Oleg Hrechanii: розвиток та поширення інформації – сучасні технології та практика законодавчого регулювання

Oleg Hrechanii: розвиток та поширення інформації – сучасні технології та практика законодавчого регулювання

Oleg Hrechanii
Автор
Oleg Hrechanii
UA.NEWS
Поділитись:

Складно уявити сьогодення без інформаційного потоку, який оточує  нас, завжди і всюди. Телевізори, комп’ютери, смартфони, різноманітні гаджети. Все це є у вільному доступі мільярдів людей. Великі компанії змагаються між собою за впровадження нових технологій в нові смартфони,  паралельно отримуючи колосальні прибутки.

Багато загальних фактів

Розвиток комп’ютерних та комунікаційних технологій, можна порівняти лише з винайденням та розвитком друкарства в XV столітті, коли Гутенберг, разом з винайденням друкарського верстату, створив новий сектор економіки та  уможливив поширення інформації серед більш бідних верств населення.  В свою чергу, розвиток книгодрукування  було каталізатором  успіху Реформації, після того як пан Мартін Лютер забив величезного цвяха в підрив устоїв класичної католицької церкви, своїми «95 тезами». Без можливості поширення думок та ідей Лютера серед більш бідних верств населення, він міг би так  і лишитись черговим єретиком, а світова історія могла б бути дещо іншою.

Зараз, комунікаційні технології розвивають в швидкому темпі. Кількість користувачів Інтернету з 350 мільйонів людей в XX столітті, на сьогоднішній день зросла  до 2,5 мільярдів. Люди змінилися завдяки доступності та швидкому поширенню інформації. Стерлися кордони, інформація з одного континенту на інший може поширюватись за лічені секунди. Спілкування стало доступне без додаткових затрат та незручностей, потрібно лише увімкнути свій гаджет та під’єднатися до Інтернету.

За прогнозами, до 2025 року більшість людей у світі перейде — за життя одного покоління — від умов, за яких громадяни практично не мали доступу до невідфільтрованої інформації, до таких, де вони зможуть дістати інформацію з цілого світу за допомогою пристрою, що вміщується в одній долоні. Якщо теперішній темп технологічних інновацій не сповільниться, майже всі люди, які житимуть у той час на Землі, будуть онлайн.

Інформація та інформаційні технології все більше визначають розвиток суспільства та часто є показниками розвитку та могутності держави. Світові лідери витрачають значні бюджетні кошти для розвитку технологій, бажаючи отримати передові, новітні технології.

Безсумнівно, поширення  Інтернету здійснило прорив у швидкості отримання та поширення інформації, також Інтернет пропонує освітній та корисний досвід, багато цікавого, можливість отримання гігабайтів потрібної інформації, при цьому затративши мінімум зусиль та часу на її пошук. Разом з поширенням інформаційних технологій з’явились нові можливості заробітку, професії та розвинувся новий сектор економіки.

Талановиті люди з усього світу отримають нові можливості завдяки ефективному спілкуванню, не обмеженому кордонами країн та мов.

Звісно ж існують і негативні сторони розвитку такого глобального цифрового суспільства. Про темну сторону Інтернету, можна писати багато, це і поширення недостовірної інформації, поширення порнографії, відверто, неякісної інформації, маніпулювання особистістю та ін. Досить нещодавно з’явились такі поняття, як: інформаційне сміття, поширення фейків, гібридна війна, маніпулювання думками населення, тощо.

Персональні дані як цінність

Також однією з ключових проблем розвитку інформаційних технологій є конфіденційність та зберігання інформації.Так, як персональні дані користувачі Інтернету ,в більшості випадків, зберігаються у «хмарі», тому стороннім буде дедалі простіше отримувати доступ до нашої інформації в мережі, розповсюджувати її та використовувати у власних цілях. Коли документи чи інша інформація зберігаються у «хмарі», це значить, що вони збережені на віддалених серверах, а не на локальних чи на власному комп’ютері користувача.

Відтак, інформаційна безпека та конфіденційність — це спільна відповідальність компаній, користувачів та державних інституцій довкола нас. Від таких інформаційних гігантів, як Google, Apple I Facebook, сподіваються, що вони гарантуватимуть нерозголошення особистих даних, подбають про захист системи від хакерів та дадуть користувачам найефективніші засоби для налаштування конфіденційності та безпеки. Але не все так однозначно з самими представниками інформаційних гігантів та самими державами.

Які кроки держави застосовують для захисту від інформаційних впливів?

Звісно, кожна держава й народ мають власні закони, культурні звичаї та усталені норми поведінки. Відповідно, у недалекому майбутньому, кожна держава спробує регулювати Інтернет, витворивши з нього подобу самої держави, для  більш зручного управління людьми. А також держави нарощуватимуть мязи для ефективної боротьби з розповсюдженням шкідливої для влади інформації

Такі кроки вже сьогодні робляться окремими державами. Ці кроки відрізняються в залежності від політичних режимів та ролі держави у глобальній політиці.

Так, найактивніше інформацію цензурує Китай. В китайському Інтернеті ви не знайдете інформації на «незручні» політичні теми — протести на площі Тяньаньмень, порушення прав людини в Тибеті і Далай­ламу чи ж матеріалів щодо захисту людських прав.

В Росії нещодавно був остаточно схвалений законопроект про російський суваеренний інтернет. Одна з ключових ідей цього законопроекту – створити інфраструктуру, яка дозволить російському сегменту інтернету працювати в ізоляції.

Координувати забезпечення сталого, безпечного і цілісного функціонування інтернету на території Росії буде Роскомнадзор.

Технічні засоби зможуть фільтрувати трафік і блокувати заборонені в Росії ресурси. Я б сказав, справжня перемога демократії та реалізації прав на отримання інформації громадянами цього державного утворення.

Також, в тій же Росії розроблено концепцію альтернативи Вікіпедії з неможливістю пересічному користувачу редагувати інформацію.

Далі йдуть ті держави, хто ще боїться відкрито фільтрувати Інтернет: Туреччина робить це делікатніше за Китай і навіть пішла на поступки громаді, яка вимагала свободи в Інтернеті. Водночас вона й далі зумисне цензурує онлайн­матеріали. В Туреччині ви наврядчи знайдете  невідфільтроване підключення до Інтернету — і в цьому й полягає велика різниця між Туреччиною і Заходом.

Також є держави з застосуванням вибіркової цензури, так зване політично і культурно прийнятне фільтрування — воно використовується в різних державах, зокрема в Південній Кореї, Малайзії та , навіть, у Німеччині. Йдеться про обмежене, вибіркове фільтрування конкретних матеріалів на законних підставах, без жодних спроб приховати цензуру чи її причини.

Маніпуляції інформацією та реакція на них

Не так давно  з’явилось явище втручання за допомогою маніпуляцій думками через соціальні мережі. Це добре ілюструє втручання Росії в президентські вибори США в 2016 році. Так, за даними розвідки США це втручання було санкціоноване  президентом Путіним, одним з найбільш безсоромних та біснуватих автократів світу. Це втручання було спрямоване не лише проти Демократичної партії США, а й проти американських медіамереж, які підтримувати демократів.

Про втручання російської пропаганди в справи України, годі й говорити. Ця пропаганда не просто має місце бути, вона розвернута на повну усіма можливими засобами, адже остаточна втрата впливу на буферну зону, якою є Україна на геополітичній арені, між сходом і заходом, для Росії є дуже й дуже болючим і як страшна сверблячка не дає спокою тамтешнім вождям цього державного утворення.

Враховуючи такі можливості, держави можуть і застосовують, вплив на інші держави через Інтернет мережу для досягнення  своїх цілей.

Що робиться в Україні для забезпечення безпеки в інформаційному просторі?

Мало що. Зокрема, після кількох років агресії, було видано Указ про доктрину національної безпеки №47/2017, метою якої є є уточнення засад формування та реалізації державної інформаційної політики, насамперед щодо протидії руйнівному інформаційному впливу Російської Федерації в умовах розв’язаної нею гібридної війни.

Також у 2017 році,  було ухвалено Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», який визначає правові та організаційні основи забезпечення захисту життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства та держави, національних інтересів України у кіберпросторі, основні цілі, напрями та принципи державної політики у сфері кібербезпеки, повноваження державних органів, підприємств, установ, організацій, осіб та громадян у цій сфері, основні засади координації їхньої діяльності із забезпечення кібербезпеки.

Зазначені прийняті акти викликали певну негативну реакцію не лише засобів масової інформації, а й фахівців в галузі права.

Аналізуючи Указ і рішення РНБО в частині запровадження заборони Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів з метою оцінки їх відповідності законам і Конституції, а також міжнародно-правовим зобов’язанням України, стану дотримання законності при запровадженні санкцій і введенні їх в дію, допустимості, правомірність і адекватність обмежувальних заходів, їх впливу на реалізацію конституційних прав і свобод людини, виникає питання невідповідності критеріям законності, обґрунтованості і пропорційності при обмеженні свободи інформації та необхідність їх скасування. Прийняття вищезазначених нормативних актів для  законного функціонування правової платформи системи забезпечення інформаційної безпеки України є малоефективними.

А анонсоване сьогоднішньою владою зібрання ЗМІ для розробки концепції боротьби з пропагандою агресора , так і  не відбулося. А відбулося навпаки – вороже налаштування більшості ЗМІ до представників влади.

І так, поки провідні держави, крокують в ногу з часом вміло застосовуючі нові технології та можливості Інтернету, ми, як елітарні представники країн третього світу, йдемо десь далеко позаду.

Єдине що не може не тішити, що десь, у так званих днр/лнр, нещодавно «винайшли» таксофон з wi-fi, а це  доводить те, що ми ще не приречені.

Автор: Oleg Hrechanii
Теги:
Поділитись:

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!