З моменту оголошення безстрокового і повного перемир'я, досягнутого на останньому засіданні ТКГ в Мінську, пройшло три тижні. За цей час, станом на 15 серпня від ворожих обстрілів загинуло 9 військових української армії. Кількість порушень режиму вогню перевищила сотню разів.
Коли в результаті обстрілу сепаратистами Павлополя з гранатометів та великокаліберних кулеметів загинули відразу 4 бійців ООС, президент Володимир Зеленський зателефонував Володимиру Путіну. Обговорити війну, Донбас, чергове порушення перемир'я. Із проханням вплинути на терористів.
Паперове перемир'я і статистика втрат
За підсумками засідання ТКГ в Мінську 16 липня, сторони узгодили початок безстрокового перемир'я з 21 липня. Тоді ще представник у політичній підгрупі Роман Безсмертний заявив, що вперше у підсумковому документі засідання зафіксована «заборона на застосування будь-якої зброї».
Публічні заяви сторін про перемир'я, відповідальність за порушення режиму припинення вогню виявилися досягнутими лише на папері. Згідно із зведеннями ООС тільки за останні три доби, з 13 по 15 серпня, проросійські бойовики 38 разів порушили заборону на обстріли, використовуючи заборонені Мінськими угодами міномети і міни 120-го калібру, а також гранатомети і великокаліберні кулемети. 14 серпня Україна втратила ще одного воїна ВСУ.
Обстріл Павлополя з переобладнаної зброї
6 серпня 4 морських піхотинців ООС України загинули в результаті прямого попадання і розриву переобладнаної міни. Терористи використовували заборонену Мінськом зброю, яку вони замаскували:
«На місці вибуху виявлена воронка, характерна для розриву артилерійського боєприпасу, але вивчені звукові обставини показують, що міна, швидше за все, була переобладнана таким чином, що її запуск здійснювався без застосування самого міномета»
Узагальнене за більш ранній тижневий термін зведення «дотримання» перемир'я дає група «Інформаційний спротив»:
І тим не менше, «перемир'я» триває. Критики звинувачують владу у бездіяльності і завищеній та нічим не виправданій довірі до Путіна. У поточній ситуації з цим складно не погодитися.
Дипломат Роман Безсмертний, екс-представник ТКГ від України в Мінську та ряд інших експертів вважають, що Володимир Зеленський і його команда не розуміють, що насправді відбувається на Донбасі. І дзвінки Путіну з проханнями на щось вплинути – це навіть не струс повітря.
Сценарії для Донбасу і альтернатива непрацюючому перемир'ю
Після чергового загострення на Донбасі, військовий журналіст Юрій Бутусов на своїй сторінці Facebook навів уривки з книги мемуарів полковника ФСБ Андрія Пінчука про те, що відбувається на сході України. Російський офіцер, за сумісництвом один з ватажків «Міністерства держбезпеки Придністров'я», а в 2014-2015 рр - керівник МДБ ДНР, визнає, що цілі Путіна на Донбасі – це сценарій Карабаху.
«Це треба знати тим, хто зараз намагається реалізувати новий план мирного врегулювання, спрямований на припинення вогню на Донбасі, в надії, що Путін зважиться на виведення військ під тиском дипломатів. Насправді створюється вічне вогнище напруги за зразком Карабаху і Придністров'я, щоб постійно тиснути на українську владу, нескінченно шантажувати кров'ю і загрозою війни. «Просто припинити стріляти» саме тому є символом фактичної відмови України від боротьби. Припинивши стріляти, Україна розв'яже Путіну руки для поступового пом'якшення режиму санкцій з Євросоюзом, адже фактично ми визнаємо відсутність волі і ресурсів битися за свою землю. А легалізація Путіна не хвилює»
Справедливе питання – яке перемир'я в Україні потрібно Путіну? А яке – самій Україні? Подібна Бутусову критика умиротворення агресора з боку чинної влади пролунала і від Безсмертного. За що він власне і був звільнений з ТКГ, пропрацювавши на цій посаді при владі Зеленського трохи більше місяця.
Після загибелі морських піхотинців в Павлополі, Роман Безсмертний розкритикував мляву реакцію секретаря РНБОУ Олександра Данилюка на інцидент. Фактично, Данилюк проігнорував втрати України.
На думку звільненого дипломата, в тих умовах Україні необхідно було призупинити Мінський процес і вдарити у відповідь. Також припинити розмінування Донбасу, перекрити КПВВ і комунікації. Замість адекватної реакції в умовах війни, Володимир Зеленський зателефонував Путіну..
Ще одним сценарієм для Донбасу, який ігнорує влада, може бути тривале загострення. Адже фактично, після першого тижня затишшя від 21 липня, ситуація погіршилася, а в останні дні спостерігається стабільне порушення «перемир'я». До такого розвитку в команді президента не готові, з огляду на дотримання тиші з боку ООС і політичне усунення з переговорної групи того ж Безсмертного.
Ймовірно тому, що спільної позиції по Донбасу та щодо війни у Зеленського немає. У різні періоди від представників ОП і його оточення звучать суперечливі ініціативи – і про референдум, і про статус російської мови, і про російськомовний канал, що буде «боротися за уми» палаючого війною регіону. Які з різною тональністю спростовувалися або уточнювалися, що ж насправді малося на увазі.
Поки команда президента думає над загальною стратегією по Донбасу, українські позиції обстрілюють, а бійці ООС – гинуть.
Чи можливо на поточному етапі відмовитися від Мінських угод, за які критики розпинали Порошенка роками, повністю? Ні. Як висловився кримський журналіст Павло Казарін, це мінімальна ступінь необхідного Україні дипломатичного лицемірства:
«Росія під санкціями. Війна в позиційній стадії. Кількість втрат – у порівнянні з цифрами 2014-го року – скоротилася. І це той максимум, на який Україна могла розраховувати. В цьому і полягає необхідне лицемірство. Втілення Мінських угод, які укладалися під тиском і покликані були утримати Україну в імперському стійлі, за ступенем ефективності для Києва нагадує постріл в ногу. Відмова від них в односторонньому порядку загрожує скасуванням санкцій проти Росії. Єдиний вихід – підтримувати статус-кво: «Ми б і раді, але Росія не виконує перший пункт про припинення вогню. А тому санкції повинні зберігатися»»
То який вихід для України? Приблизно такий, що для встановлення миру необхідно застосовувати силу. Принаймні, не здавати свої позиції, ні в дипломатії, звільняючи «неугодних» критиків, ні на фронті, чекаючи волі агресора на відведення військ окупантів і припинення поставок озброєнь.
До чого тут Польща?
В якості післямови, хочеться навести приклад Польщі. А точніше її прагнення зміцнити свої східні кордони з метою оборони. Польща – член НАТО з відповідними натовськими щитами безпеки. Але і територіальний сусід Росії.
Усвідомлюючи загрози з боку Кремля, Польща не просто говорить про це на усіх доступних майданчиках. Польща буквально вмовляє США про розміщення постійної американської військової бази на своїй території.
Вмовляє 2 млрд євро інвестицій на створення бази, плюс 45 млрд євро, які Варшава готова вкладати у свою оборонку в найближчі роки. З закупівлями американських систем ППО Patriot, комплектуючих для модернізації власної ППО «Вісла», і так далі.
Іншими словами, Польща, член НАТО, діє. Україні, яка може розраховувати фактично тільки на власні сили, варто брати приклад з Польщі. У поточних умовах, при владі в Росії Путіна, альтернативи «хочеш миру, готуйся до війни» на Донбасі в України просто немає.
