Призначення Кирила Шевченка новим главою Національного банку не змінить характер відносин України з Міжнародним валютним фондом (МВФ) та іншими кредиторами. Найчутливішим «тестом» цього стане подальша доля «Приватбанку». Про це в ексклюзивному коментарі інтернет-виданню UA.News розповів аналітик з економічних питань Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Єгор Киян.
Експерт позитивно оцінює призначення Кирила Шевченка очільником Нацбанку. На його думку, обрання іншої людини зі списку кандидатів могло поставити незалежність регулятора під сумнів, оскільки більшість з них пов’язані з олігархічними та фінансово-промисловими групами, і не відстоювали б національні інтереси держави. Він нагадав, що Шевченко багато років керував «Укргазбанком», має певний досвід роботи у банківській системі, тому банківська спільнота його підтримувала, а «президент і урядовці не пішли проти течії і призначили людину, яку підтримувала більшість».
Натомість, Єгор Киян переконаний, що призначення очільником НБУ Кирила Шевченка має певні ризики.
«Новий глава не працював у НБУ, він не з цієї структури. Так, він непогано керував «Укргазбанком», але на посаді глави регулятора слід мати стратегічне бачення і вміти керувати усією банківською системою. Тут потрібен зовсім інакший набір принципів, інше бачення й розуміння ситуації. І тут є певні ризики, бо інші кандидати працювали або в НБУ, або в органах, пов’язаних з цією діяльністю, і вміють аналізувати картину загалом. Тож перед Кирилом Шевченком постане оперативне завдання вивчити, як усе це відбувається, виробити якесь певне стратегічне бачення і навчитися керувати системою. Адже помилка в керуванні одним банком – це проблема лише цього банку, а помилка в керуванні Нацбанком, перетвориться на помилку в масштабах країни»
аналітик з економічних питань МЦПДАналізуючи реакцію МВФ на призначення нового очільника НБУ, аналітик зазначив, що міжнародні фінансові організації не повинні реагувати на зміну однієї людини і робити поспішних висновків. Він нагадав, що Нацбанк – це не одна людина, а сукупність начальників департаментів, людей та експертів, які працюють у фінансовій та банківській сферах. З огляду на це, розвернути діяльність НБУ в іншому напрямку досить складно, усе залежить не від керівника регулятора, а від загальної картини, що складається в банківській сфері, зокрема і те, виконує країна свої зобов’язання перед МВФ, чи ні.
Головною причиною стурбованості МВФ зміною очільника Нацбанку, Єгор Киян назвав ризик повернення «Приватбанку» олігарху Ігорю Коломойському.
«МВФ не хотіли повернення «Приватбанку» Коломойському. Заслуга Якова Смолія полягала в тому, що він продемонстрував певну незалежність щодо рішень по «Приватбанку». НБУ під його керівництвом діяв чітко в рамках законодавства, і для усієї команди регулятора Смолій перетворився на символ чесності. Тому МВФ сприйняв його відставку, як своєрідний перетин «червоної лінії». Водночас, не можна сказати, що новий очільник НБУ зовсім ненадійний. Я спілкувався з партнерами і представниками міжнародних фінансових організацій, і вони не мають нічого проти Кирила Шевченка, а більшість навіть підтримувала його кандидатуру. Тож якщо нічого не станеться з чутливим для Заходу питанням «Приватбанку», МВФ буде продовжувати ефективно співпрацювати з Україною. І зміна глави НБУ ніяк не вплине на характер цієї співпраці. Будемо сподіватися, що Кирило Шевченко буде захищати національні інтереси України, а не просувати чиїсь кон’юнктурні інтереси»
Експерт також зазначив, що стурбованість західних партнерів зміною глави НБУ пов’язана зі ще одним фактором – з МВФ та західними кредиторами існує налагоджена комунікація, тож коли змінюється глава НБУ, продовжувати цей діалог стає складніше.
«Наприклад, підписання нової програми макрофінансової допомоги і видача Україні першого траншу МВФ затрималися через те, що в Кабміні змінився міністр фінансів. Налагодження з ним співпраці «з нуля» зайняло багато часу. Те ж саме має зробити і Кирило Шевченко – ознайомитися з ситуацією, що склалася в банківському секторі, поспілкуватися з представниками і з начальниками департаментів, а західні кредитори мають налагодити діалог і співпрацю з новим керівником Нацбанку. Просто міжнародні фінансові організації не розуміють, чому в Україні в умовах кризи все так часто змінюється, особливо в ключових міністерствах. Це несе певні ризики, бо налагодження комунікації може затягнутися. Однак я гадаю, що міжнародні фінансові організації продовжать взаємодіяти з Україною. Головне, аби ця взаємодія реалізовувалася на взаємовигідних основах, адже інколи МВФ допомагає Україні, а інколи переходить «червону межу» і може завдати їй шкоди»
Нагадаємо, 16 липня Верховна Рада призначила новим главою Національного банку України Кирила Шевченка. Його кандидатуру підтримали 332 народних депутати.
У 2009-му Шевченко працював радником тодішнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. У 2010-му році став співзасновником «Терра Банк». До осені 2014 року Шевченко також був радником голови правління «Ощадбанку», в 2015-му – став головою правління «Укргазбанку».
1 липня Яків Смолій подав заяву про відставку з посади глави Національного банку України. Причиною він назвав політичний тиск на НБУ. 3 липня Верховна Рада відправила Смолія у відставку.
14 липня президент Зеленський провів телефонну розмову з директором-розпорядником МВФ Крісталіною Георгієвою. Після розмови глава держави пообіцяв, що Нацбанк очолить «незалежний технократ».
Георгієва закликала Зеленського не втручатися у справи Нацбанку і дотримуватися обґрунтованої грошово-кредитної та фінансової політики.
Інвестиційний банкір Сергій Фурса вважає, що призначенням Кирила Шевченка президент Володимир Зеленський обрав шлях залежного Національного банку. На його думку, «з трьох варіантів – поганого, страшного і смішного, – президент обрав найкращий».
Детальніше про те, хто такий Кирило Шевченко і яким буде курс регулятора після зміни керівництва, читайте в авторському матеріалі Марії Гелюх.
