Ні Манчестерський університет, ні жоден інший навчальний заклад Британії не обмежував вживання слів «батько» і «мати».
Низка українських і навіть західних ЗМІ маніпулюють, висвітлюючи ґендерні питання. Ця тема надто чутлива і нерідко викликає палкі суперечки у суспільстві. А журналісти тим користуються, адже це збільшує перегляди. Клікбейт у чистому вигляді. Тому в новинах нерідко свідомо замовчують, а інколи навіть перекручуюють частину інформації.
Як же було насправді? Ну, по-перше, ні сам Манчестерський університет, ні жоден інший університет Великобританії, НЕ обмежував вживання слів «батько» і «мати». Ці «поради» прописані у внутрішньоуніверситетському циркулярі щодо етики поводження і спілкування, який має суто рекомендаційний характер і нікого ні до чого не зобов’язує.
По-друге, вони стосуються тільки співробітників — суто для ділового спілкування. Про це деякі журналісти чомусь «забули» сказати.
Замість використання ґендерно-означеної номінації, там радять вживати слово parent (один із батьків) чи guardian (опікун) http://bit.ly/3lqVYAe
Наступ на свободу слова і рух до «ґеїфікації»? А от і ніт. На цю проблему звернув увагу письменник і перекладач Остап Українець. Його повний розбір читайте за посиланням http://bit.ly/3lmmz1b
Ми ж перекажемо суть.
Так от, слова «parent» і «guardian» вже далеко не перше століття є нейтральною заміною, якщо треба позначити одного з батьків. Так само є слово на позначення родича першого порядку без прив’язки до статі — sibling. Але в українській таких понять майже немає через фіксовану категорію роду. Тому у нас це багато хто сприймає як наругу над мовою.
Насправді, як пише Українець, це наруга хіба над мовною еквівалентністю. Бо слово «parent» має прагматичну семантику «виховник» і етимологічну семантику «предок». В українській мові обидва слова є, але жодне з них нееквівалентне, тому англійське «parenting» українською має всі шанси стати «батьківством», якщо контекст дозволить.
«Найкраще навіть не те, що британські консерватори та українські знавці англійської стилістики обурились пропозицією заміни, яка не просто існує століттями (з середини 17, коли що), а ще й натурально вживається в Академії та просто офіційному мовленні саме для того, щоб уникнути прив’язки до ґендеру», — стверджує Українець.
Навіщо взагалі ці мовні викрутаси? — обурюються в соцмережах деякі коментатори. Остап пояснює це на власному прикладі — він з неповної сім’ї. Тому в порадах уникати спрямованої лексики (а йдеться передусім про спілкування зі студентами) він бачить турботу про цих людей і про сиріт.
«Такий слововжиток є передовсім їх інклюзією в публічне поняття «сім'ї». Нормативними засобами англійської мови», — наголошує він.
Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.