Знов почув. Знов вкурвило до подряпин на долонях. Цього разу напишу окремо, бо несила.
Часто-густо від істот, що вважають себе патріотами, доводиться чути фразу «мова - це єдине, що відрізняє українів від росіян». Саме у такому формулюванні.
І справа не в тому, що таке формулювання принципово ігнорує існування іншомовних українців (до речі, не тільки російськомовних) - це війна з реальністю, але пес би з нею. І навіть не в тому, що за такою логікою з українця в росіяни і у зворотньому напрямку можна за секунду перетворюватись хоч по чотири рази на день.
О ні, справа в іншому.
Отже, відрізняє тільки мова.
Це означає, що в інших ситуаціях при інших рівних - все те ж. Нема різниці в ментальності, нема різниці в баченні держави, нема різниці в поняттях про добре та зле, про припустиме та неприпустиме, нема різниці ані в етиці, ані в естетиці, ані в філософії життя. Тільки лексика з фонетикою, клична форма та активні дієприкметники, а так все те ж саме. Ну, може, ще вишиванка замість косоворотки.
Отже, за такою логікою, якби українці були б історично трішки більш фартові і мали б багацько вуглеводнів під сракою, вони б проводили агресію проти інших народів. Знищували б їхні культури, нав'язуючи замість них українську. Цілували б п'яти та інші місця вождя в обмін на пайку та звели б авторитарне суспільство, пугало та посміховисько для цілого світу. Хвалилися б ядерними бомбами і закривали б очі на відсутність в населених пунктах струму та сортирів. Знищували б опозицію в тюрмах. Вели б неоголошені війни з сусідами. В цих війнах катували б місцеве населення. Українські офіцери та солдати зрізали б нашивки, оточували б місцевих, обіцяли б їм зелений коридор та розстрілювали, наче в тирі. Тільки кричали б не «мочи его, Вань», а «стріляй його, Славко!».
Так чи не так?
Якщо так - то кажіть, падли, за себе.
А якщо не так, якщо ви згадали ще дещо, що відрізняє ці два народи - наступного разу не забувайте перед тим, як рота розкрити.
Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.
