Слідом за країнами Заходу Україна не визнала вибори в Білорусі. Цю позицію підтримав парламент, а після таємної інавгурації Лукашенка 23 вересня – ще раз підтвердив український МЗС. Які наслідки це спричинить для відносин між нашими країнами – розбираємося детально.
Від фальсифікацій виборів до «інавгурації»: шлях Лукашенка до невизнання
Президентські вибори в Білорусі пройшли 9 серпня. З тих пір в країні щодня проходять масові протестні демонстрації – опозиція не визнає перемоги Олександра Лукашенка через фальсифікації підсумків голосування, та й усього електорального процесу.
Цей маневр багато експертів розцінили як згоду білоруського диктатора на поступове поглинання Білорусі Російською Федерацією. І хоча з публічних підсумків відомо лише те, що Кремль надає рефінансування кредитів Мінська, кулуарні домовленості куди серйозніші.
Весь цей час Європа та інші західні держави спостерігали за тим, що відбувається в країні, висловлюючи незгоду із фальсифікаціями підсумків виборів і тими заходами насильства, які відкрито застосовувалися проти демонстрантів, включаючи безпрецедентний тиск на опозицію та її лідерів.
Таємна інавгурація Лукашенка, яка пройшла без освячення по національному телебаченню в прямому ефірі та інших традиційних протокольних заходів, стала на даний момент кульмінацією у відносинах із Заходом.
Країни Європи одна за одною офіційно оголосили про невизнання Лукашенка новообраним президентом республіки. Загальний посил пролунав відмовою визнавати законність нового терміну президентства диктатора в умовах відсутності прозорості та чесності проведених влітку виборів. І «таємна інавгурація» легітимності Лукашенкові не додає.
Україна також приєдналася до Заходу. 23 вересня увечері міністр МЗС Дмитро Кулеба підтримав тезу про нелегітимність Олександра Лукашенка:
«Україна ніколи жодним чином не втручалася у внутрішні справи Білорусі і завжди буде підтримувати білоруський народ. З огляду на хід виборчої кампанії в Білорусі і подальші події, сьогоднішня «інавгурація» А. Лукашенка не означає його визнання легітимним главою білоруської держави»
міністр МЗС УкраїниРаніше, 15 вересня, Верховна Рада прийняла заяву, згідно з якою вважає президентські вибори в Білорусі не вільними і не чесними. А такими, що пройшли в умовах повної відсутності змагального процесу між кандидатами, їх рівного доступу до ЗМІ, невідповідності процедури виборів європейським стандартам, без присутності на них спостерігачів від авторитетних міжнародних організацій.
«Верховна Рада приєднується до оцінок Європейського парламенту про недемократичний характер президентських виборів в Білорусі та підтримує введення санкцій щодо осіб, відповідальних за фальсифікацію результатів виборів і застосування насильства проти протестуючих»
Реакція Лукашенка у відповідь
Згідно з оприлюдненою реакцією невизнаний президент не переймається щодо міжнародної довіри до його «інавгурації», як і підсумків літніх виборів:
«Нікого й не просили визнавати або не визнавати вибори, визнавати легітимність новообраного президента або не визнавати»
невизнаний президент БілорусіДо слова, визнали вибори в Білорусі Росія, Китай, Казахстан, Азербайджан, Вірменія, Киргизстан, Узбекистан, Таджикистан, Туреччина, Сирія, Молдова і Венесуела.
Відносно позиції України білоруський МЗС висловив «здивування», назвавши Київ залежним від думки Заходу:
Що означає невизнання Лукашенка для відносин між Мінськом і Києвом
Питання невизнання виборів в сусідніх країнах – політичне, кажуть експерти. І наслідки можуть різнитися, залежно від подальших кроків обох сторін. Поки що ті пасажі, якими оперували Верховна Рада і міністр МЗС Кулеба, вписуються в загальноєвропейську реакцію, що не означає розриву дипломатичних відносин або торгових зв'язків, пояснює експерт-міжнародник Сергій Сидоренко:
«Ні те, що прозвучало від України, ні позиція ЄС, ні навіть жорстка реакція Литви не означають повного розриву відносин із сусідньою державою. «Невизнання влади» в сусідній державі жодним чином не означає розриву економічних, а також дипломатичних відносин. Більш того, практика конфліктів Білорусі з іншими державами (зокрема, з її сусідами, Литвою і Польщею) доводить, що навіть найжорсткіші кризи політичних відносин не призводять до економічних провалів»
У поточних обставинах Білорусі, що нарівні з іншими переживає падіння економіки через пандемію коронавірусу, вкрай невигідно йти на погіршення торгових відносин ні з Європою, ні з Україною зокрема:
«Торговий баланс України з Білоруссю – глибоко негативний: ми експортуємо туди приблизно вдвічі менше товарів, ніж імпортуємо. Тому для Мінська вкрай невигідно обмежувати торгівлю з Україною, тому що цим Лукашенко «вистрілить собі в ногу»»
Також експерт вважає, що не буде і юридичного ефекту невизнання Лукашенка, а двосторонні угоди на рівні держав діятимуть і далі. Ця думка ґрунтується на досвіді конфліктів Мінська з іншими країнами у попередні каденції білоруського президента.
Позиція українського МЗС містить обтічні форми, які в цілому – нічого критичного для України не передбачають, вважає експерт-міжнародник Микола Капітоненко:
«Щодо визнала чи ні ще подивимося, там все досить обтічно. Але складності будуть в будь-якому випадку. Хоча і некритичні, як на мене, Білорусь для нас не основна турбота»
Політолог Руслан Бортнік говорить про те, що правові наслідки все ж можуть бути більш відчутними:
«Правові наслідки критично залежатимуть від моделі відносин: від припинення офіційних політичних контактів з Лукашенком та всіма, кого він призначить; заморозки Мінського переговорного майданчика, відкликання послів, торгових обмежень і скасування безвіза ... до банального переходу усієї цієї комунікації за лаштунки»
Аналітики припускають, що найближчим часом президент Зеленський не підтримуватиме прямих контактів з білоруським колегою, в силу офіційної позиції України. Але зводити ці відносини до нуля і безповоротно – безперспективно для Києва в силу інтересів економіки та безпеки.
З такою думкою можна погодитися, з огляду на той факт, що більш жорстка позиція найближчих сусідів Білорусі Польщі і Прибалтики ще більш розгортає Мінськ у сторону Кремля. Але у країн-членів ЄС набагато більше європейських запобіжників в питаннях економіки і є колективна оборона НАТО, чого немає в України.
З точки зору національної безпеки охолоджувати відносини з Білоруссю Києву просто не вигідно. Тому цілком можливо, що в подальшому Україна лавіруватиме між думкою Заходу і власними інтересами, вважає політолог Володимир Фесенко:
«Справа в тому, що у Києва «подвійна» позиція з питання Лукашенка. Українська влада хоче зберегти можливість для маневру при будь-якому розвиткові подій і не хоче приймати рішення, які можуть при певних обставинах дуже сильно погіршити взаємини між країнами»
Що стосується режиму санкцій, який Україна готова впроваджувати разом з Європою, це питання виглядає куди більш предметним, з точки зору наслідків. Так як за аналогією з Росією, санкції, ймовірно, можуть мати дзеркальний характер. Що ускладнить спілкування між нашими державами.
Очевидно, що подальший розвиток полеміки між Києвом і Мінськом залежатиме від того, яким чином на події в Білорусі продовжить реагувати Захід. Як і від того, наскільки активно у справи сусіда втручатиметься Росія.
Якщо ж білоруському диктатору вдасться, в тому числі за допомогою російських грошей, стабілізувати внутрішню ситуацію в країні, вірогідний варіант, при якому і Захід, і Україна, «змиряться» зі статусом-кво та правлінням Лукашенка, як це вже раніше мало місце.
