5 липня відбувся запланований раунд переговорів Тристоронньої контактної групи в Мінську. Сторони підтримали «хлібне перемир'я», щоб завершити посівну і сільгоспроботи та повторно озвучили взаємні претензії.
Позиція української сторони
З нашого боку прозвучала вимога гарантій безпеки перебування і виконання своїх функцій ОБСЄ. Україна відзначила почастішання випадків атак на співробітників наглядової місії. Мартін Сайдік, спеціальний представник діючого голови ОБСЄ, звернувся до бойовиків з вимогою не допускати подібних інцидентів. Його цитує прес-секретар Леоніда Кучми Дарка Оліфер:
«Всі випадки насильства по відношенню до співробітників місії повинні бути розслідувані, а винні - строго покарані. В першу чергу, це стосується трагічного інциденту, через який в квітні 2017 загинув представник СММ (Спеціальної моніторингової місії - прим.авт.)»
«Ми вимагаємо інформацію про всіх, кого незаконно утримують в ОРДЛО, в цілому мова йде про 132 людей. В тому числі, у нас немає інформації про долю журналіста Станіслава Асєєва: представники ОРДЛО стверджують, що у них немає ніяких даних про Станіслава»
Україна вимагає скасування незаконних рішень самопроголошених ОРДЛО і повернення непідконтрольних територій під свою юрисдикцію, захоплених бойовиками в обхід Мінських домовленостей:
«Ми наполягаємо на скасуванні всіх нелегітимних рішень, в тому числі щодо т.зв. «лінії зіткнення», «офіційної грошової одиниці» і «податкової системи». Українська сторона ставить питання про повернення під контроль України територій, захоплених незаконними збройними формуваннями з порушенням Мінського меморандуму від 19 вересня 2014 року і про повернення незаконних збройних формувань до Мінської лінії 19 вересня 2014 року»
Позиція бойовиків
Прес-секретар Леоніда Кучми Оліфер уточнила, що в рамках обміну полоненими сторони не прийшли до погодженої дати звільнення. Розбіжності стосувалися і загального числа полонених, як згадувалося вище. До того ж бойовики хочуть звільнити і тих, хто не має відношення до подій на Донбасі. Йдеться про затриманих беркутівців, яких в Україні підозрюють у вбивствах за часів Майдану.
З цього питання вичерпний коментар дала Ірина Геращенко, представник України в гуманітарній підгрупі ТКГ:
«Позиція всіх українських представників тут однозначна: мінська група - НЕ лавочка зі звільнення всіх вбивць і криміналітету, тому шантаж не пройде. ..якщо ОРДЛО, контрольовані РФ, вимагають від України звільнення 63 злочинців, які пов'язані з інспірованим конфліктом на Донбасі, то ми вимагаємо негайного звільнення всіх незаконно утримуваних кримських татар (а їх вже більше 30). Також ми вимагаємо негайного звільнення всіх політв'язнів в РФ: Сущенка, Сенцова, Кольченка, Карпюка, Кліха, Панова, Виговського, інших наших хлопців. Негайного. На крики ОРДЛО, що політв'язні кримські татари не мають відношення до Мінських угод, у нас одна відповідь: вбивці-беркутівці теж не мають ніякого відношення до Мінських угод»
У той же час представник ТКГ від Росії Борис Гризлов зазначив, що сторони «близькі» до розуміння в питанні обміну заручниками за принципом «всіх на всіх».
Ірина Геращенко підсумувала результати зустрічі:
«Важка зустріч. Дуже чекаю, що в нормандському форматі, коли б не була ця зустріч або у телефонній розмові, питання безпеки та звільнення заручників буде ключовим»
Европейські політики про перспективи Мінських угод
Європейські лідери зі скептицизмом ставляться до Мінська, але не списують його з рахунків. Більш того, головні союзники України в Європі Еммануель Макрон і Ангела Меркель вірять у дієвість угод. Щоб вони працювали, потрібні нові підходи і способи впливу на сторони. В першу чергу, це стосується Росії, про що вони неодноразово заявляли.
Змінювати формат або придумувати альтернативу врегулювання - трата часу і ресурсів. Необхідно знайти дієві важелі тиску і активізувати їх в рамках існуючих домовленостей і Нормандської четвірки. Так вважає президент Франції:
«Ми дійсно налаштовані продовжувати мінський процес. Ми підтримуємо ідею відновити співпрацю саме в нормандському форматі з залученням ОБСЄ»
Відповідаючи на питання про проблеми реалізації Мінських угод, Макрон вважає їх безальтернативними.
«Я прекрасно розумію, що, можливо, для когось це не ідеальний формат, але я поки не бачив кращих пропозицій. Принаймні, я їх не зрозумів, як такі. Отже, тут питання дійсно про виконання і про ефективність»
У передвиборчій програмі партій ХДС/ХСС на чолі з Ангелою Меркель, оприлюдненої днями, згадується україно-російський конфлікт і виконання Мінських угод. Причому канцлер Німеччини наполягає, що саме РФ зобов'язана виконувати домовленості, щоб забезпечити вирішення конфронтації. У програмі дослівно сказано наступне:
«Російська агресія поставила під сумнів територіальну цілісність України. ..ми повинні усвідомлювати нашу геостратегічну відповідальність за свободу і мир і допомагати в залагодженні конфліктів поруч з нами. Тому ЄС залучений в врегулювання конфлікту Росії з Україною. Ми закликаємо Росію виконувати Мінські угоди постійно і здійснювати безперервний діалог (в рамках формату - прим.авт.)»
Аналогічна позиція міститься в резолюції комітету з політичних питань Парламентської Асамблеї ОБСЄ, 26 сесія якої відкрилася в Мінську 5 липня. Росія визнана окупантом. У зв'язку з цим прозвучала вимога на її адресу відмовитися від анексії Кримського півострова і виконувати Мінські домовленості по Донбасу.
«Закликаємо Росію утриматися від агресивної практики і скасувати рішення щодо незаконної анексії Автономної Республіки Крим»
Автори документа наполягають на тому, щоб РФ, як «країна-окупант» гарантувала безперешкодне переміщення місій ОБСЄ в зоні конфлікту. ПА ОБСЄ запевнила в підтримці Мінського протоколу і Мінського меморандуму щодо розв'язання ситуації на сході України.
Своєю думкою відносного важливості та ефективності мінського процесу діляться і інші європолітики. Коментує депутат Європарламенту Пятрас Ауштрявічюс:
«Ми не можемо стояти осторонь і тільки приймати резолюції. Однак, це не ЄС вибрав шлях санкцій і росіяни повинні розуміти, що вони спрямовані не проти них, а проти влади, яка за рахунок росіян робить ворогів з України та решти Європи. .. Якби мінському процесу існувала ефективна альтернатива, то, повірте, вона використовувалася б. Поки її немає. Тому всі країни світу, які мають глобальний вплив на політику, повинні шукати рішення не тільки в рамках Мінська. Адже якщо Мінські угоди не виконуються, то це повертає переговорний процес в нульову позицію, створюючи передумови для повторення подібних конфліктів»
Екс-посол США в Україні Стівен Пайфер дає свою оцінку Мінським угодам в контексті залучення в переговорний процес американської сторони:
«Не думаю, що у Вашингтона вже є альтернативний Мінську-2 план. Питання в тому, чи хочуть в США більш активного втручання в переговори. Адміністрація Обами відстоювала амбівалентну позицію .. Думаю, що ця розмова буде тривати, як і за попередньої адміністрації, тобто будуть консультації з Німеччиною, Францією та Україною, щоб Росії не вдалося вбити клин між нами. Але участь США за столом переговорів буде залежати від того, чи допоможе це наблизити виконання мінських угод. Я не впевнений, що у нас зараз є відповідь на це питання. ..Вважаю, що це частково пов'язано з тим, що росіяни задоволені станом речей, вони можуть посилювати чи послаблювати тиск на Київ. Тому в найближчому майбутньому я не бачу з російської сторони готовності змінити підхід, будуть це німці з французами або яку роль будуть грати американці»
На питання про відповідальність за виконання угод Пайфер вважає дії Кремля головним гальмуванням всього мінського процесу:
«Перші два пункти мінських угод - припинення вогню і відведення важких озброєнь - не виконані. Тому складно закликати Україну виконувати політичну частину. Росіяни могли б домогтися припинення вогню і відведення озброєнь. В такому випадку відповідальність за Мінськ-2 пересунулася б на українську сторону»
Підсумовуючи зазначу, що, як показують результати останньої зустрічі ТКГ, так і ситуація в Східному регіоні України в цілому, ефективність мінського процесу і будь-яких переговорів залежить від політичної волі однієї людини. В першу чергу, Путіна. Міжнародний тиск, санкції, прямі збитки економіки і зубожіння власного народу - вторинні аргументи для президента РФ. Поки що Українї залишається протидіяти новим виткам гібридної війни, як-то вірусні атаки або замовні вбивства. І з великими зусиллями вибивати довгоочікувані рішення на користь полонених або політв'язнів.
Марія Гелюх
