Відповісти на це питання можна було б кількома фразами. Тому що це – Росія і її зовнішня політика є нічим іншим, як цілісною гібридною війною проти інших країн. Така агресивна суть авторитарної держави з імперськими амбіціями і з цим не посперечаєшся. Відповідь – правдива. Але не достатня.
За будь-якою ескалацією, яку провокує РФ, стоять вельми конкретні цілі. Коли ми говоримо про Україну, не складно зрозуміти, що стратегії агресії залежать від конкретних фронтів. Захоплення Криму було імітацією виборчого процесу та самовизначення людей. Без кровопролиття та інфраструктурних руйнувань. Авантюра під гаслом «беремо те, що погано лежить».
В акваторії Азовського моря (та й Чорного моря також) Росія використовує нову тактику ескалації. Пробуємо розбиратися, які цілі переслідує агресор на цей раз і як можливо цьому протистояти.
Що відбувається в водах Азовського моря
За останні 7 місяців Росія розгорнула масштабну кампанію по активізації військово-морської присутності у водах Азовського моря і за інформацією ВМС України, навіть перекинула туди кілька катерів з Каспійської флотилії. Крім цього – посилила перебування там правоохоронного контингенту та заходи безпеки (кораблі берегової охорони ФСБ).
Тривалі затримки і перевірки українських та міжнародних судів, які слідують у Бердянський і Маріупольський порти, тривають з квітня цього року. Все це призводить до блокування роботи портів України і колосальних збитків, розповідає глава Держприкордонслужби України Петро Цигикал:
«Крім традиційних загроз, з якими стикається будь-яка держава щодо забезпечення морської прикордонної безпеки, тривають порушення норм міжнародного морського права у виключній морській економічній зоні та анексованому територіальному морі»
глава Держприкордонслужби УкраїниКрім шкоди економіці і безпеки, з позиції українських військових ситуація також виглядає загрозливою. Командувач Військово-морськими силами України Ігор Воронченко не виключає подальшої концентрації ВМС Росії в водах Азова та ескалації напруги:
«З точки зору військових, ситуація в Азовському морі дуже напружена. Як вже було сказано Держприкордонслужбою, там знаходиться близько 120 кораблів і катерів (російського флоту – прим.авт), але тих, які можуть діяти або обслуговувати судна і мають озброєння, всього 36, а тих, які мають досить озброєння, - 24. Ми наростили зусилля, ми перекинули туди поки що катерну групу, яка вже виконує завдання бойової служби»
Командувач Військово-морськими силами України Розгалужена система базування ВМС РФ дає агресору можливість контролювати більшу частину вод Азова. Разом з тим Воронченко пояснив, що великокаліберну морську техніку для наступу на Україну в Азовському морі Кремль використовувати не зможе:
«Специфіка Азовського моря полягає в тому, що застосування кораблів з великою осадкою там практично неможливе, так само, як і висадка способом «корабель-берег». Якщо взяти ті факти, що РФ може акумулювати сили і засоби по своїх внутрішніх річках з Каспію і Чорного моря, то вона може застосувати кількість на висадку лише батальйону морської піхоти»
Командувач Військово-морськими силами України Командувач ВМСУ прогнозує, що Кремль і надалі буде дотримуватися тактики блокади портів. Як спосіб тиску на Київ. Трохи раніше Воронченко заявив, що у разі нападу Росії з боку Азова, Україна відповість силою:
«Якщо буде якесь загострення, ми застосуємо силу. Якщо вони підуть на жорстку дестабілізацію, будемо адекватно відповідати – супроводжувати свої судна, перебувати в тих районах, де ведеться рибальство та інші види промислу»
Відповідно до букви закону, Азовське море належить до вод внутрішнього користування для України і Росії. Ця норма дозволяє вільно використовувати акваторію обом країнам. Своїми діями Москва порушує права Києва та міжнародні закони.
Через порти Україна реалізує левову частку свого експорту. За оцінками, близько 80% продукції, що експортується. Станом на сьогодні, торговий потік в портах скоротився на 30%. Країна подала до суду на РФ у зв'язку з порушенням норм міжнародного морського права. Крім цього держава веде переговори із західними партнерами про введення додаткових санкцій проти Кремля. ЄС і США засуджують політику Росії на Азові.
Реакція ЄС і США
30 жовтня на засіданні Ради Безпеки ООН заступник постпреда США при ООН посол Джонатан Коен виступив з критикою російських провокацій:
«Агресивні дії в Азовському морі, де Росія заважає доступу до українських портів, є порушенням суверенітету і територіальної цілісності України, і підривають міжнародне право»
На думку США, дії Росії не сприяють виконанню Мінських угод, Нормандському діалогу та спілкуванню спецпредставників по Україні від США Курта Волкера і від Росії Владислава Суркова. Коен також засудив псевдовибори, які РФ організовує в зоні окупованих територій Донбасу.
Раніше, 25 жовтня, Європейський парламент прийняв резолюцію, у якій розкритикував поведінку Кремля і закликав країни ЄС посилити санкції проти Росії за ескалацію напруги в Азовському морі:
Європарламент відзначає одну деталь: до відкриття Кримського моста у травні цього року, Росія лише вибірково зупиняла судна, що проходять через Керченську протоку. У резолюції зазначено і незгоду з мілітаризацією Азовської акваторії та перекиданням туди бойових кораблів з боку Росії.
Кримський міст, блокада Азова та цілі Кремля
Експерти бачать прямий зв'язок між блокадою Азова і Кримським мостом. Те, що сказано в резолюції Європарламенту, підтверджують аналітики. Саме після відкриття моста Росія почала масштабну концентрацію бойових сил і блокування судів в акваторії Азовського моря.
Чому саме зараз Путін активізував цей «фронт» проти України? А не 4,5 роки тому, наприклад, коли почалися активні бої на Донбасі? Тому що тільки з появою моста, який проходить над Керченською протокою і з'єднує окупований Крим та материкову Росію, це стало можливим. Керченську протоку пов'язує Чорне море з Азовським. Всі морські перевезення, у тому числі в українські порти, тепер можуть здійснюватися тільки через Кримський міст. Під мостом, якщо точніше.
Як зазначає військовий експерт Нолан Петерсон:
«Із завершенням будівництва моста, російські чиновники швидко обмежили тоннаж кораблів, що проходять через Керченську протоку. Це супроводжувалося сплеском активності військово-морських сил РФ цього літа: за участю артилерійських катерів, корветів та підводних човнів зупинялися і тероризувалися торгові судна, що прямували в/з України Азовським морем»
На його думку, Кремль переслідує дві мети: дестабілізація України та її влади в очах громадськості, для повернення курсу країни у бік Росії. І друга – контроль окупованого Криму і прилеглих до нього вод. З другою метою пов'язані особисті амбіції та фобії Володимира Путіна, вважають західні аналітики. Цікаву думку з цього приводу наводить Річард Лорі, оглядач The Globe and Mail:
«Роздута вартість проекту і його політична цінність для пана Путіна ще раз доводять, чому всі спроби чинити тиск на Росію щодо повернення Криму до України просто не приносять користі ... Немає сумніву, що для Росії Кримський міст є життєво важливим національним надбанням; напад на міст – це напад на самого пана Путіна, його владу та його престиж. І немає ніяких сумнівів в тому, що міст є великою і очевидною метою, особливо для українських ворогів Росії (на кшталт патріотичного батальйону «Азов»)»
Свого часу захоплення Криму росіяни тотально підтримали та привітали. На цьому «досягненні» багато в чому тримається рейтинг Путіна як сильного лідера, здатного протистояти зовнішнім загрозам. Які, згідно російській пропаганді, виходять практично від усього цивілізованого світу. У цьому сенсі Кримський міст, в який Росія закопала 4 млрд доларів, є символом путінської величі.
«Росія вживає надзвичайних заходів для захисту моста від нападу з повітря, моря або під водою. Величезна протиракетна система С-400 є частиною системи оборони, також працюють бойові дайвери з автоматичною зброєю, що може стріляти під водою. Безпілотні підводні апарати, безпілотні літальні апарати, а також гідроакустичні системи використовуються для виявлення ворожих вибухових речовин та ворожих дайверів. Росіяни будуть насторожі до будь-якого судна, що наближається до мосту або прагне пройти під ним»
Автор також вважає, що економічна блокада українських портів – це другорядна мета. Яка тим не менш вирішує важливу задачу - "не знищити, а максимально послабити Україну». Ще одна мета – не дати Україні наблизитися до НАТО. Навіть формально. Адже Альянс не розглядає членство тих країн, які знаходяться у стані відкритих або заморожених військових конфліктів чи територіальних домагань.
Що стосується самого Путіна, його ставлення до мосту і Криму, а також гібридні тактики у водах Азовського і Чорного морів, - це відомий спосіб відволікати увагу росіян від соціальних проблем. І знижувати напругу всередині країни. Так як крізь призму пропаганди все виглядає «захистом свого від ворогів». Як ще пояснити громадянам, чому підвищують їх пенсійний вік? Або податки. Або девальвує рубль і падає рівень життя.
Як реагує Україна
Якщо говорити про те, як протидіяти Україні, то коротко це частково згадувалося. Країна реалізує ряд методів: правових (судові позови), політико-дипломатичних (в тому числі вплив за допомогою міжнародного співтовариства), військових. Щодо останніх Україна зробила:
- посилення берегової охорони;
- нарощування ВМС уздовж Азовського узбережжя;
- запуск у виробництво артилерійських катерів «Гюрза», здатних діяти на мілководді Азовського моря;
- установку нових протикорабельних крилатих ракет «Нептун»;
- активізацію військово-морських навчань;
- з боку суші проводяться стрільбища по морських цілях українськими танками.
Заходи ефективні, але на сьогодні ще не достатні для відбиття можливих атак. Київ розраховує на підтримку, в тому числі військову, західних партнерів. Поки що власні сили надто нерівні, це визнають і влада, і військові. А Азовське море, за допомогою Кримського моста, стало плацдармом Путіна для захисту своєї величі і новим фронтом боротьби з Україною.
