Для Європи та України липень 2018 року – гаряча пора не тільки в плані температурних висот. Спільний саміт Україна-ЄС (9 липня), саміт країн-членів НАТО (11-12 липня), турне американського президента Дональда Трампа по Європі і нарешті, найбільш непередбачуваний захід – зустріч Трампа з російським президентом Володимиром Путіним в Гельсінкі (16 липня).
У кожної з цих подій – власний порядок денний та свої пріоритети, але усі вони пов'язані між собою загальною гострою темою – регіональною європейською безпекою. У цьому аспекті саміт країн Північноатлантичного співтовариства, на який запрошено і Україну – ключова подія.
Європейські лідери визнають і погоджуються, але результативність саміту викликає у них великі побоювання через підривну позицію Дональда Трампа, що руйнує прозахідну та північноатлантичну єдність. Останній робить спроби перекроїти колективну безпеку Заходу на догоду Америці, не особливо турбуючись про наслідки для європейських партнерів.
Поки Європа розмірковує над непередбачуваністю і ненадійністю американського лідера та своєю здатністю протистояти загрозам, що йдуть від Росії, Україна покладає великі надії на визнання її натовських перспектив з боку військового союзу. Чому активно перешкоджає Угорщина, блокуючи проведення комісії Україна-НАТО на рівні глав держав і урядів в рамках саміту.
Ефект Трампа і побоювання Європи
Європа розгублена. Виною тому – суперечлива та обвинувачувальна риторика Дональда Трампа на адресу європейських союзників, публічні висловлювання про неефективність НАТО і його стратегічну нездатність відповідати на сучасні виклики, небажання США фінансувати безпеку ЄС.
Президент Європейської Ради Дональд Туск публічно визнав – Дональд Трамп представляє загрозу для західної єдності:
«Він має інструменти і серйозно налаштований по своїй місії йти проти міжнародного, заснованого на правилах, порядку. Його місія спрямована проти всього, за що стоїмо ми»
Президент Європейської Ради Для Європи все більш очевидним стає той факт, що говорити про монолітність принципів колективної безпеки, заснованої з часів Холодної війни, більше не доводиться. І підриває цю монолітність американський президент, для якого НАТО у сьогоднішньому вигляді не відповідає національним інтересам США:
«НАТО так само непотрібне, як і НАФТА (Північноамериканська угода про вільну торгівлю - прим.авт.). ... Європейські союзники налаштовані на те, щоб використовувати Сполучені Штати і напасти на нашу казну»
президент СШАТакі недавні заяви супроводжуються пасажами про наміри вивести американські війська з Німеччини, де знаходяться найбільші військові бази США в Європі. І листами-погрозами на адресу членів військового блоку про збільшення витрат на оборону напередодні саміту.
У більш глобальному контексті – розривом традиційних торговельних зв'язків зі Старим Світом, виходом з іранської ядерної угоди і свідомим загостренням відносин з Іраком та Іраном, а також – бажанням тісної дружби з КНДР та обіцянками припинити «занадто дорогі» військові навчання на Корейському півострові. Чим викликав здивування з боку союзників в Азії.
Особливе побоювання Європи – цілі Трампа у відносинах з Росією. І ціна, яку може заплатити ЄС за дружбу президента США з Путіним. У цьому контексті не зайвим буде згадати і про останні слова глави Білого Дому щодо Криму як споконвічно російської землі.
Як вважає експерт аналітичного центру Atlantic Council Стівен Бланк, очевидні протиріччя між Європою і Трампом можуть провалити саміт:
«Особливу стурбованість викликає той факт, що НАТО може не досягти критично важливих угод в оборонній політиці про рівень витрат, поліпшення військового потенціалу і можливостей інфраструктури, а також політики щодо Росії»
Хто такий Трамп: реформатор чи руйнівник НАТО?
Європейці задаються логічними запитаннями: чи варто збільшувати витрати на оборону, якщо США не вірять в НАТО і просто дестабілізують Альянс. Радники президента Америки публічно трактують його позицію, як намір реформувати блок, зробити його більш стійким і прагматичним. Офіційно адміністрація Білого Дому трактує дії Трампа як відстоювання національних інтересів:
На думку аналітиків, дії Трампа швидше говорять про готовність зруйнувати те, що прийнято вважати західними принципами колективної безпеки.
Є й інший шлях, який може згуртувати і Захід, і зміцнити НАТО, що залежить від істинних цілей глави Штатів, спрогнозувати які вельми складно, з огляду на його непередбачуваність і деяке невігластво у питаннях європейської безпеки і регіональної політики. Упевненості в тому, яким саме шляхом піде американський лідер, у експертів немає.
«Трамп міг би зірвати оплески, запропонувавши Альянсу втілення під його заступництвом позитивної стратегії, спрямованої на формування нових команд, збільшення оборонних витрат, відточування військової готовності і все більш продуману допомогу антитерористичних операцій в Іраку та інших місцях. А з Путіним дати зрозуміти, що санкції не зникнуть, поки той не піде з України – а заодно підкреслити свою прихильність союзникам НАТО, які стоять на передовій. Або ж він може зруйнувати саміт новими тарифами для німецьких машин, ще раз накинутися на союзників за те, що ті не дотримуються зобов'язань по видатках на оборону, і дати Путіну двоякий сигнал про прихильність союзникам НАТО на передовій. Найбільш моторошний сценарій для Європи – якщо Трамп покине саміт НАТО, посварившись з усіма партнерами, а потім поїде заради спільної справи на зустріч з Путіним»
НАТО про витрати на оборону і згоду Європи
8 липня генеральний секретар НАТО Йєнс Столтенберг звернувся до Німеччини з вимогою збільшити витрати на оборону і довести цифру до обіцяних 2% від ВВП:
«1,5 відсотка (обіцяні асигнування ФРН на оборону до 2025 року) - це не те ж саме, що 2 відсотки. Очікую, що Німеччина зробить ще більшу роботу»
генеральний секретар НАТО У березні 2018 Столтенберг заявляв, що у поточному році 8 країн-членів Альянсу досягнуть показників у 2% від ВВП на потреби оборони і безпеки. У Німеччині витрати в 2018 році складуть 1,3%.
Канцлер ФРН Ангела Меркель визнала готовність підвищувати бюджет, але пов'язує це не з тиском з боку Альянсу або Трампа, а з погрозами регіональній безпеці, що виходять від РФ. За її словами, анексія Криму Росією і війна на Донбасі – причини, за якими асигнування на оборону з боку європейських країн повинні вирости. Посилити оборону східних кордонів НАТО – тактичні цілі на найближчу перспективу.
Інші країни-члени Альянсу також готові збільшувати свої витрати на оборону, але вважають неприйнятним тиск і погрози з боку США. Про це висловлювалися норвезький міністр оборони Франк Бакке-Йенсен, прем'єр-міністр Бельгії Шарль Мішель, представник міністра оборони Канади Рене Фіятро. Після листів Трампа чиновники заявили про прихильність попереднім угодам в рамках НАТО і виконання усіх зобов'язань по фінансуванню.
***
Тема витрат на оборону – ключова на майбутньому саміті. Як і питання єдності Альянсу і його подальша доля. А саме – здатність запропонувати нові рішення викликів колективної безпеки так, щоб це задовольняло всіх. Невпевненість Європи зрозуміла. Головний союзник в особі США провокує розкол всередині блоку, а деякі особисті амбіції Дональда Трампа суперечать здоровому глузду.
Геополітичне невігластво американського президента вже неабияк підкосило стосунки з Європою. І є ризик того, що рішення, прийняті Трампом на саміті НАТО, тільки погіршать взаємні тертя. Що також позначиться і на нашій країні. Адже Європа бачить свою безпеку у нерозривному зв'язку з Україною. Очікування Києва від саміту НАТО – окрема тема для аналізу, про що також вийде спецматеріал. У цій статті тільки згадаємо про таке.
6 липня аналітичний центр Heritage Foundation, близький до Адміністрації Білого Дому, підготував Дональду Трампу пам'ятку про офіційну позицію США щодо НАТО, України та РФ.
«Ось що треба пам'ятати перед подорожжю Дональда Трампа до Європи: Росія це агресор, а Україна – жертва. Крим належить Україні. Війська США і НАТО в Європі служать національним інтересам США. Європейці повинні витрачати більше на оборону. Дії Путіна вказують на те, що йому не можна довіряти»
Лаконічно і чітко. Без двозначних натяків і різночитань, як це практикує Дональд Трамп. Зовсім скоро ми зможемо переконатися, чи прийняв до уваги американський лідер слова своїх радників, яким останнім часом часто доводиться за ним підчищати і виправдовуватися.
