Консультаційна Рада буде створена, пояснюють експерти.
Загрози для України
Більшість аналітиків не впевнені у намірах влади. Дійсно, Консультаційна рада – це всього лише дорадчий орган при ТКГ і його рішення не мають юридичної сили. Але він покликаний вирішувати найгостріші політичні питання Донбасу – вибори, особливий статус регіону, правки до Конституції.
І якщо раніше представники ОРДЛО були присутні на зустрічах в Мінську як спостерігачі, то зараз їх статус підвищують до безпосередніх учасників з правом голосу:
«Україна і ОРДЛО матимуть рівноцінне представництво (по 10 представників) в однаковому статусі, з правом «вирішального голосу». Крім того, вони паритетно вибирають своїх заступників для модератора зустрічей Ради, яким буде представник ОБСЄ. Тобто Росія виводиться зі сторони конфлікту: вона стає спостерігачем поряд із представниками Німеччини та Франції. Зате створюється формат двосторонніх консультацій і прийняття рішень між Києвом і ОРДЛО. Але ж це і є прямі переговори, які Київ 5,5 років називав неприпустимими!»
«Спадщина» Порошенка
На подібне «звинувачення» у Андрія Єрмака є свій аргумент. Україна частково визнала «Л/ДНР» ще тоді, коли підписувала Мінські угоди при Порошенкові:
«Ці домовленості, як ви знаєте, ми отримали у спадок, але це зобов'язання нашої країни ... Так ось, згідно із цими домовленостями, ми взяли на себе зобов'язання узгодити кілька питань, а перш за все конституційну реформу в частині децентралізації, і питання, що стосуються місцевих виборів з представниками, підкреслюю, окремих районів Донецької та Луганської областей України в рамках Тристоронньої контактної групи. Тобто існує необхідність узгодження цих питань»
голова Офісу президента Подібну аргументацію припускає політолог Володимир Фесенко:
«На жаль, де-факто, хоча і не прямо, цей статус суб'єктності сепаратистів зафіксований у Мінських угодах (пункт 12 Мінських угод). До речі, саме рішення про можливе створення «Консультативної ради» - це виконання цього пункту угод»
Непряма суб'єктність та важливі наслідки
Разом з тим, експерт вважає, що майбутня Рада цю непряму суб'єктність зміцнює:
«Ідея «Консультативної ради» у запропонованій формі посилює цю суб'єктність, особливо представництво по 10 учасників від України і ОРДЛО із правом вирішального голосу. До того ж, якщо в ТКГ представники ОРДЛО мають формальний статус спостерігачів, хоча насправді у повному обсязі беруть участь у переговорах, то в рамках «Консультативної ради» вони матимуть рівнозначний переговорний статус. Підсилює цю суб'єктність і формулювання «уповноважений представник» ОРДО і ОРЛО. І це помилка. Це не легалізація так званих «ДНР і ЛНР», про яких немає ні слова у підписаному 11 березня документі, але це надмірна поступка на їх користь»
Багато в чому суть майбутньої Ради, якщо її таки приймуть, а це може статися на найближчій зустрічі у Мінську 25 березня, буде залежати від деталей. Андрій Єрмак – досвідчений юрист і адвокат. Тому він точно знає, як можна трактувати написане під різним кутом зору.
Якщо розглянути мету залучення у переговорний процес тієї частини жителів регіону, які вимушено покинули свої домівки, але є мирними жителями краю, та проукраїнськи налаштованими, тоді це дійсно цікаво з позиції збалансування проросійської (прокремлівської) думки від імені Донбасу.
Таке можна розглядати як діалог жителів з офіційним Києвом. Але відкритим залишається питання, як це реалізувати таким чином, щоб, принаймні, не посилювати суб'єктність ОРДЛО в Мінську? Не кажучи вже про будь-який офіційний статус.
З іншого боку, ініціативи Єрмака готувалися непублічно. І певна таємничість завжди насторожує. До того ж, схвалення з боку заступника Путіна Козака викликає занепокоєння. Експерти пригадують подібні дорадчі проекти, які цей політик у нульові роки просував для Молдови та визнання статусу Придністров'я:
«Це та помилка, вчинена у свій час Кишиневом у врегулюванні придністровського конфлікту, яку експерти настійно закликали Київ не повторювати. Росія є агресором, і за допомогою даного формату отримує підтвердження своєї мантри «настамнєт» і вмощується за стіл переговорів у якості «посередника», а не учасника конфлікту»
Україна поки що ще нічого не підписала. І у президентської адміністрації є час «на подумати» перед тим, як приймати остаточне рішення, враховуючи думку суспільства та позиції експертів. Якщо ж країна підпишеться під Консультативною радою, це буде мати як юридичні, так і політичні наслідки, вважає екс-представник України в ТКГ Роман Безсмертний:
«У політичному сенсі це рішення означає руйнування клубу «друзів України» в світі. У правовому – по суті це є визнанням сторонами конфлікту представників ОРДЛО і України. І виведення Росії за рамки конфлікту, переведення її у статус спостерігача, а можливо навіть миротворця. Якщо подивитися резолюції Радбезу ООН, рішення Генасамблеї, ЄС, Європарламенту, в рамках ТКГ сторонами конфлікту завжди були Україна і Росія. А вирішувалися питання за посередництва ОБСЄ. Змістом нових документів є переговорний процес між Києвом і Донецьком та Луганськом, останні там виступають як якесь незрозуміле об'єднання»
Подібної думки дотримується і Володимир Фесенко, застерігаючи Київ від прямих переговорів із сепаратистами:
«У разі прямих переговорів бойовики виступатимуть у статусі рівнозначного суб'єкта, і вимагатимуть особливий статус саме для своїх «республік» з його закріпленням у Конституції України. Для нас це неприйнятно, тому що означатиме непряму федералізацію державного устрою України і призведе до посилення впливу Росії на внутрішньо-українські справи (через дві ці «республіки»)»
Експерти рекомендують Єрмаку і президенту Зеленському відмовитися від ідеї створення Консультативної ради. Замість цього, наполягати на тому, що стороною конфлікту на Донбасі є і залишається Росія:
«Принципово важливо: деякі експертні консультації для супроводу Мінського процесу можуть мати місце. Але тільки під крилом України і Росії як сторін конфлікту. Росія у свій «експертний» пул може запросити також представників ОРДЛО, як вона зараз робить в ТКГ. Жодного нового статусу представникам ОРДЛО для цього не потрібно»
***
У нової влади України вже були ситуації, коли громадський резонанс і незгода впливали на позиції по Донбасу у переговорах з Росією. І Зеленському особисто доводилося підтверджувати червоні лінії та непоступливість у національних інтересах перед агресором. Можливо, так буде і цього разу. І Київ формально збереже усі попередні принципові позиції.
Якщо ж в умовах загальної стурбованості через пандемію коронавірусу та відволікання уваги суспільства на проблеми здоров'я влада намагається проштовхнути свідомо програшні позиції, варто владі нагадати, Україна – не Росія. Це там суспільство мовчазно проковтнуло конституційну реформу з обнуленням термінів Путіна, що сьогодні, 16 березня, визнав законним Конституційний Суд РФ.
