14-16 лютого пройшла найбільша міжнародна подія у сфері безпеки – 56-а Щорічна Мюнхенська конференція. Цього року захід відвідали понад 600 гостей, включаючи 140 лідерів країн, урядів та глав міністерств.
Учасники обговорили глобальні виклики для світового правопорядку у сфері безпеки, роззброєння, вплив локальних конфліктів на регіональну стабільність, нові загрози міграції, охорони здоров'я та змін клімату.
Чим запам'яталася ця знакова подія – розповідаємо у спецтемі.
Криза західних цінностей та «беззахідність»
Наріжною темою форуму стало питання ослаблення Заходу. У річному безпековому звіті сказано про те, що колективний Захід переживає кризу довіри всередині самого себе. І втрачає вплив на світовому рівні, в тому числі у питаннях вирішення регіональних конфліктів.
Замість нього першість у врегулюванні зіткнень переходить до окремих лідерів – Китаю, Росії та інших локальних суб'єктів.
Що значить бути частиною Західного світу і що пропонувати майбутньому світовому правопорядку стало центральною дискусією, що викликала багато протилежних думок. У нинішніх умовах намітилася тенденція «беззахідності» (Westlessness) – стан речей, при якому піддаються сумніву головні ліберальні цінності і те, що власне десятиліттями раніше об'єднувало прозахідні країни.
Свою роль у цьому процесі відіграють Сполучені Штати на чолі з Дональдом Трампом. Серед іншого це підриває єдність військового блоку НАТО. Та й сама Європа не здатна пропонувати дієві механізми вирішення конфліктів.
Разом з тим, говорити про занепад ліберальних цінностей не доводиться:
Зокрема, голова конференції Вольфганг Ішингер за підсумками обговорень зазначив віру у майбутнє Заходу:
«Сподіваюся, що дебати про оптимізм для Європи, оптимізм та стабільність на нашому континенті і навколо дадуть стимул новій фазі обговорень наступного року»
Що стосується України, то, на превеликий жаль і розчарування Києва, наші проблеми все менше хвилюють світову громадськість. І ось чому.
Увага до України
На 100 сторінках Мюнхенської безпекової доповіді Україна згадується лише 8 разів. Як відзначають аналітики, це найменший показник за усі роки війни на Донбасі. Причин такого стану речей декілька. В першу чергу, це ментальна втома від українських проблем.
Серед топ-10 найгарячіших точок світу війна на Донбасі стоїть на останньому місці. Так оцінили авторитетні світові експерти, яких щорічно запрошують до підготовки звіту щодо безпеки. Автори такої низької оцінки вважають, що нинішня українська влада докладає багато зусиль для завершення цього конфлікту:
У цьому полягає друга причина – Україна намагається вирішити ситуацію самотужки. Зокрема, це ілюструє і виступ президента Володимира Зеленського:
«В цілому я хочу запевнити, що Україна і надалі буде робити все, щоб наступний саміт глав України, Німеччини, Франції та Росії пройшов в узгоджені терміни, а саме в квітні 2020 року. Наше завдання забезпечити дотримання угод, досягнутих в Парижі»
президент УкраїниПо-третє, що вже говорилося, це нездатність Заходу ефективно протистояти зовнішнім викликам у питаннях безпеки.
«Прощення» Росії
Росія все ще головна загроза для Заходу, йдеться у щорічній доповіді. Однак на цьому тлі спостерігається тенденція примирення з Москвою. Повернення Росії в ПАРЄ без будь-яких умов – стало прецедентом не на користь Європи, яка сама ж поставила під сумнів власні цінності:
Відносно України сказано лише те, що Росія продовжує її дестабілізувати. Український лідер у своїй промові зазначив, що саме від Кремля залежить те, як скоро ситуація на Донбасі вирішиться:
«Скільки нам знадобиться часу, я не знаю. Цього (завершення конфлікту – прим.авт.) хоче Європа. Треба щоб цього захотіла Росія. Росія повинна захотіти віддати нам нашу землю. Ми не хочемо ескалації цього конфлікту»
президент УкраїниОстанній на конференції і у безпековій доповіді приділено значно більше уваги, відповідно на полях форуму про Росію говорили більше та охочіше.
«Економіка одного товару» і «Путьомкінська» Росія
Цікаво, що світове експертне співтовариство сприймає Росію країною «одного товару», маючи на увазі торгівлю енергоресурсами, із корумпованою владою. У цієї авторитарної держави досить внутрішніх проблем, включаючи демографічну кризу та низький рівень медицини, і рано чи пізно вона зіткнеться з потужним внутрішнім опором.
А поки що Росія намагається маскувати свої труднощі і видавати бажане за дійсне, вважають автори доповіді. «Путьомкінська держава» (Putemkin's State – прим.авт), як названа Росія за допомогою гри слів, від поєднання імені голови Кремля Володимира Путіна і похідного від «потьомкінських сіл» - виразу, що означає показне благополуччя, що на ділі приховує неблагонадійний стан речей.
Скандальні «12 кроків до миру на Донбасі»
Одним з неприємних сюрпризів для України під час конференції стало оприлюднення та поширення серед учасників тексту «12 кроків до більшої безпеки України та євроатлантичного регіону». Цей документ був підготовлений російськими дипломатами спільно з трьома західними аналітичними центрами і «деякими» українськими експертами, включаючи і підпис самої Мюнхенської конференції.
Ключовий посил цього тексту полягав у тому, що війна на Донбасі трактується як «конфлікт всередині і навколо України». Без згадок про російську агресію, деокупацію Криму та виконання червоних ліній для Києва.
Разом з тим, документ закликає до «конструктивного діалогу» сторін. Головним чином – послаблення антиросійських санкцій та відновлення співпраці між Україною і РФ на основі ЗВТ. Також пропонується вирішення низки гуманітарних питань для окупованого Донбасу.
Український МЗС назвав цей план приватною думкою окремих небайдужих до проблем зовнішньої політики осіб і відкинув його як неприйнятний. Київ підтримали американські дипломати, вважаючи це документ проросійським:
««Конфлікт всередині і навколо України» почався, коли російські війська в російській формі, але без знаків розрізнення, захопили український півострів Крим, і Москва анексувала його. Потім Москва почала гібридну війну на Донбасі і використовувала свій масивний дезінформаційний апарат, щоб представити це як громадянський конфлікт в Україні. Без кремлівського керівництва, фінансування, зброї (включаючи важке озброєння), боєприпасів і, в деяких випадках, регулярних підрозділів російської армії, не було б «конфлікту всередині і навколо України»»
Організатори Мюнхенської конференції заявили, що ці «12 кроків» - не є офіційним документом заходу. Однак свій логотип на бланку плану і підпис голови Вольфганга Ішингера в результаті залишили.
Цей інцидент якраз свідчення ставлення самих європейців. І того, що Росія, всупереч статусу «головної загрози» Заходу, вміє використовувати міжнародні майданчики на свою користь.
В якості загальної експертної рекомендації Києву з цього питання хотілося б відзначити таке. Україні варто зосередитися на відстоюванні своїх позицій. Адже ніщо не заважало нашим дипломатам підготувати своє бачення врегулювання і таким же чином переконати організаторів у Мюнхені його підтримати. За допомогою ідей того ж Atlantic Council, які підтримали український МЗС щодо «12 кроків».
Хочеться вірити, що в майбутньому Україна зробить правильні висновки. Головним чином те, що у світі предостатньо проблем у питаннях безпеки і війна на Донбасі – не першорядна з них. А відповідно, за світову увагу і підтримку належить боротися із більшим зусиллям.
