Останніми роками міграція перебуває в центрі активних політичних дискусій. Більшість людей сприймають іммігрантів позитивно, проте існують також хибні уявлення й побоювання. Наприклад, дехто вбачає на мігрантах обтяжливість для економіки.
У червневому огляді МВФ, окрім прогнозів впливу коронакризи на світову економіку та Україну зокрема, в четвертому розділі випуску доповіді розглянуто економічний вплив міграції на країни-реципієнти. Відтак висновок можна зробити однозначний: міграція в цілому поліпшує показники економічного зростання й продуктивності в приймаючих країнах.
Міграція в ширшому контексті
У 2019 році у світі налічувалося 270 млн мігрантів, тобто людей, які не живуть в країні свого народження. чисельність мігрантів зросла починаючи з 1990 року — на 120 мільйонів осіб. Водночас, останні 60 років частка мігрантів у світовому населенні тримається на рівні близько 3% світового населення.
Примітно, що в країнах з розвиненою економікою частка іммігрантів у загальній чисельності населення зросла з 7 до 12%, в той час як в країнах з ринком, що формується і країнах, що розвиваються вона залишається на рівні приблизно 2%, зазначають в МВФ.
Згідно з дослідженнями Світового банку, грошові перекази мігрантів до поточного року були одним з основних факторів пожвавлення економіки в Україні. Експерти Світового банку зазначають, що грошові перекази до країн Європи та Центральної Азії мали стійкі позиції у 2019 році. Торішні показники переказів становили близько $65 мільярдів, продемонструвавши зростання на 6%. Україна стала найбільшим отримувачем грошових переказів в регіоні, досягнувши у 2019 році рекордного рівня — близько $16 млрд, зазначають у Світовому банку.
Як зазначають аналітики, здебільшого мігранти обирають для проживання країну у своєму регіоні. Проте, значна частина міжнародної міграції відбувається на великі відстані (наприклад, з Південної Азії на Близький Схід), особливо з країн з ринком, що формується і країн, що розвиваються в багатьох економічно розвинутих країнах.
Міграція біженців має відмінності, які характеризують її як більш локалізоване явище, оскільки вразливі групи населення залишають свої домівки раптово, маючи в розпорядженні лише мізерні кошти, яких вистачає щоб переїхати в безпечне місце, яке неподалік від батьківщини. Таким чином, в разі міграції біженців країни з ринком, що формується і країни, що розвиваються є для них як вихідним пунктом, так і основним місцем призначення.
Щодо трудових мігрантів, то наразі на зарубіжних ринках праці спад, й вони можуть залишатися закритими ще довго.
Фактори «за» і «проти»
Еміграція в іншу країну вимагає суттєвих витрат, і це пояснює той факт, що мігрантами стає лише незначна частина населення. Окрім фінансових витрат, міграція передбачає географічні та лінгвістичні бар'єри, якими в сукупності пояснюється значна частина відмінностей в міграційних потоках (рис. 1).
Рисунок 1 – Фактори міграційних потоків (1990-2015 роки)
Джерело: МВФ.
Отже, однією з ключових причин міграції населення є відмінності в доходах між країнами походження та країнами-реципієнтами. Більш заможні країни залучають більше іммігрантів, особливо з країн з більшою часткою молодого населення. Країни з нижчими доходом на душу населення відрізняються вищими рівнями еміграції, але тільки якщо вони не дуже бідні.
В МВФ дослідили, що серед країн походження з доходом на душу населення нижче 7 тис. дол. країни з нижчими доходами мають нижчий рівень еміграції в країни з розвиненою економікою. Це засвідчує те, що люди потрапляють до пастки бідності, оскільки оплатити витрати, пов'язані з міграцією.
Міграція між країнами з ринком, що формується і країнами, що розвиваються здебільшого пояснюється війнами, що підтверджує значущість географічної близькості для потоків біженців. Важливим висновком, який є вагомим для аналізу майбутнього міграційного тиску – це те, що чисельність населення країн походження є одним з ключових чинників міграційних потоків.
Вплив на економіку
Експертами МВФ встановлено, що іммігранти в країнах з розвиненою економікою збільшують обсяг виробництва й продуктивність як в короткостроковій, так і в середньостроковій перспективі. Зокрема, аналітики довели, що збільшення припливу іммігрантів на один процентний пункт щодо загальної зайнятості збільшує обсяг виробництва майже на один відсоток до п'ятого року.
Це пов'язано з тим, що місцеві працівники та іммігранти привносять на ринок праці різноманітні навички, які доповнюють один одного і підвищують продуктивність. Крім того, імітаційні моделі аналітиків Фонду показують, що навіть незначне підвищення продуктивності завдяки імміграції сприяє зростанню середнього доходу місцевого населення.
Однак в разі імміграції біженців в країни з ринком, що формується і країни, що розвиваються такого позитивного впливу зростання продуктивності не спостерігається. Це обумовлено труднощами, які відчувають ці мігранти в інтеграції на місцевих ринках праці.
Міграційний тиск в майбутньому
Населення в країнах з ринком, що формується і в країнах, що розвиваються (зокрема, в країнах Африки) буде продовжувати рости протягом наступних 30 років, і, ймовірно, буде посилюватися міграційний тиск в напрямку країн з розвиненою економікою. Наприклад, діаграма показує наростаючий тиск міграції з Африки й з Близького Сходу до Європи в період між 2020 і 2050 роками. Проте, глобальне міграційний тиск залишиться приблизно постійним на рівні трьох відсотків світового населення.
Рисунок 2 – Прогноз світових міграційних процесів
Джерело: МВФ.
Зростання доходів в країнах з ринком, що формується і країнах, що розвиваються буде знижувати міграційний тиск. Але, як уже зазначалося, це не обов'язково відноситься до більш бідних країн, таким як країни Африки на південь від Сахари, де ростуть (хоча все ще низькі) доходи можуть дозволити більшій кількості людей емігрувати.
На міграції будуть також позначатися інші дії (які аналізуються як альтернативні сценарії). Наприклад, очікується, що зміна клімату призведе до значного збільшення внутрішньої та регіональної міграції в країнах з ринком, що формується і країнах, що розвиваються. Водночас, висновки МВФ свідчать про те, що його вплив на міграцію в країни з розвиненою економікою менш очевидні, оскільки нижчі доходи в багатьох бідніших країнах можуть утримувати більше людей в регіоні їх походження.
Максимізація вигоди
Міграція приносить великі вигоди приймаючим країнам і відкриває мігрантам можливості для поліпшення життя. Однак вона також може створювати проблеми в галузі розподілу доходів, оскільки в певних сегментах ринку місцеві працівники можуть зазнавати збитків, принаймні тимчасових. Відтак, наголошують експерти, слід використовувати заходи фіскальної політики й політики на ринку праці для підтримки доходів і перепідготовки місцеве населення, які постали перед труднощами на ринку праці.
Крім того, активні заходи на ринку праці та імміграції, спрямовані на інтеграцію іммігрантів, такі як подолання мовного бар'єра й спрощення перевірки професійних якостей, можуть допомогти досягати кращих результатів імміграції в країнах-реципієнтах.
Нагадаємо, згідно з розрахунками McKinsey, у країнах Євросоюзу та Великобританії під загрозою опинилися 26% від загальної кількості робочих місць. Половина з них приходиться на послуги клієнтам та торгівлю, громадське харчування та будівництво. Водночас, показники безробіття в країнах ЄС, які масово приймали українських трудових мігрантів (зокрема в Польщі, Іспанії, Італії, Угорщині, ФРН), наразі дещо зросли, проте залишаються значно нижчими за ті, які спостерігалися під час криз 2008 – 2009 та 2013 років. Відтак повернення трудових мігрантів до України та зростання рівнів безробіття у провідних країнах можуть призвести до різкого скорочення грошових переказів до нашої держави.
