Закон про референдум, одна із передвиборних обіцянок президента Зеленського, прийнятий у першому читанні. Його підтримали 252 народних депутата. Про що цей документ і які питання він дозволить вирішувати за допомогою прямого волевиявлення народу – розповідаємо детально.
Швидке проходження в Раді
Президентський законопроект №3612 «Про народовладдя через всеукраїнський референдум» був поданий до парламенту 5 червня. Як невідкладний він пройшов профільний комітет Ради за тиждень.
В день голосування 18 червня народні депутати розглянули три законопроекти про референдум – один президентський і два від опозиції, «Батьківщини» та «Опозиційної платформи – За життя».
Проект закону, поданий президентом, був рекомендований комітетом до підтримки, як найбільш «системний і комплексний», але вимагає доопрацювань до другого читання. Альтернативні документи профільний комітет рекомендував відхилити.
Основу голосів дала президентська фракція «Слуга народу», також – група «Довіра» та позафракційні депутати.
Основні положення закону
Предметом розгляду на всеукраїнському референдумі можуть бути такі питання:
- Зміни території України – призначається Верховною Радою;
- Загальнодержавного значення;
- Змін до розділів I, III, XIII Конституції України (статті Основного закону про загальні принципи, вибори, референдуми, про правосуддя) – призначаються президентом;
- Скасування законів України або окремих їх положень;
Не можуть розглядатися на референдумі питання, які:
- суперечать Конституції та міжнародному праву;
- спрямовані на позбавлення незалежності, порушення державного суверенітету або територіальної цілісності України;
- загрожують національній безпеці або розпалюють міжетнічну, расову та релігійну ворожнечу;
- стосуються оподаткування, бюджетної політики, амністії, компетенції правоохоронних органів (вироків і тд).
Документ можна назвати інноваційним, так як він передбачає можливість електронного голосування та інших електронних процедур при організації референдуму, ґрунтуючись на досвіді європейських держав.
Процедурні особливості
Ініціаторами прямого волевиявлення можуть бути не тільки громадяни у складі ініціативної групи (60 осіб), але також громадські організації та політичні партії. Закон зобов'язує збір 3 млн підписів громадян на протязі 60 днів для ініціації голосування, в 2/3 адміністративно-територіальних одиницях України, не менш як по 100 тисяч підписів у кожній з них.
Також встановлено обмеження на кількість і терміни розгляду питань за допомогою прямої демократії - протягом року допускається тільки одне питання для референдуму. Якщо предмет голосування суперечить Конституції, процедуру можна оскаржити у Конституційному Суді. Ініціювати даний розгляд можуть президент або народні депутати колективним зверненням із 45 підписами.
Не може призначатися всеукраїнський референдум у тому випадку, якщо в Україні або на окремих її територіях діє воєнний або надзвичайний стан.
Критики законопроекту
Опозиційні фракції в більшості своїй не підтримали президентський документ. ОПЗЖ вважає, що цей закон не зможе працювати на практиці. У своєму документі фракція пропонувала крім всеукраїнського, відрегулювати ще і проведення місцевих голосувань за народною ініціативою.
«Батьківщина» обмежилася політичними заявами про те, що люди «не підтримують 90% того, що пропонує президент»:
«Коли майже все передали в управління іноземним наглядовим радам, коли прийняли закони про розпродаж землі та державної власності, коли прийняли меморандум з МВФ, який несумісний з суверенітетом України, - тільки тепер вноситься документ, нібито про проведення референдуму»
лідер фракції «Батьківщина»«Європейська солідарність» вважає законопроект Зеленського непрозорим, який дозволить використовувати інструменти прямого волевиявлення маніпулятивно.
Ряд експертів також застерігають про подібні ризики. Комітет виборців України називає закон корисним, проте в українських реаліях його можуть використовувати в політичних цілях:
«Поряд з механізмом народовладдя референдум може бути і суперечливим механізмом. З огляду на те, що в Україні є сильні проросійські партії, деякі ЗМІ залежні від російських фінансів, нас чекають спроби референдумів за російським сценарієм»
Політолог Вадим Карасьов пов'язує швидке голосування за закон про референдум із підготовкою президентської партії до місцевих виборів:
«Чому виникає проблема народовладдя або народного референдуму? Тому що партія «Слуга народу» обіцяла нам, що буде народовладдя, що буде референдум, а скоро вибори в місцеві органи влади, де у «Слуги народу» шанси програти – досить високі. Потрібно сьогодні надолужувати виконання хоча б якесь часткове своїх обіцянок перед виборами. Тоді і з'являється закон про народний референдум»
Також політолог не виключає, що закон створювався під реформу ринку землі в Україні:
«Можливо, це пов'язано із законом про землю ... Але це більше, я б так сказав, політтехнологія. Можливо, це примха, тому що нам потрібно посилювати насамперед представницькі інститути і моделі представницької демократії – це авторитетний парламент, це партійна політична система, це конституційний розподіл влади за рівнем виконавча, законодавча, судова влада. Та й президентська влада теж потребує вдосконалення»
Що змінює цей закон
Закон в прямому сенсі дозволяє суспільству використати конституційний важіль впливу на владу, вважає експерт Ігор Коліушко, тому він необхідний:
«Якщо парламент відривається від народу і приймає не ті закони, то у народу немає іншого виходу, крім повстання. Новий закон дозволяє провести це повстання у вигляді референдуму»
Подібною думкою ділиться політолог Валентин Гладких:
«Законопроект про народовладдя регламентує надання громадянам додаткових важелів впливу на процес прийняття тих чи інших політичних рішень. Нічого поганого в цьому немає. Це інструмент для більш активної участі населення у процесі прийняття рішень влади»
Попередній закон про всеукраїнський референдум, прийнятий в 2012 році, як відомо, був відкликаний Конституційним Судом через невідповідність Основному закону України. І на даний момент у правовому полі існує колізія, а громадяни не можуть скористатися конституційним правом на референдум.
Відрегулювати питання на законодавчому рівні необхідно. Однак уникати маніпуляцій з голосуванням слід за допомогою введення захисних механізмів, спираючись на подібний досвід передових країн, радять експерти. До слова, президентський законопроект був направлений до Венеціанської комісії для аналізу, але ще не отримав зворотний зв'язок.
Що стосується політичних ризиків проштовхування потрібних рішень – тут мова про зрілість суспільства. У транзитних державах, якою є Україна, розповідає політолог Олександр Леонов, референдуми часто використовують з метою легалізації вже прийнятих рішень. Як це можна спостерігати в Росії чи Білорусі. Історія з двопалатним парламентом, що хотіли легалізувати через всеукраїнський референдум, мала місце і в Україні.
До другого читання документ підлягає доопрацюванню. І у парламентських фракцій буде час на те, щоб підготувати свої зауваження і правки. Те, в якому вигляді документ дійде до наступного голосування, покаже, з яким запалом народні депутати готові відстоювати народовладдя в Україні і ділитися з народом своєю перевагою контролювати владні рішення і впливати на процеси управління країною.
