Сьогодні, 29 жовтня, на інвест-форумі в Маріуполі міністр МЗС Вадим Пристайко заявив про розведення сил навколо селища Золоте Луганської області: «До самої зустрічі в «Нормандському форматі» буде розведення на ділянках, які ми погодили. У Золотому розведення відбувається прямо зараз. Ми стартуємо із сьогоднішнього дня ... Це розведення військ, безпосередньо залучених на лінії контакту ... Ми також щодня бачимо інформацію про обстріл. У Золотому останній обстріл був 18 жовтня, за інформацією СММ (ОБСЄ – прим.авт), тобто, десять днів тому. Сім днів ми витримали і почали розведення. Далі буде Петрівське»
У Штабі запевняють, відведення сил «не ослабить оборонні можливості українських підрозділів» в Золотому.
Як виглядає перемир'я по-сепарськи
Як мінімум, формальних підстав для розведення у України немає. Адже якщо слідувати домовленостям, то перед відведенням військ режим перемир'я повинен дотримуватися протягом 7 днів. Чого не відбувається.
Зате відбувається ось що. Щоденне порушення «перемир'я». Обстріли з важкої зброї, забороненої Мінськими угодами – мінометами калібрів 120 і 82 мм, також гранатометами різних систем і крупнокаліберними кулеметами.
За статистикою лише останніх трьох днів, з 26 по 28 жовтня, кількість обстрілів з боку бойовиків в цілому – 50 разів. Включаючи обстріл безпілотника місії ОБСЄ в районі ділянки Петровське, де також має пройти розведення сил.
За 7 днів так званої «тиші по-сепарськи» ЗСУ зазнали втрат: 7 поранених і 1 вбитий, також загинув при виконанні завдання в ООС один нацгвардієць.
Як відомо, 17 жовтня Росія направила в Україну черговий «гуманітарний конвой» - 87-й, з моменту початку агресії. Після якого обстріли українських позицій почастішали, що фіксує ОБСЄ у своїх звітах.
Власне, про те, що мирний режим не дотримувався, підтвердили і ветерани:
А що президент?
Схоже, що президент продовжує тримати веселу міну при поганій грі. Його «діалог» з ветеранами в Золотому – це окрема тема для психоаналізу. Але в цілому, ситуація виглядає так, як ніби це українські «націоналісти» не дають відводити війська. Кому вигідна така картинка – зрозуміло.
Складається враження, що Зеленський не до кінця віддає собі звіт у тому, що робить. Які гарантії безпеки він може запропонувати місцевому населенню, якщо обстріли тривають? І ще не було випадку за всю історію війни, щоб сепаратисти або їх ляльководи з Кремля дотримали своє слово. Інакше не стояло би питання укладення чергового енного перемир'я.
Зеленський говорить про те, що розведення відбуватиметься дзеркально на один км вглиб територій від лінії зіткнення. Але хто, крім ОБСЄ, може контролювати цей процес з боку бойовиків? Адже Росія вийшла зі Спільного Центру по контролю і координації припинення вогню ще в грудні 2017 року.
Реалії «сірої зони»
«Сіра зона», куди потрапить Золоте і його мешканці після відводу військ – це не про безпеку. Це про те, що у будь-який момент мирні жителі можуть стати заручниками диверсантів. І новими в'язнями бойовиків. Чи розуміє це президент?
Посилання на те, що у Станиці Луганській літнє розведення пройшло успішно – це значить видавати бажане за дійсне. Тому що крім провокацій з боку ЛНР на сьогоднішній день питання розбирання фортифікаційних споруд бойовиків не вирішене. Їх просто ніхто не прибирає. І Україна поки що нічого не може із цим зробити. А розмінування територій та усунення споруд є невід'ємною частиною відведення військ.
Ветерани та опозиційні політики застерігають від можливої втрати контролю частини територій після розведення. Це близько 30 населених пунктів і кілька стратегічних висот. Такий варіант влада ігнорує. А даремно. Адже спираючись на досвід подібних операцій в інших державах, де Росія несла свій «мир», розведення передувало фактичному зростанню «сірої зони»:
«Є приклад Абхазії, де в 1993 році було розведення військ, теж мирні домовленості. І потім – перегрупування російських військ і нанесення удару по всій глибині фронту. Що було в Осетії? Там була теж «формула Штайнмайєра». Там був пан Штайнмайєр у 2008 році, він займався мирним планом для Грузії – і результатом його діяльності є 20% окупації території Грузії. І кожен день окуповані території трохи збільшуються, тому що росіяни залазять у «сіру зону». А «сіра зона» в Грузії практично не обжита: люди були евакуйовані, а всі ті селища і міста знищені, спалені самими ж росіянами, щоб там ніхто не жив»
Думка ветеранів президенту не цікава, з огляду на його спілкування із ними в Золотому. А що робити суспільству? Кому довіряти і на що розраховувати? Схоже, що точно не Зеленському, який у бойових діях на Донбасі батьківщину не захищав і зброю в руках не тримав, та й в армії пан Головнокомандувач теж не служив.
