У недалекому 2019 році Національний банк України прийняв постанову № 02.01.2019 № 5, якою було затверджено «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті».
Але як часто буває, прогресивні кроки одного ліберального державного органу йдуть у розріз зі совково-нафталіновим підходом до регулювання діяльності в певній сфері інших.
У ПКУ визначено досить обширний перелік варіантів, коли іноземна компанія прирівнюється до постійного представництва. Однак податковий кодекс потребує змін з чітким розмежуванням застосування оподаткування.
Відповідно до положення пункту 14.1.193 статті 14 Кодексу юридична особа-нерезидент, яка на території України має постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність відповідає визначенню постійного представництва нерезидента в Україні.
Згідно з пунктом 69.1 статті 69 Кодексу, банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків – юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно-правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах.
Слід зазначити, що із набуттям з 07.02.2019 чинності Законом України від 15 травня 2018 року N 2418-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння залученню іноземних інвестицій" та Законом України "Про валюту і валютні операції" юридичні особи-нерезиденти, які не зареєстровані та не підлягають реєстрації в Україні набули право відкривати рахунки в банках України.
Відповідно до частини 15 розділу І Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. N 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 р. за N 1172/8493 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 01.04.2019 р. N 56) (далі – Інструкція), банки відкривають рахунки юридичним особам-нерезидентам та представництвам юридичних осіб-нерезидентів в Україні (включаючи представництва іноземних інвесторів за угодами про розподіл продукції на території України) за умови подання копії документа про їх взяття на облік у контролюючому органі. Ця вимога не поширюється на рахунки іноземних інвесторів (фізичних і юридичних осіб, банків), номінальних утримувачів та кореспондентські рахунки, що відкриваються банкам-нерезидентам у банках України.
Згідно з пунктом 64.5 статті 64 Кодексу та пункту 8 розділу II Порядку подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до контролюючих органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.08.2015 р. N 721, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 04.09.2015 р. за N 1058/27503 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 09.07.2019 р. N 292), взяття на облік юридичних осіб-нерезидентів, які планують відкрити рахунок в банку, здійснюється на підставі відповідної заяви та копії витягу з торговельного, банківського або судового реєстру, виданого в країні реєстрації іноземної компанії, організації та легалізованого в установленому порядку, якщо іншого не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, що супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.
Постійне представництво нерезидента в Україні до початку своєї господарської діяльності стає на облік у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із положеннями пункту 133.3 статті 133 Кодексу, постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації в контролюючому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.
Отже, нерезиденти можуть здійснювати господарську діяльність на території України через постійні представництва та після взяття їх на облік (реєстрації платниками податку на прибуток) у контролюючих органах. При цьому господарська діяльність має здійснюватися нерезидентом через постійне представництво, у тому числі здійснення платежів, пов’язаних з господарською діяльністю нерезидента, через рахунки відкриті в банках такими постійними представництвам.
Юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України, а також постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників, є платниками на прибуток - нерезидентами (підпункти 133.2.1, 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 Кодексу).
Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку й за ставками, визначеними пунктом 141.4 статті 141 Кодексу.
Перелік таких доходів визначено підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу.
Стосовно операцій, які можуть проводити нерезиденти згідно постанови НБУ:
Відповідно до п. 127 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою НБУ № 5 від 02.01.2019 року.
За поточними рахунками в іноземній валюті юридичних осіб-нерезидентів здійснюються такі операції:
1) розрахунки з резидентами за експорт/імпорт товарів (продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу/оплатної передачі);
2) розрахунки з резидентами за договорами позики, що пов’язані з виконанням боргових зобов’язань перед власником рахунку за залученою резидентом-позичальником позикою (повернення позики, сплата процентів та інших платежів, установлених договором позики);
3) пов’язані зі здійсненням іноземних інвестицій в Україну та їх поверненням (включаючи повернення прибутків, доходів, інших коштів, одержаних від інвестиційної діяльності іноземних інвесторів в Україні);
) зарахування коштів, отриманих власником рахунку у зв'язку з продажем його цінних паперів, нерухомості, корпоративних прав та інших об'єктів права власності в Україні, що не мають для власника рахунку статусу об'єктів іноземного інвестування в Україні, а також отримання власником рахунку за такими об'єктами доходів, прибутків та інших коштів;
4) на підставі рішень судів або рішень інших органів (посадових осіб), які підлягають примусовому виконанню;
5) щодо сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів;
6) з переказу коштів з/на власних(і) рахунків(и) цього нерезидента, відкриті в банках України/за кордоном;
7) з розміщення вкладів (депозитів) та повернення коштів за такими операціями, включаючи проценти за вкладами (депозитами), а також за залишками коштів на їхніх рахунках;
8) з переказу коштів з/на поточних(і) рахунків(и) інших нерезидентів-юридичних осіб в Україні;
9) з переказу коштів з/на рахунків(и) інших нерезидентів за кордоном;
10) із торгівлі іноземною валютою;
11) з переказу коштів на/з поточний(ого) рахунок(ку), відкритий(ого) власному представництву в Україні;
12) з зарахування процентів, нарахованих за залишками коштів на власному інвестиційному рахунку;
13) з зарахування коштів, що були раніше помилково переказані з цього рахунку, а також повернення помилково отриманих коштів;
14) операції (перекази), що дозволені цим Положенням для здійснення з/на поточних(і) рахунків(и) резидентів на/з рахунки(ів) нерезидентів за кордоном та інші.
Отже, у перспективі існує ризик прирівняння органами ДПС іноземних компаній та прирівняння доходу таких компаній до доходу отриманого на території України. Що, у свою чергу, погано впливає на інвестиційний клімат, а з іншого – не дає перетворитись Україні на щось подібне до Латвії, в якій будь-яка компанія з офшорних списків могла відкрити рахунок та здійснювати розрахунки.
Матеріал опубліковано мовою оригіналу.
