В постійному прагненні сприяти країнам в управлінні нестабільними транскордонними потоками капіталу, МВФ здійснив важливий крок в розробці нової основи макроекономічного аналізу, який може стати орієнтиром для визначення належних заходів у відповідь політики.
Робота відображає зміни в уявленнях про макроекономічну політику й буде враховуватися в майбутньому перегляді інституційної позиції МВФ щодо лібералізації потоків капіталу та управління ними, якими Фонд наразі керується у своїх рекомендаціях та оцінках політики країн-членів.
Міжнародні потоки капіталу забезпечують значні переваги для економічного розвитку, але також можуть створювати або посилювати шоки. Ця дилема давно обумовлює труднощі для директивних органів у багатьох країнах з відкритою економікою.
Попри те, що плаваючий обмінний курс може відігравати корисну роль амортизатора шоків в умовах волатильності потоків капіталу, даний механізм не завжди забезпечує достатній захист економіки, особливо при порушенні доступу на світові ринки капіталу або обмеженої місткості ринку.
Рисунок 1 – Відмінності заходів реагування
Джерело: МВФ.
Варто зазначити, під час пандемії COVID-19 застосовувалися різноманітні заходи політики у зв’язку з волатильністю потоків капіталу протягом березня-жовтеня 2020 року (рисунок 1).
Різноманітні підходи
Багато директивних органів вдаються до застосування різноманітних інструментів з метою доповнення політики процентних ставок при розв’язанні проблем, пов'язаних з потоками капіталу. У число цих інструментів входять макропруденціальні заходи, валютні інтервенції та заходи з управління потоками капіталу.
Такі різноманітні підходи також застосовувалися під час кризи COVID-19, при цьому відповідні заходи в різних країнах мали істотні відмінності.
Попри широке використання різних інструментів досі відсутня чітка концептуальна основа, якої можна було б керуватися в цілях комплексного застосування даних інструментів, зазначають в МВФ.
Інструменти для забезпечення стабільності
Проведене дослідження на тему «Формування цілісного підходу до політики (ЦПП)» здатне відповісти на низку нагальних питань й заповнювати цю прогалину. У досліджені узагальнено висновки, які отримані за допомогою нових моделей, а також емпіричні дослідження з приведенням конкретних прикладів, а також представлена узгоджена основа використання різних інструментів для досягнення макроекономічної та фінансової стабільності.
Проведений фахівцями МВФ аналіз показує, що не існує універсального розвязання проблеми волатильності потоків капіталу і що це не той випадок, коли «добрими є будь-які засоби» або всіх заходів політики в рівній мірі ефективні. Оптимальні заходи політики залежать від виду шоків та характеристик країни. Наприклад, належні заходи політики в країні з менш розвиненими фінансовими ринками та високим рівнем боргу в іноземній валюті можуть бути іншими, ніж в країні, яка не характеризується невідповідністю валют в її балансах, або в країнах, які мають можливість опиратися на більш розвинені (ємні та ліквідні) ринки.
Як правило, країнам з гнучкими обмінними курсами, ємними ринками й постійним доступом на ринок як і раніше доцільно здійснювати повну адаптацію обмінного курсу до шоків. Однак коли у країни є певні вразливі місця, наприклад, неглибокі ринки, доларизація або слабо закріплені інфляційні очікування, інші інструменти також можуть зіграти корисну роль на додаток до збереження значних переваг плаваючих обмінних курсів. Зокрема, макропруденціальні заходи, валютні інтервенції та заходи з управління потоками капіталу можуть зміцнити незалежність монетарної політики, щоб грошово-кредитна політика була належним чином зосереджена на стримуванні інфляції та стимулюванні стабільного економічного зростання. Ті ж самі інструменти щодо надходження капіталу, включаючи превентивні заходи з управління потоками капіталу, прийнятих до виникнення шоків, також можуть сприяти зниженню ризиків для фінансової стабільності.
В МВФ наголошують, що зроблені висновки не можуть слугувати обґрунтуванням безсистемного використання інструментів. Зокрема, інструменти ЦПП не повинні застосовуватися для підтримки завищеного або заниженого обмінного курсу. Крім того, хоча інструменти ЦПП допомагають долати шоки, в більшості випадків вони не можуть повністю нейтралізувати закладені в їх основу фактори уразливості.
Таким чином, вони не є заміною глибоких ринків, беззбиткових балансів і міцних інститутів. Заходи щодо сприяння розвитку ринків та інститутів як і раніше мають важливе значення, доповнюючи заходи макроекономічної політики.
Необхідність в додаткових кроках
Нова основа являє собою значний прогрес у визначенні того, коли слід, а коли не слід використовувати дані інструменти, і як різні інструменти можуть взаємодіяти з метою досягнення більш сприятливих результатів. В продовження роботи над цим аналізом персонал МВФ приділяє увагу кільком областям, які обумовлені довгостроковими наслідками, бюджетними аспектами, факторами багатосторонніх впливів та формування захисних механізмів й індикативних показників змін.
Довгострокові наслідки
Переваги інструментів ЦПП необхідно співвідносити з можливими витратами, наприклад, уповільненням розвитку ринку і підвищенням рівня прийняття ризику. Тривале використання деяких інструментів може сприяти збереженню тих самих чинників вразливості, які є причиною їх застосування. Наприклад, тривалі інтервенції можуть створити (помилкове) відчуття безпеки щодо подальших змін обмінного курсу, яке призводить до того, що компанії або домашні господарства приймають більше боргових зобов'язань в іноземній валюті, підвищуючи тим самим вразливість своїх балансів.
Бюджетні аспекти
Спрямованість податково-бюджетної політики й рівні державного боргу впливають на вразливість країн перед шоками, при тому, що сама податково-бюджетна політика, як правило, меншою мірою придатна для управління потоками капіталу, ніж інструменти ЦПП. Надалі моделі будуть додатково розширятися з метою більш ретельного вивчення взаємодії між різними заходами податково-бюджетної політики та інструментами ЦПП, зазначають в МВФ.
Фактори багатосторонніх впливів
Оптимальний набір заходів політики країни також залежить від дій інших країн і глобальних організацій. Використання інструментів ЦПП може мати позитивні вторинні ефекти, особливо якщо вони підвищують макроекономічну та фінансову стабільність, а також сприяють торгівлі. Однак можливі й негативні вторинні ефекти. Наприклад, заходи з управління потоками капіталу можуть призвести до того, що потоки капіталу будуть перенаправлені в інші країни, в яких вони можуть викликати завищення курсу валюти та «перегрів» економіки.
Захисні механізми та індикативні показники
В основі ЦПП інструменти спрямовані на досягнення чітко визначених цілей макроекономічної та фінансової стабільності. Однак на практиці інструменти можуть використовуватися не за призначенням і підтримувати занижені/завищені обмінні курси, замінювати обґрунтоване макроекономічне коригування або перешкоджати виявленню зміни цін та конкуренції. Для розмежування належного і неналежного застосування інструментів ЦПП потрібно розробка спеціальних показників оцінки їх використання.
В підсумку варто зазначити, що у майбутній період робота МВФ в кожній з цих областей буде продовжена з метою вироблення вдосконалених рекомендацій з питань політики для країн, які стикаються з волатильністю потоків капіталу.
