Глава Держагентства з розвитку туризму в Україні Мар'яна Олеськів вважає, що вітчизняна індустрія гостинності може вибратися з кризи, спровокованої коронавірусом, завдяки внутрішньому туризму. І завдання держави – вибудувати правильну комунікацію з суспільством для популяризації відпочинку громадян у власній країні.
Нова культура подорожей, завдяки якій українці захочуть і зможуть поїхати по Україні, - ідея хороша. Але однієї комунікації мало, кажуть експерти. Адже багатьом подорожуючим сьогодні вже є із чим порівнювати – Україну і за кордон. Щоб конкурувати з виїзним туризмом, країні необхідно підтягнути свої слабкі сторони. Що це за сторони – розповідають учасники ринку та мандрівники.
«Дороги? Ні, не чули.. »
Про стан українських доріг ходять легенди. На жаль, в поганому сенсі. Як доводилося переконуватися кожному, хто вирушав у подорож по яскравих туристичних куточках нашої батьківщини. Наприклад, під'їзд у кілька десятків кілометрів до одного з 7 чудес України Хотинської фортеці біля Кам'янець-Подільського – справжнє випробування для нервів та амортизації автотранспорту.
За відгуками користувачів зрозуміло, що кожен, хто бував у Хотині, вражений величчю цієї середньовічної фортеці та станом дороги, яка виглядає, як після бомбардування. Екскурсовод з Кам'янця-Подільського Василь розповідає, якщо в Хотин ще можна якось дістатися, то поруч, на Бакотську затоку – практично неможливо:
«Дороги немає. Мало хто з місцевих готовий туди возити туристів своїм ходом. Не вигідно, транспорт настільки вбивається, що такі поїздки виходять в «мінус»»
Таких прикладів по Україні – сотні, як і відгуків про стан дорожніх полотен на шляху до туристичних перлин, ділиться думкою журналіст Андрій Орляк:
«Останні 20 км до райського Білого озера на Рівненщині – пекельні! Дорога просто убита. Аналогічний шлях від Кам'янця-Подільського до приголомшливої перлини Подільські Товтри – Бакотська затока. Або прекрасна альтернатива Львову – Чернівці – справжнє місто убитих доріг. А до легендарного озера Синевир у серці Карпат доводиться закладати кілька годин тільки для того, щоб подолати 75 кілометрів ...»
«Одна з проблем українського внутрішнього туризму – дороги. Дістатися до деяких точок дуже складно. Навіть платний трансфер від місцевого водія буса – це проблема – не всі і не завжди готові їхати по вбитих, або відсутніх дорогах. Сполучення з деякими туристичними точками типу Заросляк (сходження на Говерлу і не тільки), Шибене або Дземброня, Ділове, Колочава – фактично відсутнє», - зазначає любитель гірського туризму Володимир
Слабка інфраструктура або «монополістам все одно»
Дороги – не єдина біда українського туризму. Івент-директор українського агентства маркетингових сервісів Уляна Антипенко розповідає про глобальну проблему вітчизняної рекреаційної галузі – слабку інфраструктуру:
«Ми організовуємо дозвілля для великих клієнтів і часто стикаємося з тим, що нам доводиться вибирати з дуже обмеженого переліку закладів. Готелі з фондом в 100-200 номерів можна перерахувати на пальцях двох рук, якщо ми хочемо якості та умов. Цього не достатньо для такої величезної країни. В Україні дуже мало нових комфортних локацій для групового туризму і фактично ми перебираємо одне і те ж. Тут проблема в тому, що такі заклади – монополісти на ринку і вони, на жаль, часто не піклуються про прилеглу інфраструктуру. Вони впевнені, до них, навіть по ґрунтовій дорозі через ліс, приїдуть люди. У цьому проблема українського туристичного ринку»
Подібну думку висловлює і керівник туркомпанії Наталя Медведєва. Для відпочинку окремих категорій клієнтів в державі не створено умов. Молодому поколінню, підліткам потрібне дозвілля із відповідною інфраструктурою, чого в Україні практично немає:
«Наші туристи – це школярі, батьки яких налаштовані організовувати дітям якісний і корисний відпочинок. Оскільки головним нашим «клієнтом» є дитина, то її відпочинок повинен бути добре побудований (в плані безпеки і надійності всіх складових програми), обов'язково не нудним і на додаток корисним. За останні два роки, коли в Україні був введений безвізовий режим, і батьки, і діти могли собі дозволити подорожувати більше звичайного. Зараз підлітки мають уявлення про якісний відпочинок в Європі, екскурсії, морський відпочинок, про парки розваг тд. І якщо з харчуванням та проживанням запропонувати якість можливо, то із дозвіллям для дітей в Україні – все складніше. Це не проста, (як багатьом здається!) клієнтська аудиторія. З високими очікуваннями. Зараз, як ніколи, ми зіткнулися з питанням: де брати ту базу, на якій можна будувати розважальну програму для відпочинку дітей в Україні, до якої звикли і яку очікують наші підопічні? Щоб дитині було цікаво, весело, було чим зайнятися протягом дня і певного періоду під час своїх літніх канікул. Поки кордони Європи закриті, ми шукаємо способи створити такий відпочинок в межах України і на цьому шляху ще багато роботи»
«Це ще не сервіс, але вже не хамство». Цією цитатою Сергія Довлатова можна описати щонайменше половину взаємодії з обслуговуванням в готелях, ресторанах і магазинах в туристичних зонах нашої країни. Так, є приємні винятки. Але досить часто доводиться зустрічати ставлення, ніби тобі роблять послугу, коли за твої ж гроші надають сервіс», - поділився досвідом Роман, який активно їздить по всій Україні, незалежно від обмежень або їх відсутності для поїздок за кордон.
Персонал «на трієчку»
Тут відкривається ще одна проблема – це обслуговуючий персонал. Навіть у «зіркових» готелях часто зустрічаються некваліфіковані кадри, розповідає Уляна Антипенко:
«Найчастіше людей для обслуговування набирають з місцевих. На жаль, цих людей ніхто не навчає якісному сервісу. Навіть в готелях, які претендують на високий зірковий рейтинг, ми постійно стикаємося з такою ситуацією. Для клієнта ми робимо все, щоб подібні огріхи були непомітні, але як організатору, відповідальному за все, нам це ускладнює життя. Хоча, за логікою, має бути навпаки – приймаюча сторона за контрактом зобов'язана допомагати»
Про проблему персоналу говорять і у самих закладах. Людей, готових працювати в «українських умовах», мало, ділиться досвідом Олена, власниця готелю в курортному селищі Славське Львівської області:
«Ми щороку стикаємося з цією проблемою. Зарплата, яка окупається, для нашого бізнесу – нижче того, що люди можуть заробити, виїжджаючи на заробітки в Європу. На жаль, це наша українська реальність. Працювати собі у збиток ми теж не можемо. Ось і виходить, що кращі кухарі та інше обслуговування віддають перевагу сезонним роботам за кордоном, ніж у себе вдома. Ми часто змушені вибирати з тих, хто залишається. Це наші ризики, хоча ми завжди прагнемо навчити людей відповідати високій якості»
Ще одна Олена, власниця невеликого готелю на березі Чорного моря в Одесі, розповідає про те, як особисто перевіряє роботу своїх підлеглих:
«У нас невеликий готель і я особисто можу проконтролювати практично все, що пов'язано з обслуговуванням у нас і в номерах, і в ресторані. Більші компанії стикаються з браком персоналу, кухарів, офіціантів. Іноді від цього страждає якість. Ринок з цим бореться самотужки і заохоченнями, але тут потрібна і підтримка держави»
Держава не допомагає
Багато наших респондентів говорять про те, що туристична галузь в Україні гостро потребує державного стимулювання. Особливо зараз, коли країна переживає пандемію коронавірусу і сидить на карантині. Якщо не вжити термінових заходів з порятунку української рекреації, незабаром і рятувати буде нічого, кажуть представники ринку.
Глава комітету з туризму і готельного бізнесу ТПП Алла Шаповалова наводить список невідкладних заходів, які допоможуть більшості учасників в поточних умовах:
«Ми активно лобіюємо скасування ПДВ, безвідсотковий кредит на виплату заробітних плат, скасування оренди землі для готельного бізнесу тощо. Відсутність статистики – ускладнює процес лобіювання туристичної сфери перед владою»
Крім цього, учасники говорять про те, щоб дати бізнесу більше можливостей для популяризації привабливих туристичних локацій. Та й сама влада повинна активніше залучатися і виділяти кошти у просування туризму по Україні. Поки що ці ініціативи все ще на стадії обговорень.
«Поїздивши по різних куточках України, стає очевидним, що держава ще з часів «совка» махнула рукою на збереження багатьох туристичних об'єктів. Вони вбиваються і розсипаються на очах. Те, що для наших сусідів – Польщі, Чехії – є гордістю, національним надбанням, охороняється і підтримується, у нас знаходиться в жалюгідному стані. Замки, палаци, церкви, синагоги, історичні кладовища – все у жахливому стані. У цьому легко переконатися, відвідавши той же Тараканов Форт або Резиденцію князя Сангушко. Те, що не добили совєти, перетворюючи об'єкти у стайні і склади, то зараз доламується та йде в небуття із мовчазної згоди влади усіх ешелонів сучасної України», - розповів активний турист Валерій в коментарі для нашого видання.
Підсумовуючи та орієнтуючись на думку респондентів, можна сказати про те, що головна комплексна проблема галузі подорожей – це якість відпочинку, яка на сьогодні все ще залишає бажати кращого. Поточна криза – це шанс для українського туризму розвинути нереалізовані можливості. Те, як їм скористаються і самі учасники, і держава, і населення – визначить, яким буде туризм в Україні на найближчі роки.
