Магія художниці Олександри Гордієць: затишні куточки старих міст, сила Роду і живі пейзажі

У наш час технологій, інформаційної насиченості і постійного поспіху нам дуже часто не вистачає родинного тепла, затишку, чистих емоцій і натхнення, які доступні лише у подорожі або наодинці з природою. Тож сьогодні ми вам розповімо про київську художницю Олександру Гордієць, творчість якої охоплює усе те, чого нам не вистачає у буденному житті, особливо у мегаполісі.

За останні кілька десятків років Олександра знайшла визнання як в Україні так і за її межами. Її пейзажні роботи – це результат численних подорожей нашою Батьківщиною та щирого захоплення художницею світом навколо неї. Безпосередність сприйняття, вміння вдихнути піднесений сонячний настрій або наповнити магією і куточок старого міста – все оживає під її вправним пензлем

«Художники, яким цікаво абсолютно все (а саме до цього щасливого типу творців належить Олександра Гордієць), насправді чи не найсуворіше за всіх інших підходять до важливого питання про вибір натури. Критерії для моря і гір поки що облишимо. А для старих будинків і вулиць таким критерієм, схоже, є затишок. Затишок (будинку чи навіть єдиного вікна) означає зазвичай солідний вік — на те, щоб по-справжньому обжитися, потрібен чималий час. Зрозуміло, затишок має на увазі і мальовничість — проте гарний художник володіє здатністю бачити її майже всюди. І, крім того, — затишок означає таємницю, будь то таємниця чужих, без нас і поза нами прожитих біографій, чи майже метафізична таємниця найстарішого будинку — його власного тихого життя. При цьому сумні нарікання з приводу нерозгаданості і, в принципі, недосяжності всіх цих таємниць Олександрі Гордієць абсолютно не властиві. Своїми старими будинками вона розпоряджається владно і майже зухвало (проте, точно так само вона не церемонитися з морями та горами). Вона наділяє їх тією історією, яку вважає за потрібне», - пише відомий мистецтвознавець Оксана Ламонова, характеризуючи творчість Олександри Гордієць.



У творчій манері художниці варто відзначити максимальну точність у зображенні архітектурних мотивів міст з художньою імпровізацією, яка створює атмосферу і драматургію. Так народжується «хімія», яка відтворює дух місця, «де живуть спогади і блукають тіні минулого». Окремо варто відзначити її особливі взаємини зі світом природи. Пейзажі, народжені Олександрою,  сповнені життям. Це враження «підсилюється динамічністю письма, використанням чистих кольорів, тонким нюансуванням співвідношень кольору і тону».

«Але хіба пояснять ці технічні прийоми, звідки з'являється відчуття солоного вітру на губах - той справжній смак повітря з моря, коли дивишся на кримські пейзажі Олександри?», - зауважують організатори однієї з виставок художниці.

Також мистецтвознавці, знайомі не тільки з творчістю Олександри, а і як з особистістю, відзначають широкий кругозір, різноманітні таланти і інтелектуальність авторки картин. І це не дивно, адже вона пише гори і море, натюрморти і портрети, цілі цикли про українські звичаї і свята. А також «знімає фільми і ставить вистави; стрибає з парашутом, плаває з аквалангом, їздить верхи, грає на шести музичних інструментах і об’їздила півсвіту».

Масштаб таланту художниці почав розкриватися ще під час навчання у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури  у Києві. Ще до закінченні вишу вона неодноразово була учасницею всеукраїнських та зарубіжних художніх виставок, починаючи з 1996 року. Олександра продовжує працювати у галузі станкового живопису. Її роботи часто зображують поезію плину життя, тайну й урочистість свята, духовну і фізичну краса людини.

 

«Спокій і рівновага домінують у картинах Олександри Гордієць. Її роботи просякнуті ліризмом і ніжною щирістю, а досконала манера письма, ритми і композиційна побудова варіюються залежно від поставленого завдання. Колористика змінюється в полотнах від таємничого витонченого мерехтіння і тонкого нюансу до мажорного звучання контрастних відкритих кольорів, що створюють святковий піднесений настрій. Олександра Гордієць у своїх творах, починаючи з дипломної роботи в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури «Пісня Роду» (2002), в тематичних картинах «Великдень» (2002), «Син народився» (2002), «Коляда» (2003), циклі «Свято Роду» прагне відтворити внутрішній світ людини, що живе в гармонії з космосом за традиціями свого народу. Цікаву паралель проводить Олександра, зіставляючи поняття РОДИНА – РІД – НАРОД», - пише мистецтвознавець Наталія Шидловська.



І що б не було зображено на полотні – гори чи море, тематичні сюжети чи натюрморти, портрети людей чи будинків - в кожній картині вона сама, Олександра Гордієць, така щира та емоційна, а загалом, надзвичайно цілісна і справжня, як і її картини, які ми тепер неодмінно впізнаємо серед інших.