$ 38.08 € 41.49 zł 9.64
+14° Київ +18° Варшава +9° Вашингтон

Нова міграційна стратегія Польщі: які перспективи для простих українців

Діденко Сергій 12 Лютого 2020 16:56
Нова міграційна стратегія Польщі: які перспективи для простих українців

В Польщі оголосили про формування нової стратегії щодо трудових мігрантів, яка безпосередньо торкнеться простих українців.

Ми вирішили висвітлити основні аспекти змін політики Польщі щодо трудових мігрантів, а також сюрпризів, які можуть чекати на українців, що перебувають на заробітках в країнах ЄС.

Політика «відкритих кордонів»

Масова трудова міграція українців на Захід почалася з реалізації політики «відкриті кордони». Для подолання наслідків глобальної фінансово-економічної кризи та Великої рецесії 2008-09 років, в ЄС було запроваджено стратегію «Європа-2020», метою якої було розв'язання проблем економічного розвитку Євросоюзу. Великим бар’єром для поступу й забезпечення зростаючих соціальних запитів суспільства, була проблема браку робочої сили. Розв'язати проблему трудових ресурсів повинна була трудова міграція.

Відповідна політика була рекомендована всім країнам-членам Європейського союзу в рамках стратегії «Європа-2020».

Політика більшості країн Європейського союзу відкривала кордони переважно для трудових мігрантів з менш заможних країни ЄС. Внаслідок цього почалися процеси трудової міграції з Польщі, Чехії, Прибалтійських країн.  Населення цих країн почали масово прибувати на заробітки до Великобританії, Німеччини, Франції тощо. Водночас, країнам, які втратили дефіцитну робочу силу, довелося відкривати кордони для громадян країн, що не входять до Євросоюзу.

Відтак, внаслідок політика трудової міграції Європейського союзу, процеси поширилася за межі ЄС, зокрема на Україну.

Оцінюючи «Європа-2020», в Євросоюзі наразі жодних сумнівів, що стратегія себе виправдала: ліберальна міграційна політика була правильною та ефективною, принесла значну користь, обумовивши додатково низку позитивних неочікуваних ефектів для економічного розвитку країн європейської спільноти.

Водночас виникли й проблеми, які призвели до загострення соціальної напруженості. Зокрема, в Польщі, яка розв'язує проблему дефіциту робочих рук переважно шляхом трудової міграції з України, багато висловлювань з приводу невдоволення трудовою міграцією як явищем, що набуло масового характеру. Здебільшого нарікають на надмірну пропозицію на ринку праці Польщі, що дозволяє роботодавцям не поспішати з підвищенням рівня оплати праці, якого вимагають поляки. Крім того, в Польщі шукають стимули для повернення на батьківщину колишніх мігрантів та розв’язати проблему безробіття, яка є не значною — на рівні 5%, але соціальною значимою проблемою Польщі.

Якими можуть бути зміни

Польща не приховує, що реалізувати плани змін та досягнути сьогоднішнього рівня економічного піднесення та розвитку країні не вдалося б без трудових мігрантів.

Так, у 2019 році кількість українських трудових мігрантів у Польщі оцінювалася у майже в 1 млн осіб. Значна частка трудових мігрантів – представники дефіцитних нині робітничих професій.

Офіційна влада також констатує, що без трудових мігрантів не вдасться продовжити реалізацію планів економічного розвитку. Адже поляки не завжди погоджуються на низькооплачувану роботу, якої, здебільшого, не цураються працівників з інших країн. Ставлення до роботи також різне: трудові мігранти більш мотивовані за нижчу оплату праці.

Експерти зазначають, що зміни в міграційній політиці Польщі наразі є туманними, та, власне, чи будуть взагалі якісь зміни – немає жодної конкретної інформації. Зрозумілим сьогодні є одне  —  Польща зацікавлена в зрівнянні внутрішнього ринку праці та працевлаштуванні передусім своїх громадян. Згідно зі статистичними даними, в Польщі налічується 850 тис. безробітних. Нагадаємо,  у 2019 році в Польщі працювало біля 1 млн українських трудових мігрантів.  Внаслідок чого, брак працівників в Україні відчувався в усіх базових видах діяльності, найгостріше – у будівництві та в переробній промисловості.

Враховуючи історію трудової міграції з України, на практиці роботодавці більш охоче пропонують роботу українцям. Адже українці добре відомі своєю працьовитістю, що досить часто проявляється готовністю працювати понаднормово, що дозволяє підприємствам гнучкіше реагувати на неочікувані замовлення. Культура трудових відносин пересічних поляків з роботодавцями не виходять за рамки чітко визначеного робочого графіку, навіть якщо зголосяться на понаднормові – лише за підвищеним тарифом оплати праці.

Аналітики зазначають, що найближчим часом потреба Польщі в трудових мігрантах лише зростатиме. Враховуючи динаміку економічного розвитку Польщі, до 2030 року країна потребуватиме біля 4 млн осіб додаткових трудових ресурсів. Усвідомлюючи це, влада країни у 2019 році представила проєкт нової міграційної стратегії, в якій йшлося  про суттєве розширення переліку країн, які наповнюватимуть Польщу новими трудовими мігрантами.

В прагненні запобігти соціальним збуренням, влада Польщі систематично підвищує мінімальну заробітну плату (базову суму), запроваджуючи нові податкові й соціальні преференції для своїх громадян.

Нагадаємо, середня місячна зарплата в Польщі на кінець 2019 року становила 5 182 злотих. Мінімальна зарплата – 2 250 злотих (до оподаткування). Слід зазначити, з 1 січня мінімальна заробітна плата в Польщі зросла на 15%, підвищившись з 2250 злотих до 2600, або до 17 злотих на годину. Розмір базової суми відповідно зріс у 2020 році – з 1800 злотих до 1917 злотих. В уряді зазначають, що розмір мінімальної зарплати до 2024 року становитиме вже 4000 злотих.

Водночас, порівнюючи зарплати по Євросоюзу, поляки продовжують залишатися  невдоволеними: Польща перебуває на невисокому рівні конкуруючи з високорозвинутими країнами ЄС. Саме тому країна продовжує потерпати від відтоку своїх громадян на заробітки до інших країн. До 2020 року, за даними міністерства інвестицій і розвитку Польщі, країна втратила 500 тис. працездатного населення. А за десять років з 20 мільйонів необхідних працівників в Польщі залишиться лише 16 мільйонів. Ключова причина, за даними міністерства, – падіння демографічних показників. Інша – виїзд польських працівників до країн Європи, де зарплати в кілька разів більші від польських. Тому боротьба за українців, як робочу силу, посилюється, конкуренція між польськими підприємцями зростає.

Боротьба за трудових мігрантів

У 2019 році з-за кордону оплата праці сповільнилася внаслідок послаблення інтенсивності трудової міграції та зміцнення гривні,  зазначає в січневому інфляційному звіті Національний банк. Отже, трудова міграція з України останнім часом уповільнилася. Але, йдеться не про скорочення числа мігрантів, а про відсоток приросту. Наприклад, у 2014-2016 році приріст становив десятки відсотків на рік, то наразі цей показник в межах 4%. І як зазначають аналітики НБУ, причиною є зміцнення гривні.   Варто зазначити, гривня зміцнилася проти злотого на 9,2% у 2018 році, й на 18,6% – у 2019 році. Відтак, зарплата українців у злотих, внаслідок зміцнення національної грошової одиниці, впала майже на 30 %.

Слід наголосити також на розширенні горизонтів трудової міграції для українців. Віднедавна польські працедавці почали відчувати занепокоєння через конкуренцію з працедавцями з Західної Європи, зокрема, Німеччини, де політичні сили вже погодили міграційну політику.  Нещодавно, німецький канцлер Ангела Меркель заявила, що ФРН шукатиме співробітників у свої компанії за кордоном. За словами Меркель, цьому допоможе ухвалений улітку закон, який спрощує працевлаштування трудових мігрантів із країн, які не входять до ЄС. За даними компанії  Work Service, 59% опитаних українських робітників заявили про готовність переїхати до Німеччини, якщо для них відкриють німецький ринок праці.

Тим часом в Польщі помітили, що українські робітники втрачають інтерес до країни. На українських співробітників поклали око не тільки Німеччина, яка лібералізує ринок праці, але і недооцінені до цього часу Чехія і Словаччина. Польські роботодавці на це відреагували. Крім зарплати, вони почали пропонувати різні бонуси. Майже 38 % польських підприємців взяли на себе оформлення документів, 31% – забезпечують українців житлом, 29 % – медстраховкою.

На ситуацію трудової міграції істотно вплинуло недавнє рішення Уряду Чеської Республіки. Адже, вже з вересня 2019 року, в Чеській Республіці функціонуватиме три програми щодо залучення працівників з закордону, які прийдуть на заміну нинішніх шести. Але при цьому кількість українських фахівців збільшується вдвічі — до 40 тисяч, повідомляє Ceske Noviny.

«40 тисяч працівників з України замість нинішніх 19 600 будуть мати змогу приїжджати до Чехії щорічно», – йдеться в урядовому повідомленні, — пише Ceske Noviny.

Нагадаємо, українським працівникам віддають перевагу 97% підприємств в Чехії. Наступними в рейтингу чеського бізнесу йдуть співробітники зі Словаччини, Польщі, Росії, Білорусі та Молдови.

Також Чехія пішла назустріч українським заробітчанам і збільшила кількість дозволів на роботу для громадян України вдвічі. Втім, невідомо, чи планує Чехія відкривати ринок праці для українців, які подорожують за правилами безвізового режиму.

В підсумку варто зазначити, польські експерти очікують, що з майже 1 млн. українських робітників в Польщі близько 400 тис. можуть направитися до Німеччини. Це примусить роботодавців на тлі зростання «мінімалки» вдаватися до низки стимулів та матеріального заходження.

Українські експерти також переконані, що в будь-якому випадку, навіть після появи нової міграційної стратегії, поляки заохочуватимуть трудових мігрантів  з України. Адже, ринок Польщі гостро потребує працівників з низькими, за європейськими мірками, запитами на оплату праці й готовністю працювати понаднормово. В Польщі, за оцінкою експертів, сьогодні існує  дефіцит в 1 млн робочих рук (є оцінки - 2 млн). Лише розвиток стратегії трудової міграції дозволить полякам розв’язати проблему дефіциту робочої сили на непрестижні професії.

Вплив трудової міграції на рівень зарплат в Україні

У НБУ зазначають, що з 2019 року міграція в сусідні країни для роботи вже не так сильно позначається на зарплатах в Україні. Ситуація з відтоком робочої сили внаслідок трудової міграції, вимусила українських роботодавців підвищувати зарплати для запобігання відтоку кадрів за кордон.

Наша країна, попри гострий дефіцит кадрів, викликаний природною демографічною ситуацією та  трудовою міграцією, не відкриває кордони для припливу робочої сили ззовні. Відтак, утримати людей працездатного віку роботодавці й надалі зможуть лише єдиним способом: підвищуючи зарплати до конкурентного європейського рівня. Враховуючи те, що низка європейських країн активно включається в конкурентну боротьбу на трудових мігрантів із країн, які не входять до ЄС, українські роботодавці будуть вимушені піднімати оплату праці в Україні.

В підсумку слід зазначити, проблема браку робочої сили в Україні, у свою чергу, мала дві причини. Перша – значна кількість українців, що виїхали працювати за кордон через вищу заробітну плату. І серед них значна частка трудових мігрантів – представники дефіцитних нині робітничих професій, що викликало диспропорції між попитом і пропозицією робочої сили в розрізі професій та видів діяльності. Відтак,  другою ключовою причиною є диспропорції між попитом і пропозицією робочої сили в розрізі професій, що вплинуло не лише на стан ринку праці, а й на зміни ринку освітніх послуг, який наразі поглиблює згадані диспропорції в контексті невідповідності між обраною та здобутою освітою й потребами роботодавців. Так, молодь нині зацікавлена переважно в отриманні вищої освіти, тоді як ринок праці найбільше потребує заповнення робочих місць, для яких не потрібен високий освітньо-кваліфікаційний рівень. Як свідчить дослідження для країн ОЕСР (McGowan, Andrews, 2015), високий рівень надлишкової освіти знижує продуктивність праці в економіці.