Близькосхідна криза, спровокована протистоянням США та Ірану, змінює розстановку геополітичних пріоритетів у світі. Європа, яка фактично не має достатнього впливу на деескалацію, знову розраховує на Росію, як ключову і стримуючу силу в Перській затоці.
Такі висновки можна зробити з візиту канцлера Німеччини Ангели Меркель до Володимира Путіна у Кремль 11 січня. Примітно, що гострі теми двосторонніх відносин і у питаннях загальноєвропейської безпеки сторони вважали за краще не піднімати на камеру. До чого прийшли давні союзники і як це може відбитися на Україні?
Підсумки переговорів 11 січня у Кремлі
Крім цього на порядку денному зустрічі стояли питання завершення «Північного потоку-2» і вирішення на Донбасі. Судячи із підсумкової прес-конференції, газова тема і Східна Україна – відійшли на другий план.
Ядерній угоді з Іраном – так, ядерній зброї в Ірані – ні
Як заявила Ангела Меркель, щодо ескалації на Близькому Сході ФРН та РФ єдині в позиції:
«Ми обговорили ситуацію в Ірані і прийшли до єдиної думки, що треба робити все, щоб зберегти ядерну угоду з Іраном. Німеччина переконана в тому, що Ірану не варто мати ядерну зброю. Тому ми приймемо усі дипломатичні засоби, щоб зберегти договір, який, безумовно, не є повним і досконалим, але він включає в себе зобов'язання для всіх сторін. Ми б хотіли його зберегти»
канцлер НімеччиниМеркель виступила за те, щоб розслідування авіакатастрофи літака МАУ під Тегераном, в результаті ураження його ракетою іранського ППО, пройшло за участю усіх залучених країн.
«Відносно Ірану ми також докладемо всіх зусиль по боротьбі з тероризмом, для зниження напруження обстановки в регіоні»
канцлер НімеччиниЯкраз для останньої мети Європі і потрібна Росія. Щоб просунути переговорний процес з Іраном і при цьому зберегти ядерну угоду-2015, необхідний сильний посередник. Європейці бачать Путіна на місці такого лідера.
На думку деяких експертів, європейська дипломатія продемонструвала нездатність самостійно ефективно впливати на Близький Схід. А дії президента США Дональда Трампа тільки посилили роль Росії в регіоні.
Довіру до Сполучених Штатів як надійного і прогнозованого союзника підірвано. Трамп в односторонньому порядку вийшов з ядерної угоди у 2018 році і без узгодження з європейськими партнерами наказав знищити іранського генерала Кассема Сулеймані.
Така поведінка глави Білого Дому підштовхує Європу шукати союзництва з Москвою. Розрядити напруження, як висловилася Ангела Меркель, можливо при політичному втручанні Кремля у близькосхідний конфлікт для його деескалації.
Разом з тим, Європа і Берлін зокрема намагається зберегти певну першість у врегулюванні східних проблем.
Ангела Меркель: «Лівія не повинна піти шляхом Сирії»
Ця позиція також була представлена на спільній прес-конференції Путіна і Меркель в Москві. Головним чином, громадянський конфлікт у Лівії, де ворогують війська «Лівійської національної армії» на чолі з генералом Халіфою Хафтаром (підтримує Росія) з урядовими військами національної згоди прем'єра Фаїза Сараджа (підтримує Туреччина), не повинен перерости у кровопролиття за прикладом Сирії.
З метою врегулювання Німеччина ініціює проведення міжнародної конференції по Лівії під егідою ООН у Берліні, де повинні бути представлені протиборчі лівійські сторони. Росія підтримує цю місію. Успіх конференції вигідний і Путіну для його іміджу «миротворця», і Німеччині, яка намагається зберегти вплив на близькосхідні проблеми.
«Ця конференція може бути тільки відправною точкою у вирішенні конфлікту. У той же час необхіднно уникнути, щоб занадто багато країн ззовні впливали на ситуацію, а лівійські інтереси при цьому виявилися на задньому плані»
канцлер Німеччини«Іх там нєт»: Путін про Лівію
В контексті Лівії дуже цікава відповідь Володимира Путіна на запитання журналістів про участь російської ПВК «Вагнера» у конфлікті:
«Якщо там і є російські громадяни, то вони не представляють інтересів Російської держави і грошей від Російської держави не отримують. Взагалі в зоні конфлікту багато всяких найманців, в тому числі за нашими даними, значну кількість найманців перекинуто з Ідлібської зони (непідконтрольна режиму Башара Асада частина Сирії – прим.авт.)»
президент РосіїНам, в Україні, позиція Путіна «іх там нєт» - добре знайома по Криму і Донбасу. Про те, як до цього ставляться європейці в світлі лівійського протистояння, описує експерт «Німецької Хвилі» Гюнтер Майєр:
«Що стосується можливої активності бійців ПВК «Вагнера» у цій країні, то їх чисельність в регіоні, за оцінками, настільки мала, що Захід дозволяє собі досі «ніяк не реагувати» на подібні повідомлення»
У разі якщо Володимир Путін досягне цілей Європи на Близькому Сході, можна тільки здогадуватися, на що ще готова «ніяк не реагувати» Європа щодо агресивної зовнішньої політики Росії.
Вимушене зближення Москви і Берліна як висновок для України
Проблеми анексії Криму і російської війни на Донбасі стали яблуком розбрату у відносинах Росії і Німеччини протягом останніх кількох років. Однак українське питання на тлі близькосхідної ескалації і зовнішньої політики Трампа посувається на задній план.
На переговорах 11 січня сторони підняли тему врегулювання на Донбасі у підсумковій прес-конференції, відзначивши, що будуть дотримуватися узгодженого плану на Нормандській зустрічі в Парижі від 9 грудня 2019. В той же час, чергового принципового перемир'я на сході України так і не досягнуто. Що канцлер Німеччини скромно називає «складнощами» на шляху до миру.
Путін наполягає на змінах до Конституції України про особливий статус регіону і заявляє про Мінські угоди як «безальтернативну основу для нормалізації ситуації на Донбасі».
«Північний потік-2» буде завершено
Питання завершення газопроводу також виявилося не першорядним. І тим не менше, чіткий загальний посил Німеччини і Росії полягає в тому, що сторони, всупереч санкціям США, зроблять все, щоб запустити цей трубопровід по дну Балтійського моря і в обхід України:
«Ми говорили про проект «Північний потік-2». Цей проект за допомогою нового європейського законодавства легітимізовано. Нам потрібно довести його до кінця ... Ми вважаємо, що екстериторіальні санкції – це неправильний шлях і тому ми в подальшому будемо підтримувати цей проект, як ми це робили і в минулому»
канцлер НімеччиниПутін упевнений, що Росія зможе добудувати газопровід самостійно. Хоч і визнає, що це відкладає дату фіналізації та введення в експлуатацію. Ймовірна дата запуску – кінець 2020 – початок 2021 року, за словами російського лідера.
Однодумність та зближення Берліна і Москви з багатьох питань само по собі є сигналом для України. У поточних геополітичних умовах сторони шукають взаємовигоди, залишаючи за дужками учорашні гострі протиріччя:
«Хоча Ангела Меркель і Володимир Путін не дружать, вони є партнерами в економіці і в політиці. Обидва лідери зараз, ймовірно, є ближче, ніж будь-коли раніше – незважаючи на санкції ЄС щодо Росії, вбивство чеченського польового командира в Берліні, не дивлячись на анексію Криму і конфлікт на Донбасі, а також усі політичні розбіжності. Меркель потребує Путіна, а Європа – Росії»
Європа готова шукати підтримки у агресора і головного «дестабілізатора» європейкої безпеки, закриваючи очі на багато гріхів Кремля в обмін на вигідні геополітичні цілі. Ця та реальність, з якою нашій країні доводиться зіткнутися на самому початку майбутнього десятиліття. Виходячи з цієї реальності, Україні належить переглянути багато що у зовнішніх пріоритетах та орієнтирах.
