21 травня Росія провела онлайн-конференцію при Раді безпеки ООН з питань Криму. Без участі Києва і деяких дружніх Україні держав, які відмовилися обговорювати ситуацію щодо анексованого півострову з ініціативи та за сценарієм Кремля.
Всупереч протокольним правилам, Європейський Союз делегував своїх представників на цей захід. Але надалі засудив окупаційний режим в Криму і закликав Росію до дотримання прав людини.
Російська конференція щодо Криму та Формула Аррії
Те, що росіяни організували в Раді Безпеки ООН щодо Криму – неформальна дискусія. Так звана формула Аррії, згідно з якою проходять подібні події при ООН, дозволяє членам Радбезу обмінюватися думками з питань міжнародної безпеки у форматі, який не передбачає обов'язкової участі або строгих протокольних правил.
Раніше подібним способом про Крим на майданчику ООН говорила і Україна. 6 березня Київ, за підтримки Парижа, Берліна, Лондона, Вашингтона та інших постійних представництв при Організації Об'єднаних Націй, провів засідання на тему порушень прав людини на незаконно анексованому півострові і щодо подальших планів по деокупації.
Тоді прозвучала доповідь від імені Верховного комісара ООН про тортури, викрадення, переслідування і незаконні затримання в Криму. Що Росія не визнає.
Цілі Кремля
Саме зі спробою спростувати докази України і висновки міжнародної спільноти, Москва використовувала формулу Аррії для альтернативного висвітлення ситуації в Криму. Щоб виправдати проведення подібної зустрічі, Росія запросила до участі жителів півострова – представника місцевої преси та членів громадських організацій.
Ці люди розповідали про «реальну картину речей» в Криму – про розвиток, про економіку та інші «блага», які вони нібито отримали «завдяки возз'єднанню» півострова з Росією. При цьому про власне права людини і порушення цих прав «місцеві жителі» вважали за краще не згадувати.
Іншими словами, Кремль у властивій йому манері пропаганди і заперечення реальності, використовував статус члена Ради безпеки ООН для обговорення гострої репутаційної теми у вигідному руслі. Що насамперед розраховане на внутрішню аудиторію Російської Федерації, вважає правозахисниця Ольга Скрипник.
Крім тиску на громадськість в самій Росії, відео-конференція була способом вплинути і на антиросійські санкції, і в деякому сенсі – просунути визнання анексії на міжнародному рівні. Так як були спроби залучити до конференції представників окупаційної влади Криму. Проти чого різко виступили Київ з Європою і ця затія залишилася нереалізованою.
За підсумками зустрічі можна зробити висновок, що спроби нав'язати альтернативну реальність, в якій Крим – це процвітаючий регіон, де немає місця ущемленню прав людини, в цілому провалилися. Як і будь-які інші сценарії Кремля.
Київ не бере участі у фарсі
Україна з самого початку не підтримала ідею Москви про «діалог» із «жителями Криму». Якою може бути реальна картина речей в окупації, якщо туди не допускають міжнародні місії і правозахисників, заявили в МЗС України:
Європа засуджує і висловлює жаль, але бере участь
За підсумками конференції, Представництво ЄС в ООН розповсюдило реліз про своє ставлення до російської окупації Криму:
Європа не має наміру відмовлятися від санкцій до моменту, поки Росія не поверне Крим Україні:
Також в ЄС відзначили, що мілітаризація Криму ускладнила безпеку Чорноморського регіону і судноплавство на Азові. Влада Європейського Союзу звернулася до Росії припинити зловживання «антиекстремістським законодавством і звільнити всіх незаконно ув'язнених на півострові».
Коментарі європейців
Разом з тим, Європа, за винятком Прибалтики, Польщі, Нідерландів, Болгарії, Румунії та Фінляндії, взяла участь в дискусії щодо Криму, організованої Росією. Всупереч своїм же дипломатичним правилам і протоколам, згідно з якими участь в будь-якому заході з метою визнання статусу Криму/Севастополя та анексії не допускається.
Про що це говорить? Це говорить про те, що Європа готова слухати те, що транслюють з Кремля. Готова до діалогу з агресором і пошуку спільних рішень. Навіть якщо це суперечить її власним правилам. Інше питання, що Росія нічого, крім інсинуацій і пропаганди, не пропонує.
Київ повинен усвідомлювати ступінь своєї відповідальності за першість в актуалізації тем, пов'язаних із Кримом. Інакше цю першість перехоплять окупанти, створюючи паралельну реальність про те, що відбувається в умовах анексії. Щоб вкотре президенту Зеленському не довелося визнавати вторинність Криму на міжнародному порядку денному. Це обов'язок України пам'ятати про свої території та захищати їх законним способом.