Зі зміною адміністрації в Білому Домі рішуче змінилася тональність спілкування між США та Росією. Новий президент Джо Байден щодо Москви воліє називати речі своїми іменами – агресора агресором і вбивцю – вбивцею.
На відміну від свого попередника і багатьох європейських колег Байден не має жодних ілюзій щодо Володимира Путіна. При цьому він демонструє прагматичний підхід до необхідності діалогу з Кремлем. У тих сферах, які становлять взаємний інтерес. Як будується цей діалог і яке місце в ньому відводиться Україні, уздовж кордонів якої Росія продовжує концентрувати війська і нагнітати відкрите військове протистояння, ми розібралися у спецтемі.
Початок діалогу: батогом і пряником
Але ескалація уздовж наших кордонів і війна на Донбасі – далеко не єдина складна тема в стосунках Росії і США. Москва неодноразово давала приводи Вашингтону звертати на себе увагу кібератаками на американську інфраструктуру і втручанням у вибори. Як і приводи реагувати на загрози реальними і стримуючими контрзаходами. Чим і стали чергові антиросійські санкції, введені Байденом 15 квітня.
У своїй промові з приводу санкцій лідер США дав зрозуміти, що за атаки на інтереси його країни Кремль заплатить. Але, при цьому, Вашингтон готовий вести діалог і співпрацювати з Москвою на глобальні теми, такі, як роззброєння, клімат і контроль пандемії.
Байден ще раз підкреслив, що хотів би прогнозованих, стабільних і конструктивних відносин з Москвою. І що цікаво, ці відносини можуть бути такими в глобальному контексті.
Чи здатна Росія до конструктиву?
Якщо згадати, то перша особиста розмова двох президентів відбулася за ініціативою американця практично відразу після інавгурації. І почалася вона дійсно конструктивно, з продовження на п'ять років двостороннього Договору про стратегічні наступальні озброєння (СНО-III).
Цей документ стримує озброєння США і Росії, щоб сумарно вони не перевищували 700 міжконтинентальних балістичних ракет, балістичних ракет на підводних човнах і стратегічних бомбардувальниках, 1 550 боєголовок і 800 розгорнутих і нерозгорнутих пускових систем. За часів Трампа домовитися про продовження договору не виходило довше року, через суворі умови, які його адміністрація виставляла Кремлю.
Байден зумів вирішити це питання, знявши з порядку денного найбільш неприйнятні для Путіна вимоги. Але в цілому, пролонгація цього договору дозволила США і РФ залишатися в рамках колишніх принципових зобов'язань.
Тобто, в теорії і зрідка на практиці, як виняток з правил, Росія може вести себе конструктивно. Інше питання, що практично завжди вона вибирає іншу стратегію комунікації із зовнішнім світом: агресію, конфронтацію, дестабілізацію і саботаж в різних регіонах, що показує поведінка Кремля щодо України зокрема.
На відміну від свого попередника, Байден ще з першої розмови підняв токсичні для Кремля питання: хакерські атаки, втручання в американські вибори, отруєння російського опозиціонера Олексія Навального та український суверенітет. Ще тоді дав зрозуміти Путіну, що відповідати за посягання на національні інтереси США доведеться.
Коли Москва з початку 2021 року розгорнула масовану кампанію по ескалації військової напруги вздовж спільних кордонів з Україною і на Донбасі, Вашингтон неодноразово закликав Росію до деескалації. Ставлячи Кремль до відома про те, що за військове загострення в нашій країні також доведеться заплатити.
Певного драматизму у відносини між Кремлем і Білим домом додала згода Джо Байдена з тим, що Володимир Путін – це вбивця.
Новий дзвінок, пропозиція зустрічі і санкції
Продовжуючи стягувати до України війська, Путін діє підступно. Підготовка ґрунту для прямого вторгнення на територію суверенної держави є неприпустимою і матиме свою ціну для Росії. Приблизно в такій тональності виходять заяви багатьох західних країн, включаючи США, Канаду, Великобританію і Брюссель на різних рівнях практично щодня.
Разом з тим, багато експертів звертають увагу на той факт, що нагнітаючи військове протистояння з Україною, російський лідер домагався уваги Заходу. І зокрема – Джо Байдена, який у новій телефонній розмові запропонував Путіну особисту зустріч.
Володимир Путін домігся уваги свого американського колеги. Звичним деструктивним способом. Паралельно з цим отримавши нові санкції – заборону американським компаніям укладати угоди з російським держборгом на первинному ринку – за кібератаки, спроби вплинути на вибори і окупацію Криму. США також вислали 10 російських дипломатів.
Примітно, що Москва готується до цієї зустрічі, яку сторони домовилися організувати в одній з країн Європи. Також відомо, що Путін візьме участь у кліматичному саміті, який пройде в онлайн-режимі 22-23 квітня, з ініціативи американської сторони.
Іншими словами, залучення Росії до діалогу відбувається. Можна припустити, що главі Кремля пропонують обмін: місце за столом світових лідерів у вирішенні глобальних проблем людства в обмін на зниження конфронтації уздовж кордонів з Україною. «Свято» для російської пропаганди, як висловилися деякі експерти. Що вибере Володимир Путін?
Перспективи діалогу
Головною проблемою діалогу з Росією є те, що її дії, щодо України зокрема, до кінця не зрозумілі. За останній місяць сценаріїв розвитку ситуації загострення експерти називали десятки. Від брязкання зброєю з метою демонстрації сили для політичного тиску на Київ, визнання псевдо-республік – до підготовки прямого вторгнення і захоплення частини нових територій. Реальних цілей не розуміє ніхто, тому періодично до Кремля звертаються за роз'ясненнями про наміри.
Перспективи діалогу Байдена з Путіним складно прогнозувати, так як самого Путіна складно інтерпретувати з точки зору політичної доцільності, прагматики і дипломатії. Про що свідчить, наприклад, свіжий дипломатичний скандал Росії з лояльною до Кремля Чехією, наслідком чого стала втрата великого контракту на атомну електростанцію на території цієї європейської держави. Що говорити про Україну, яку російський лідер не може переламати останні 7 років війни?
Відповідаючи на питання, наскільки успішною можна вважати тактику Байдена щодо стримування Росії, варто звернути увагу на події останніх кількох днів. З моменту оголошення американських санкцій та запрошення Путіна на зустріч, Росія криміналізувала політичну силу Олексія Навального (позов прокуратури про визнання екстремістською організацією), блокувала вхід кораблів в Азовське море, тимчасово ввела обмеження на польоти над окупованою частиною Криму і Чорним морем. Станом на 20 квітня біля українських кордонів стоять понад 100 тисяч російських військ.
Тобто, видимих ознак деескалації та зниження градуса напруги не відбувається. І не тільки стосовно українського питання. Але, на думку експертів, майбутній саміт Байдена з Путіним поставив на паузу загострення біля кордонів з Україною.
Як пише The Economist, Кремль переслідує в Україні цілі «дипломатії примусу». Подібний принцип можна застосовувати і до самої Росії – схоже саме на цьому постулаті тримається тактика Джо Байдена, який за 90 днів свого президентства встиг побувати «хорошим» і «поганим копом» для Путіна в одній особі.
Посилити майбутній діалог країн на користь Києва варто за рахунок узгодження спільних позицій і червоних ліній по Україні між дипломатичними каналами Київ-Вашингтон, щоб виключити різночитання і маніпуляції, до яких вдається Росія у складних для неї темах. А поки що світ чекає звернення Володимира Путіна із посланням до Федеральних Зборів 21 квітня, на якому, як очікується, лідер Росії прояснить свої наміри щодо України і відносин із Заходом на найближчу перспективу.