Після перемоги Джо Байдена на президентських виборах у США закономірно постало питання про взаємини нової адміністрації з Росією. Адже остання названа серед головних загроз американській безпеці та геополітичним викликом.
Багато провідних експертів говорять про те, що перезавантаження відносин двох країн не буде. Разом з тим, і Кремлю, і Держдепартаменту, прийдеться працювати щодо ряду глобальних тем, таких як контроль озброєнь, регіональні конфлікти, кліматичні зміни і навіть боротьба із пандемією.
«Головний біль розміром з Росію»
Такими словами журналіста CNN можна сміливо називати те, з чим доведеться мати справу Джо Байдену в стосунках із Володимиром Путіним та всією російською політикою. На жаль, доводиться констатувати, що Росія – це не та країна, яку можливо ізолювати від вирішення глобальних проблем. Так чи інакше, цю авторитарну державу доведеться залучати до вирішення зовнішньополітичних тем. І президент США це розуміє.
Продовження Договору про роззброєння СНО-III
Новина, яка пройшла повз уваги української преси – це пролонгація Договору про заходи щодо подальшого скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-III) між РФ і США, термін дії якого закінчувався 5 лютого 2021. Путін і Байден домовилися про продовження цього стратегічно важливого документа на 5 років, до лютого 2026 року. Мета якого – підтримувати ядерне роззброєння у світі.
Країни-підписанти зобов'язуються скорочувати свої ядерні арсенали до сумарної кількості озброєнь не більше 700 міжконтинентальних балістичних ракет, балістичних ракет на підводних човнах і стратегічних бомбардувальниках, а також не більше 1 550 боєголовок і 800 розгорнутих і нерозгорнутих пускових систем.
До слова, адміністрація Трампа безуспішно вела переговори про цей контракт протягом усього 2020 і не змогла домогтися його перепідписання. Так як серед іншого виставляла Росії свідомо неприйнятні для неї умови, в тому числі включення у контракт нестратегічних ядерних озброєнь РФ. У пресі неодноразово йшлося про ризики геополітичної дестабілізації через непродовження договору. Адже фактично документ утримує Вашингтон і Москву від гонки озброєнь.
Байдену вдалося вирішити питання з пролонгацією всього за перші 9 днів свого правління. Вже 29 січня Договір був ратифікований і Путіним, і російським парламентом.
Про що це говорить? Про те, що Джо Байден позбавлений ілюзій щодо Росії, про що свідчить його перша телефонна розмова з Путіним, але розуміє важливість знаходити з Кремлем точки дотику.
Кейс із Договором про роззброєння – контекст того, як нова американська адміністрація підходитиме до вирішення глобальних тем, де участь Росії неминуча. Але це не означає, що російські кібератаки, втручання в американські вибори, політичне переслідування і репресії опозиції, а також агресія проти України залишаться поза рамками уваги США. Так багато в чому було із Трампом, але не з Байденом. Про що він сам і заявляв після вступу на посаду президента:
«Я вважаю, що ми можемо діяти в загальних інтересах наших країн, в рамках нової угоди про СНО і при цьому дати зрозуміти Росії, що ми дуже стурбовані її поведінкою, будь-то Навальний, хакерська атака на SolarWinds або повідомлення про нагороди за голови американців в Афганістані. Я попросив відповідні служби детально вивчити кожне з цих питань, повідомити мені, який саме стан справ, і я без вагань підніму ці питання перед росіянами»
президент СШАПерший телефонний дзвінок і розмова про Україну
Те, що обидві країни по-різному показали підсумки перших телефонних переговорів двох лідерів, а саме так і сталося, не дивно. США освячують проблематику діалогу в світлі головних спільних тем і тих «точок неповернення», до яких Кремль підходить надто близько. Росія подає інформацію обов'язково із запитом на пропаганду, включаючи і загальновідому фразу про «внутріукраїнський конфлікт».
Суть в тому, що у 30-хвилинній розмові була озвучена принципова позиція Байдена по Україні – підтримка її суверенітету і територіальної цілісності, як і готовність США реагувати на ворожі дії з боку РФ. В Україні до такого підходу ставляться з оптимізмом:
«Хоча формальна причина розмови стосувалася теми стратегічного роззброєння, її наповнення було, м'яко кажучи, набагато ширшим і об'ємнішим та виглядає ідеально для інтересів України. Джо Байден не просто підтвердив ключову позицію по безумовну підтримку Америкою суверенітету і територіальної цілісності України. Але поставив питання підтримки нашого суверенітету фактично першим – в контексті загальновідомих загроз і ризиків з боку Росії»
На думку глави зовнішньополітичного відомства Німеччини Хайко Мааса, адміністрація Байдена проявить більш активну позицію у завершенні війни на Донбасі:
«Той факт, що Джо Байден обговорював у телефонній розмові з Путіним тему України і конфлікт на сході України, можна зрозуміти так, що Сполучені Штати будуть більше залучатися, ніж це було у минулому»
Про те, що Байден не збирається торгувати Україною для досягнення загальних цілей з Росією, може свідчити не тільки ця телефонна розмова. Але і останні кулуарні новини навколо будівництва російського газопроводу «Північний потік-2».
Завершення «Північного потоку-2» може стати компромісом
2 лютого німецька преса оприлюднила деталі переговорів між Німеччиною і США щодо можливості зняття санкцій з енергетичного проекту Газпрому в Європі «Північний потік-2». Цей морський газопровід покликаний постачати блакитне паливо з Росії в ЄС, в обхід традиційних транзитних країн, включно з Україною.
Як повідомляють анонімні джерела в адміністрації США, Вашингтон надав Берліну можливість сформувати пакетне рішення, в якому в обмін на зняття санкцій передбачені механізми забезпечення енергетичної безпеки Європи. З метою зупинити зростання залежності ЄС від російського газу і не допустити відключення України від європейської енергетичної інфраструктури.
За даними ЗМІ, в уряді Німеччини ініціативу схвалюють. Але поки про конкретні пропозиції не відомо. Говорячи стратегічно, Вашингтон намагається повернути відносини з Європою і Берліном зокрема у звичне партнерське русло, що не співмісне з екстериторіальними санкціями. Як і зняти це болюче питання у відносинах з Росією.
Але зробити це таким чином, щоб не нашкодити Україні. Адже через 4 роки питання про новий транзитний контракт на російський газ в Європу через українську ГТС знову постане. А загроза російського повномасштабного вторгнення в Україну зросте в рази, якщо цей контракт на постачання не буде продовжений. І очевидно, що одних тільки «гарантій безпеки» з боку Кремля недостатньо. Потрібні ефективні механізми тиску на Росію, що вірогідно і запропонували США німецькому уряду в обмін на зняття санкцій.
Європейське законодавство і так передбачає антимонопольне регулювання енергетичного ринку і навіть у разі завершення «Північного потоку-2» Газпром не зможе одноосібно розпоряджатися потужностями трубопроводу. Та й курс Європи до зеленої енергетики в майбутньому призведе до скорочення попиту на викопне паливо з Росії.
Іншими словами, для України вигідніше закріплення позиції транзитної держави у поставках газу для країн ЄС після закінчення терміну дії поточного контракту. Чим боротьба з «Північним потоком-2» як таким.
Разом з тим, Держдепартамент не готовий підтвердити такі переговори та офіційно залишається на позиції санкційного тиску на «Північний потік-2» з метою забезпечення енергобезпеки Європи.
***
Американські адміністрації періодично змінюються, в той час як Росією ось уже більше 20 років керує Володимир Путін. Ставлення останнього до України загальновідоме і навряд чи кардинально змінитися, навіть у разі транзиту влади, про що все частіше говорять західні джерела і допускають українські спецслужби.
Джо Байден на посаді президента США всього пару тижнів. І робити висновки зарано. Але його перші кроки говорять про те, що він готовий співпрацювати з Путіним там, де це можливо. У той же час, він не готовий вирішувати проблему «головного болю розміром з Росію» за рахунок інтересів України. І це дійсно хороші новини для нашої держави.
