$ 38.08 € 41.49 zł 9.64
+9° Київ +9° Варшава +10° Вашингтон
Місце України в діалозі Байдена з Путіним: про що говоритимуть США з агресором

Місце України в діалозі Байдена з Путіним: про що говоритимуть США з агресором

20 Квітня 2021 19:36

Зі зміною адміністрації в Білому Домі рішуче змінилася тональність спілкування між США та Росією. Новий президент Джо Байден щодо Москви воліє називати речі своїми іменами – агресора агресором і вбивцю – вбивцею.

На відміну від свого попередника і багатьох європейських колег Байден не має жодних ілюзій щодо Володимира Путіна. При цьому він демонструє прагматичний підхід до необхідності діалогу з Кремлем. У тих сферах, які становлять взаємний інтерес. Як будується цей діалог і яке місце в ньому відводиться Україні, уздовж кордонів якої Росія продовжує концентрувати війська і нагнітати відкрите військове протистояння, ми розібралися у спецтемі.

Початок діалогу: батогом і пряником


Багато експертів прогнозували активізацію США у підтримці України на тлі триваючої російської агресії після приходу Байдена. Багато в чому ці прогнози виправдали себе, так як президент-демократ особисто приділяє увагу українському порядку денному.

«Дуже важливо, що президент США – принаймні, на цьому етапі – готовий особисто залучатися до комунікації з Україною і про Україну, не делегуючи українське досьє під ключ комусь із адміністрації, як це робив Обама»

Альона Гетьманчук,

експерт-міжнародник


Але ескалація уздовж наших кордонів і війна на Донбасі – далеко не єдина складна тема в стосунках Росії і США. Москва неодноразово давала приводи Вашингтону звертати на себе увагу кібератаками на американську інфраструктуру і втручанням у вибори. Як і приводи реагувати на загрози реальними і стримуючими контрзаходами. Чим і стали чергові антиросійські санкції, введені Байденом 15 квітня.

У своїй промові з приводу санкцій лідер США дав зрозуміти, що за атаки на інтереси його країни Кремль заплатить. Але, при цьому, Вашингтон готовий вести діалог і співпрацювати з Москвою на глобальні теми, такі, як роззброєння, клімат і контроль пандемії.

«Там, де наші інтереси збігаються, США і РФ можуть і повинні працювати разом. Там, де Росія хоче нашкодити нам, ми обов'язково відповімо»

Джозеф Байден,

президент США


Байден ще раз підкреслив, що хотів би прогнозованих, стабільних і конструктивних відносин з Москвою. І що цікаво, ці відносини можуть бути такими в глобальному контексті.

Чи здатна Росія до конструктиву?


Якщо згадати, то перша особиста розмова двох президентів відбулася за ініціативою американця практично відразу після інавгурації. І почалася вона дійсно конструктивно, з продовження на п'ять років двостороннього Договору про стратегічні наступальні озброєння (СНО-III).



Цей документ стримує озброєння США і Росії, щоб сумарно вони не перевищували 700 міжконтинентальних балістичних ракет, балістичних ракет на підводних човнах і стратегічних бомбардувальниках, 1 550 боєголовок і 800 розгорнутих і нерозгорнутих пускових систем. За часів Трампа домовитися про продовження договору не виходило довше року, через суворі умови, які його адміністрація виставляла Кремлю.

Байден зумів вирішити це питання, знявши з порядку денного найбільш неприйнятні для Путіна вимоги. Але в цілому, пролонгація цього договору дозволила США і РФ залишатися в рамках колишніх принципових зобов'язань.

Тобто, в теорії і зрідка на практиці, як виняток з правил, Росія може вести себе конструктивно. Інше питання, що практично завжди вона вибирає іншу стратегію комунікації із зовнішнім світом: агресію, конфронтацію, дестабілізацію і саботаж в різних регіонах, що показує поведінка Кремля щодо України зокрема.

«Джо Байден зіткнувся з першим істотним викликом свого президентства. Вашингтону треба було оперативно реагувати на загострення ситуації навколо України і на Донбасі. Треба віддати новій адміністрації належне, вона підключилася досить активно. Але цього було недостатньо, оскільки говорити треба було і з ініціатором ескалації. Саме в такому контексті і слід розглядати дзвінок Байдена в Москву. Діалог може бути різним за характером і тоном, але він повинен бути. Лінія зв'язку повинна залишатися відкритою. У США це зрозуміли ще в 1962 році, в розпал «карибської кризи»»

Володимир Дубовик,

експерт-міжнародник


На відміну від свого попередника, Байден ще з першої розмови підняв токсичні для Кремля питання: хакерські атаки, втручання в американські вибори, отруєння російського опозиціонера Олексія Навального та український суверенітет. Ще тоді дав зрозуміти Путіну, що відповідати за посягання на національні інтереси США доведеться.

Коли Москва з початку 2021 року розгорнула масовану кампанію по ескалації військової напруги вздовж спільних кордонів з Україною і на Донбасі, Вашингтон неодноразово закликав Росію до деескалації. Ставлячи Кремль до відома про те, що за військове загострення в нашій країні також доведеться заплатити.

«Я повністю підтримую суверенітет і територіальну цілісність України і зараз настав час для деескалації, проходження вперед шляхом дипломатичного процесу. США і Україна конструктивно рухаються цим шляхом. І я хочу сказати, що в інтересах США – співпрацювати з Росією, ми будемо продовжувати це. Але якщо Росія буде намагатися зашкодити інтересам США, ми відповімо на це – це стосується наших народів і наших союзників»

Джозеф Байден,

президент США


Певного драматизму у відносини між Кремлем і Білим домом додала згода Джо Байдена з тим, що Володимир Путін – це вбивця.

Новий дзвінок, пропозиція зустрічі і санкції


Продовжуючи стягувати до України війська, Путін діє підступно. Підготовка ґрунту для прямого вторгнення на територію суверенної держави є неприпустимою і матиме свою ціну для Росії. Приблизно в такій тональності виходять заяви багатьох західних країн, включаючи США, Канаду, Великобританію і Брюссель на різних рівнях практично щодня.

Разом з тим, багато експертів звертають увагу на той факт, що нагнітаючи військове протистояння з Україною, російський лідер домагався уваги Заходу. І зокрема – Джо Байдена, який у новій телефонній розмові запропонував Путіну особисту зустріч.

«Для російського лідера наявність навіть недружнього, але активного діалогу з США – це ключова частина його легітимації всередині країни і навіть самолегітімізації. Умовно кажучи, якщо з ним говорять (або навіть лаються) американці, якщо вони визнають його начальником, то тільки в цьому випадку він таким і є. Якщо ж вони його повністю ігнорують, то в очах російської еліти такий цар, президент або генсек швидко перетворюється на порожнє місце. У Росії прямий діалог з США – це найважливіший символ влади. У Росії вождь може обійтися без перемоги на чесних виборах, але не без американського визнання»

Іван Яковина,

політичний оглядач


Володимир Путін домігся уваги свого американського колеги. Звичним деструктивним способом. Паралельно з цим отримавши нові санкції – заборону американським компаніям укладати угоди з російським держборгом на первинному ринку – за кібератаки, спроби вплинути на вибори і окупацію Криму. США також вислали 10 російських дипломатів.

«Зараз час деескалації. Подальші дії – це обдуманий діалог і дипломатичний процес. США готові конструктивно рухатися вперед по цих напрямках»

Джозеф Байден,

президент США


Примітно, що Москва готується до цієї зустрічі, яку сторони домовилися організувати в одній з країн Європи. Також відомо, що Путін візьме участь у кліматичному саміті, який пройде в онлайн-режимі 22-23 квітня, з ініціативи американської сторони.

Іншими словами, залучення Росії до діалогу відбувається. Можна припустити, що главі Кремля пропонують обмін: місце за столом світових лідерів у вирішенні глобальних проблем людства в обмін на зниження конфронтації уздовж кордонів з Україною. «Свято» для російської пропаганди, як висловилися деякі експерти. Що вибере Володимир Путін?

Перспективи діалогу


Головною проблемою діалогу з Росією є те, що її дії, щодо України зокрема, до кінця не зрозумілі. За останній місяць сценаріїв розвитку ситуації загострення експерти називали десятки. Від брязкання зброєю з метою демонстрації сили для політичного тиску на Київ, визнання псевдо-республік – до підготовки прямого вторгнення і захоплення частини нових територій. Реальних цілей не розуміє ніхто, тому періодично до Кремля звертаються за роз'ясненнями про наміри.

«Саміт? Із вбивцею? Одним махом пан Байден дав Путіну саме те, чого він прагнув – рівний статус з президентом Сполучених Штатів. Навіть якщо цього ніколи не станеться, запрошення посилає сигнал про те, що Путін незамінний і як і раніше гідний підтримки олігархів та еліт, чиї статки він гарантує. Президента Трампа справедливо критикували за те, що він влаштував Путіну саміт у Гельсінкі в 2018 році, без користі для інтересів США, але з великою користю для Путіна. Це буде нічим не кращим. Називаючи це дипломатією, ми ігноруємо те, що дипломатія повинна мати сенс»

Гаррі Каспаров,

опозиційний російський політик


Перспективи діалогу Байдена з Путіним складно прогнозувати, так як самого Путіна складно інтерпретувати з точки зору політичної доцільності, прагматики і дипломатії. Про що свідчить, наприклад, свіжий дипломатичний скандал Росії з лояльною до Кремля Чехією, наслідком чого стала втрата великого контракту на атомну електростанцію на території цієї європейської держави. Що говорити про Україну, яку російський лідер не може переламати останні 7 років війни?

Відповідаючи на питання, наскільки успішною можна вважати тактику Байдена щодо стримування Росії, варто звернути увагу на події останніх кількох днів. З моменту оголошення американських санкцій та запрошення Путіна на зустріч, Росія криміналізувала політичну силу Олексія Навального (позов прокуратури про визнання екстремістською організацією), блокувала вхід кораблів в Азовське море, тимчасово ввела обмеження на польоти над окупованою частиною Криму і Чорним морем. Станом на 20 квітня біля українських кордонів стоять понад 100 тисяч російських військ.

Тобто, видимих ​​ознак деескалації та зниження градуса напруги не відбувається. І не тільки стосовно українського питання. Але, на думку експертів, майбутній саміт Байдена з Путіним поставив на паузу загострення біля кордонів з Україною.

«Це не означає, що вони негайно відійдуть від наших кордонів. Але це означає, що вони не підуть в Україну. Парадокс сучасної Росії в тому, що вона нічого не може запропонувати сучасному світові. І брязкання зброєю – єдине, чим Путін може привернути увагу»

Володимир Огризко,

український дипломат


Як пише The Economist, Кремль переслідує в Україні цілі «дипломатії примусу». Подібний принцип можна застосовувати і до самої Росії – схоже саме на цьому постулаті тримається тактика Джо Байдена, який за 90 днів свого президентства встиг побувати «хорошим» і «поганим копом» для Путіна в одній особі.

Посилити майбутній діалог країн на користь Києва варто за рахунок узгодження спільних позицій і червоних ліній по Україні між дипломатичними каналами Київ-Вашингтон, щоб виключити різночитання і маніпуляції, до яких вдається Росія у складних для неї темах. А поки що світ чекає звернення Володимира Путіна із посланням до Федеральних Зборів 21 квітня, на якому, як очікується, лідер Росії прояснить свої наміри щодо України і відносин із Заходом на найближчу перспективу.