Закінчення Ракетного договору: гонка озброєнь, шанс на нову угоду і місце України
Стримувати гонку озброєнь двох держав США і РФ вистачило рівно на 30 років. Договір про ліквідацію ракет середньої і малої дальності (ДРСМД) припинив свою дію 2 серпня 2019 року. Точніше сказати, основні сторони-підписанти в особі Америки і Росії одночасно вийшли з угоди.
Переоцінити значення цієї події складно. ДРСМД десятиліттями був гарантією не тільки ліквідації існуючих на той момент ракет радіусом дії від 500 до 5,5 тис км, але і нерозповсюдження нових озброєнь.
Історія питання: позиції сторін тоді і зараз
Договір про ліквідацію ракет середньої і малої дальності був укладений у листопаді 1987 року, у Вашингтоні. Його підписали президент США Рональд Рейган і Генеральний секретар ЦК КПРС Михайло Горбачов.
Ключове положення ДРСМД – це припинення розробок, випробувань і розгортання балістичних і крилатих ракет наземного базування середньої (від 1 тисячі до 5,5 тисячі км) і малої (від 500 до 1000 км) дальності. Також – ліквідація існуючих арсеналів озброєнь, що підпадають під критерії Договору, їх пускових установок та допоміжних споруд.
ДРСМД набув чинності 1 червня 1988 року. Подію справедливо вважають закінченням Холодної війни. За період дії угоди, обидві країни в цілому ліквідували близько 2,7 тисяч ракет СМД.
Для європейського континенту укладення ДРСМД означало згортання ракетної кризи, коли в результаті гонки озброєнь Європа була упакована радянськими та американськими боєголовками, по типу найбільш ризиковими для початку ядерного протистояння.
Тоді СРСР і США зійшлися на тому, що Договір про ліквідацію – це запорука зниження «небезпеки виникнення війни і зміцнення міжнародного миру і безпеки».
У 2018 році Вашингтон офіційно виступив за розірвання ДРСМД. Причина – неодноразові порушення Договору з боку РФ, як правонаступниці СРСР. 4 грудня Держсекретар США Майк Помпео перед зустріччю глав МЗС країн НАТО у Брюсселі зробив заяву:
А конкретно – це розробка і виробництво російської крилатої ракети наземного базування 9M729, яка за своїми характеристиками підпадає під зобов'язання за угодою. Росія наполягає, що ДРСМД не порушувала, так як носій 9M729 досягає максимальної дальності в 498 км.
Договір передбачає вихід однієї зі сторін при наявності «вищого інтересу»:
Для цього необхідно офіційне повідомлення за півроку, що і зробили США, поставивши ультиматум Росії – повернутися до дотримання ДРСМД. Ультиматум у Кремлі проігнорували та відповіли дзеркально. Президент Володимир Путін підписав указ про припинення дії угоди.
Позиції сторін після розриву і фактор Китаю
Офіційно сторони по-різному коментують розрив Договору. Держсекретар Помпео пояснює вихід Штатів вимушеним заходом:
Для американського лідера Дональда Трампа – це привід укласти нову угоду з Кремлем:
Радник Трампа з національної безпеки Джон Болтон відкрито заявив про те, що розрив угоди пов'язаний з позицією Китаю, який не долучився до даного Договору.
На думку більшості експертів, саме залучення до стримуючих зобов'язань по нарощуванню зброї третьої ядерної держави в особі Китаю є пріоритетною метою для Вашингтона.
Так як Договір про ліквідацію РСМД не поширювався на цю державу, китайці усі ці роки спокійно виробляли свої боєголовки і комплектуючі до них, «розгорнувши безліч ракетних точок». І з точки зору потенційних ядерних загроз та їх контролю, Китай більш ризиковий для США, ніж Росія.
У РФ ситуацію навколо розірвання ДРСМД трактують куди більш драматично:
Російський лідер зробив заяву, що його держава буде розгортати озброєння в якості дій у відповідь:
«Особлива думка» Китаю
Китай зробив засуджуючу заяву з приводу виходу США і закликав Вашингтон повернутися до виконання ДРСМД. Що стосується позиції Пекіна в цілому, КНР не зацікавлена «підключатися» під заборону озброєнь цими ракетами, так як її цілі з безпеки «орієнтуються строго на потреби оборони».
На останній Мюнхенській конференції з безпеки, яка пройшла в лютому 2019, член Політбюро ЦК КПК Ян Цзечи не підтримав заклики європейців приєднатися до Договору. Говорячи простими словами, китайці нарощують свій потенціал, щоб наздогнати США по потужності озброєння. Росії, до речі, також вигідно приєднати Китай до Договору, так як цілями китайських ракет можуть бути об'єкти на території РФ.
Сценарії розвитку і місце України
Головний висновок з того, що відбувається – наслідки для європейської безпеки, так як передбачуване «поле битви» ракет – територія Європи. Сценаріїв розвитку ситуації після припинення ДРСМД умовно три.
Оптимістичний передбачає нову угоду між США, РФ і КНР. Вимоги Китаю несумісні з цілями Америки і Росії. Тому реалізація цього варіанту малоймовірна.
Більш життєздатним є варіант нових переговорів між Москвою і Вашингтоном. І домовленість не розгортати ракетні комплекси в Європі. На практиці досягти цього буде також складно. Оскільки в самій Європі немає однозначної позиції щодо припинення дії договору і підтримки в цьому аспекті США.
Стримуючим фактором виступає НАТО, але загальновідомо, що ряд країн не бажає продовжувати озброюватися американським ПРО, щоб не провокувати росіян.
З протилежного боку є держави, які вкрай зацікавлені у посиленні присутності США на їх території. Наприклад, Польща, яка має намір домогтися створення постійної американської військової бази, закуповує системи ПРО Patriot і комплектуючі для відбиття можливих загроз з боку Кремля.
Другий сценарій – песимістичний, або іншими словами – мілітаризація європейського континенту і подальша гонка озброєнь. Тут експерти прогнозують подальший «поділ» НАТО на прихильників США по озброєнню і тих, хто не бажає «злити» Кремль. З поміткою про те, що ні у США, ні тим більше у Росії, немає таких ресурсів, щоб реально нагнітати напругу з безпеки.
Третій сценарій – умовно компромісний і буде залежати строго від позиції сторін та їх готовності поступатися один одному. Незабаром можна очікувати нові заяви від офіційних представників сторін. Тоді і буде зрозумілим ступінь і глибина такого компромісу.
Як бути Україні
На думку Стівена Пайфера, колишнього посла США в Україні, наша держава, як правонаступниця СРСР поряд з Росією та іншими республіками, вважається стороною Ракетного договору:
По суті це означає, що Україна може займатися створенням власних ракет середньої і малої дальності наземного базування, що не суперечить чинним міжнародним угодам країни. Суттєвим аргументом на користь такої стратегії може бути пряма агресія РФ на Донбасі і боєголовки потрібні державі з метою підвищення обороноздатності. Безумовно, це дороговартісний проект. І це може спровокувати Кремль на подальшу ескалацію.
Що Україна зробила на даний момент? МЗС опублікував повідомлення, в якому країна збирається скоординувати дії з НАТО у відповідь на позицію Росії про вихід з Ракетного договору. І готова діяти в цілях Альянсу для зміцнення східного флангу НАТО.
Що це може означати на практиці окрім політики? Розгортання тих самих ПРО Patriot і в більш віддаленій перспективі – частини озброєнь Східноєвропейського протиракетного щита. Але і в цьому випадку, ескалація з Росією – питання часу.
Вчора, 8 серпня, Володимир Зеленський заявив про цілі потроїти потенціал військово-промислового комплексу України. Держава зацікавлена інвестувати в оборону. І можливо, ідея власних РСМД, нехай навіть без ядерних боєголовок, не така ілюзорна, як може здатися на перший погляд.