Ще зовсім недавно, у січні 2019 року, Українська Православна Церква з рук Константинопольського Патріархату отримала Томос про автокефалію. Здавалося б, що може бути важливіше повернення своєї митрополії, втраченої на довгі три з половиною століття.
ПЦУ стала на шлях побудови єдиної помісної церкви в Україні, почався довгий процес визнання серед інших Православних церков. Лише через п'ять місяців після вручення Томосу, коли об'єдналися не тільки УПЦ КП і УАПЦ, а й приєдналися понад 500 парафій РПЦ в Україні (колишня УПЦ МП), у лоні ПЦУ назріває розкол.
Філарет vs Єпіфаній: про що сперечаються архієреї
Про серйозність протиріч двох лідерів об'єднаної церкви свідчить інтерв'ю владики Філарета каналу ТНС у травні. Філарет заявив про те, що ПЦУ на межі розколу з вини митрополита Єпіфанія, який «рідко» спілкується з почесним патріархом і не проводить з ним спільних богослужінь:
У цьому ж інтерв'ю Філарет заявив про те, що Київський патріархат не був ліквідований:
Приводом для подібних розмов стало письмове звернення Філарета до архієреїв ПЦУ на бланках Київського Патріархату із запрошенням на спільну літургію у Володимирський Собор з нагоди вшанування пам'яті Священномученика Макарія 14 травня.
Запрошення отримали всі архієреї ПЦУ, крім предстоятеля Єпіфанія. Коли ситуація стала надбанням громадськості, Філарет «запросив» і главу ПЦУ:
У церковних колах вважають, що суперечка архієреїв – це питання влади. Філарет, що втратив фактичне керування церквою після Об'єднавчого Собору в грудні 2018 року, намагається повернути колишній статус. Для цього і скликає вище священство ПЦУ, щоб зрозуміти ступінь його підтримки серед архієреїв.
Пікантність усієї ситуації полягає в тому, що митрополит Єпіфаній до інтронізації на пост глави ПЦУ, був найближчим соратником і креатурою владики Філарета, який зробив все для його перемоги у голосуванні на Об'єднавчому Соборі.
Сам предстоятель ПЦУ, митрополит Київський Єпіфаній наявність конфлікту з Філаретом визнає, але вважає, що подібні ініціативи – згубні для об'єднаної церкви:
Єпіфаній припустив, що відновлення Київського патріархату в тому вигляді, як це було до Об'єднавчого Собору, іншими словами – як патріархату, може привести до розколу нової церкви і позбавлення її Томосу.
До слова, прихожанами ПЦУ вважають себе практично 30% українців. Такі соціологічні дані навів аналітичний центр КМІС в результаті березневого опитування населення. Число прихильників єдиної церкви зростає, відзначають соціологи.
Реакція Константинополя
У Константинополі стурбовані ситуацією в ПЦУ. Будь-яких публічних та офіційних висловлювань з цього приводу поки не прозвучало.
З джерел, близьких до Фанару, відомо те, що, якщо Філарет зробить спроби розколоти нову церкву, питання Томосу ПЦУ буде переглянуте. А ті священики, які підтримають «сценарій» Філарета, втратять канонічний статус.
Ставлення митрополита Єпіфанія до цієї суперечки – дотримання взятих зобов'язань перед Константинополем, дотримання Статуту ПЦУ і положень Томосу. Позиція Константинополя полягає у підтримці предстоятеля Єпіфанія на чолі Київської митрополії і ПЦУ.
Світські закони ніхто не відміняв
Наслідком Об'єднавчого Собору від 15 грудня було створення Православної Церкви України і припинення діяльності УПЦ КП і УАПЦ. Більш того, Київський патріархат був розпущений за підписом самого владики Філарета.
Ним же був підписаний лист до Константинополя про відмову від керівних посад у новій церкві. Вважається, що ця вимога Фанара було однією з умов надання Томосу.
30 січня 2019 року було зареєстровано Статут релігійної організації «Київська митрополія Православної Церкви України». Мовою закону це означає, що Київський патріархат, який увійшов у структуру ПЦУ, і де-факто, і де-юре припинив свою діяльність.
Крім того, згідно з церковними законами, Філарет не уповноважений скликати Собор:
***
Коли на самому початку об'єднавчого шляху ПЦУ митрополит Єпіфаній говорив про те, що попереду довгий і складний шлях, хіба мав він на увазі ймовірність розколу новоствореної церкви і наявність глибокого конфлікту зі своїм наставником лише через 5 місяців після отримання Томосу?
Хочеться вірити, що мудрість, виявлена архієреями під час Об'єднавчого Собору і прагнення до єднання Українського Православ'я візьме гору над особистими амбіціями. І те, що було відновлено такими зусиллями через 3,5 століття, не буде втрачене.